Постанова

від 14.12.2006 по справі 2/212-2731

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/212-2731

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 грудня 2006 р.                                                                                   № 2/212-2731  

            Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівДроботової Т.Б., Рогач Л.І.

розглянувши матеріали  касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства “Державний  експортно-імпортний банк України”

на рішення господарського суду Тернопільської області

від21.09.06

у справі№  2/212-2731

за позовом 1.   Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції АППБ “Аваль”2.          Селянського (фермерського) господарства “Коваль”   

до1.          Департаменту державної виконавчої служби2.          Державної виконавчої служби Тернопільської області3.          Закритого акціонерного товариства “Агроюмекс”4.          Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” 5.          Державного підприємства “Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод О.М.Макарова”

провизнання права на трактор та звільнення такого з - під  арешту

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача 1: Спринський Б.Р. за дов. від 14.01.05 №426, Поляков Т.А.- за дов. від 24.10.06 №13

від позивача 2:  Івасюк В.Я. за дов. від 12.12.06, б/н; Коваль О.В.- директор   

від відповідача 4: Манчуленко Я.В. за дов. від 21.01.04 №010-03/349

Представники  відповідачів 1, 2, 3, 5 в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду.

Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції АППБ “Аваль” та Селянським (фермерським) господарством “Коваль” у червні 2006 року заявлений позов, з урахуванням змін, до Департаменту державної виконавчої служби, Державної виконавчої служби Тернопільської області про визнання за селянським (фермерським) господарством “Коваль” права на трактор ЮМЗ-8270,

доповідач: Добролюбова Т.В.

заводський номер 836259, двигун №0040213, шасі №238111, реєстраційний № 07722 і звільнення трактору із під арешту, про визнання неправомірними дії Департаменту Державної виконавчої служби та державного виконавця Державної виконавчої служби в Тернопільській області Каміняка С.В. з проведення опису й арешту майна позивача –2 та зобов'язання їх скасувати акт опису й арешту майна від 31.05.06 серії АА №404542. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач 1 стверджував, що для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №010/09-01/75/06 від 21.03.06  між  позивачами у справі укладено договір застави від 21.03.06. На умовах договору застави СФГ “Коваль” передав позивачу 1 в заставу належне йому майно, в тому числі спірний  трактор. Підтверджуючи факт реєстрації застави, позивач 1 посилався на витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №6940878 від 24.03.06. Позивач 1 наголошував на тому, що на час проведення державним виконавцем його опису й арешту спірний трактор перебував і перебуває у заставі позивача 1, що дає останньому переважне право як обтяжувача відносно третіх осіб  на отримання задоволення своїх прав та  вимог щодо спірного трактора.  Окрім цього, на думку позивача 1, державний виконавець описуючи та арештовуючи майно, порушив приписи статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” , норми встановлені статтями 20 та 21 Закону України “Про заставу”  та пункт 5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій.  Крім того, позивач 2 зазначав, що  акт опису й арешту майна від 31.05.06 порушує його права як власника вказаного трактора  на підставі свідоцтва про реєстрацію машини АА №264100.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.09.06, ухваленим суддею Колубаєвою В.О.,  визнано право Селянського (фермерського) господарства “Коваль”  на трактор ЮМЗ-8270, заводський номер 836259 звільнено даний трактор із під арешту; стягнуто з ДП “Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод О.М. Макарова” на користь позивача-1, 85 грн. державного мита. Вмотивовуючи рішення суд відзначав, що дії державної виконавчої служби Тернопільської області за наказом № 39/206 від 24.06.04 виданим господарським судом міста Києва відносно опису й арешту майна, трактора ЮМЗ-8270, проведені з порушенням вимог чинного законодавства та вказав на те, що  позивач –2 не є боржником у справі господарського суду міста Києва  №39/206, тому він  не може бути ні учасником, ні стороною виконавчого провадження, а відтак на його майно незаконно накладений арешт.

Відкрите акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”  звернулося з касаційною скаргою до  Вищого господарського суду України, в якій просить рішення у справі скасувати, як ухвалене з порушенням приписів матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилався на порушення судом приписів статті 124 Конституції України, 115 Господарського процесуального кодексу України, статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”.  Скаржник зазначає, що спірний трактор з 16.05.02 перебуває в заставі у ВАТ “Укрексімбанк” в забезпечення зобов'язань ЗАТ “Агроюмекс” перед банком, що підтверджено рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.03 у справі №39/206. При цьому, на думку заявника, рішення у даній справі прийняте з порушенням приписів статей 19,20 Закону України “Про заставу”, статті  346 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, зазначений спір повинен був вирішуватися судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства  України, оскільки  відповідачі –1,2 є суб'єктами владних повноважень.

Від Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції АППБ “Аваль” надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк просить   рішення у справі залишити без змін , а касаційну скаргу без задоволення.

Від Селянського (фермерського) господарства “Коваль”, Департамента державної виконавчої служби, Державної виконавчої служби Тернопільської області, Закритого акціонерного товариства “Агроюмекс”, Державного підприємства “Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод О.М.Макарова” відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.

Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у засіданні представників сторін, перевіривши  матеріали справи та касаційної скарги, правильність застосування господарським судом  приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, предметом позову є матеріально –правова вимога  Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції АППБ “Аваль” та Селянського(фермерського) господарства “Коваль” про визнання за останнім права на трактор ЮМЗ-8270, заводський номер 836259 та звільнення трактора із під арешту, про визнання неправомірними дії Департаменту Державної виконавчої служби та державного виконавця Державної виконавчої служби в Тернопільській області Каміняка С.В. з проведення опису й арешту майна позивача –2 та про зобов'язання останніх скасувати акт опису й арешту майна від 31.05.06 серії АА №404542. Призначивши до розгляду  позовну заяву Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції АППБ “Аваль”  про звільнення майна, яке належить СФГ “Коваль” із під арешту та про  визнання за останнім  права власності на нього, і вирішуючи цей спір господарський суд першої інстанції, не врахував наступне. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права підприємств, установ і організацій звертатися з позовом за захистом інтересів інших юридичних осіб і суб'єктів підприємницької діяльності.  При цьому, позовну заяву з вимогою про звільнення із під арешту майна може заявити виключно власник. Право власності набувається і припиняється на підставі певних юридичних фактів. Юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення права власності, називаються способом набуття права власності. Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які перелічені статтею 16 Цивільного кодексу України, зокрема визнання права власності. Визнання права –це спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права щодо наявності чи відсутності правовідносин між сторонами і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку.  Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування арешту  спірного майна, стало доручення відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби №25/10-23-3476/9 від 24.05.06 на підставі наказу від 24.06.04 у справі №39/206  господарського суду міста Києва про звернення стягнення на товари на складі заставлені за договором застави №15102Z98 від 16.05.02. Відповідно до приписів статті 107 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків. Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що захист права установи банку на вказаний трактор можливий шляхом звернення з касаційною скаргою у справі №39/206, оскільки дане рішення, прийняте без участі особи, в даному випадку позивача у цій справі і яке  зачіпає його інтереси та права. Відтак,  колегія суддів визначає, що судом першої інстанції не досліджено та не надано належної правової оцінки  обраному способу захисту права. Разом з тим місцевий господарський суд, приймаючи від Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції АППБ “Аваль” заяву про уточнення до позовних вимог (аркуш 132 справи), в якій останній  просить вважати позовну заяву такою, що подана двома позивачами, а саме: ним та Селянським(фермерським) господарством “Коваль”, не врахував, що власник має право звернутися до суду з самостійним позовом, з урахуванням приписів статті 12 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви у спорах, які виникають із господарських правовідносин. Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви передбачені статтею 54 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, колегія суддів визнає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено звернення до господарського суду у формі заяви про уточнення до позовних вимог. Окрім того, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на трактор за Селянським(фермерським) господарством “Коваль” та звільнення вказаного трактора із під арешту, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дії державної виконавчої служби Тернопільської області за наказом №39/206 від 24.06.04 щодо опису й арешту спірного трактора та зазначив, що селянське-фермерське господарство набуло права власності на вказаний трактор  на підставі, не забороненій Законом, зазначивши про це в мотивувальній частині рішення. Однак суд першої інстанції не врахував, що регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності визначене Господарським кодексом України. При цьому, названий Кодекс регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання. Відповідно до приписів статті 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Вирішення спору юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відповідно до пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду. Таким чином, при вирішенні спору господарський суд першої інстанції повинен був встановити, до юрисдикції яких судів віднесено вимоги позовної заяви, за необхідності їх розмежувати. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянуте рішення у справі цим вимогам повністю не відповідає. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,  рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду  Тернопільської  області.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.09.06 у справі № 2/212-2731 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду Тернопільської області.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Державний  експортно-імпортний банк України” задовольнити.

Головуючий                                                                          Т.Добролюбова

               Судді                                                                           Т.Дроботова              

                                                                                     Л.Рогач