Постанова

від 19.09.2013 по справі 801/3354/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 р. (10:33) Справа №801/3354/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представників:

позивача - Артем'єва С.М., довіреність № 10/101 від 10.09.2013 року,

відповідача -Чакал А.Р., довіреність № 39/10-10 від 02.09.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Южний город»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Южний город» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2012 року №0012532204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 22637,00 грн. та від 19.12.2012 року №0012542204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 121351,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на помилковість висновків акту перевірки відносно нікчемності правочинів, укладених ТОВ Фірма «Южний город» з контрагентами фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» і КП «Альянс». Позиція позивача заснована на тому, що реальність названих правочинів підтверджується первинними документами, які у повному обсязі були надані до перевірки. Однак, висновки перевірки ґрунтуються не на вивченні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на відомостях комп'ютерних баз даних та на висновках зустрічних перевірок контрагентів.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 19.09.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що аналізом та проведеною перевіркою ТОВ Фірма «Южний город» не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» і КП «Альянс» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. Таким чином, по названим операціям відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. На підставі зазначеного вище, відповідач вказав на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На час виникнення спірних правовідносин у відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) функції контролю щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів було покладено на органи державної податкової служби як на контролюючі органи.

Статтею 20 ПК України органам державної податкової служби було надано право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 Положення «Про Державну податкову службу України», яке було затверджено Указом Президента України № 584/2011 від 12.05.2011 року та діяло на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України входило до системи органів виконавчої влади і забезпечувало реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснювало міжгалузеву координацію у цій сфері.

До територіальних органів ДПС України у відповідності до п.7 названого Положення належали державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції та в їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У зв'язку із проведеною реорганізацією Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року Міністерство доходів і зборів України визначено правонаступником Державної податкової служби України.

Згідно з п.п. 41.1.1 п.41. ст. 41 ПК України (в редакції на час розгляду справи) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи є контролюючими органами.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як свідчать матеріали справи, Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 12.03.1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Южний город» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 24034481), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №431924 від 12.03.1996 року (т.1 а.с.13).

Згідно з довідкою від 31.10.2003 року № 2511/281 (т. 2 а.с.127) позивач з 28.03.1996 року перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі за №3912.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Южний город» є суб'єктом господарювання, платником податків, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 24.09.2012 року протягом п'яти робочих днів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Южний город» (ЄДРПОУ 24034481) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з фірмою «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення ТОВ «Южний город»:

- п.1.32, п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.144.1 ст. 144, п.144.2 ст.144, п.144.3 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 20509,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 935,00 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 2529,00 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 2529,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 1093,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 1093,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 9810,00 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 1260,00 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 1260,00 грн.,

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 107023,00 грн., у тому числі: за лютий 2010 року у сум 250,00 грн., квітень 2010 року у сум 18500,00 грн., липень 2010 року у сумі 1377,00 грн., серпень 2010 року у сумі 36882,00 грн., жовтень 2010 року у сумі 299,00 грн., січень 2011 року у сумі 49715,00 грн.

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року Фірма «Южний город» мала взаємовідносини з підприємствами-постачальниками на загальну суму 642134,00 грн., у тому числі ПДВ - 107023,00 грн., а саме:

Фірма «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815) у сумі 5750,00 грн., з них ПДВ - 958,00 грн.,

ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) у сумі 599289,00 грн., з них ПДВ - 99882,00 грн.,

КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) у сумі 37095,00 грн., з них ПДВ - 6183,00 грн.

Згідно з даними актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ фірма «Южний город» встановлено порушення Фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог зазначених статей. Також, не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками.

Крім того, проведеною звіркою встановлено взаємовідносини названих вище підприємств з контрагентами, що мають ознаки «фіктивності».

Акти зустрічних звірок складені, зокрема, на підставі даних досудового слідства у кримінальний справі за фактом фіктивного підприємництва.

Враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок ТОВ фірма «Южний город» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від Фірми «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, ТОВ фірма «Южний город» обмінювалось документами на товари та послуги з контрагентами, що мають ознаки фіктивних підприємств.

Відтак, така документація не може бути підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку, формування валових витрат та податкового кредиту.

Ведення ТОВ фірма «Южний город»податкового обліку на підставі документів, отриманих від Фірми «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс», призвело до порушення товариством норм податкового законодавства.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 8578/22-8/24034481 від 31.10.2012 року (т. 1 а.с.17-54).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 19.12.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.55-56):

№0012542204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 121351,00 грн., у тому числі 107023,00 грн. за основним платежем та 14328,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

№0012532204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 22637,00 грн., у тому числі 20509,00 грн. за основним платежем та 2128,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Названі податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби в АР Крим та Державної податкової служби України.

За наслідками розгляду скарг позивача органами державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 залишено без змін (т.1 а.с.57-64).

Не погодившись з рішеннями податкової служби, прийнятими в адміністративному порядку, позивачем податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 року №0012532204 та №0012542204 було оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, перевірку позивача було проведено за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України слідує, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Як свідчать матеріали справи, за позивачем на праві приватної власності зареєстровані нежитлові будівлі:

магазин «Палас» по вул. Кірова, буд.78 у м. Сімферополі АР Крим,

магазин по вул. Гоголя, буд.7 у м. Сімферополі АР Крим,

частина торговельного центру «Палас» з продажу непродовольчих товарів по вул. Горького, буд. 6 у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області.

Позивачем з метою здійснення ремонту належних йому нежитлових приміщень були укладені договори:

№ 17 від 02.12.2009 року з ТОВ «Бренд Строй» на виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах, розташованих у м. Сімферополі, Дніпропетровську, Запоріжжі (т.1 а.с.69-71). Виконання робіт за цим договором підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року, за березень 2010 року (т.1 а.с.81-83, 92-93). Вартість виконаних робіт становить 488289,00 грн. з ПДВ, про що свідчать відповідні довідки (т.1 а.с.84, 94). Кредиторську заборгованість за цим договором у розмірі 488289,00 грн. позивачем на підставі розподільчого балансу та передавальних актів було передано правонаступнику ТОВ «Івва», створеному шляхом реорганізації-виділу (т.1 а.с.92-98). Нежитлові приміщення магазину «Палас» по вул. Горького, 6/6а у м. Дніпропетровську передані позивачем на підставі договору №67-РАЛ/3 як засновником у довірче управління ТОВ «Аквамарин» (т.1 а.с.99-184).

№656 від 02.04.2010 року з ТОВ «Бренд Строй» на виконання робіт з обстеження, ремонту та обслуговування 17-ти більярдних столів, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Кірова, 78, ДУ «Палас» (т.1 а.с.185-187). Виконання робіт за договором підтверджується актами здачі-приймання виконаних робі (т.1 а.с.191-192). Оплата робіт на суму 111000,00 грн. проведена позивачем у повному обсязі згідно з платіжним дорученням № 2 від 03.11.2010 року (т.1 а.с.194). Належне позивачу майно, а саме 17 більярдних столів, були передані ним в оренду ПП «Європоль» на підставі договору №62/2 від 12.05.2010 року (т.1 а.с.196-229).

№ 1082 від 23.07.2010 року з КП «Альянс» на виконання ремонтних робіт ввідної розподільної облікової шафи (т. 1 а.с.232-232). Ремонтні роботи проведені у зв'язку із пожежею 22.07.2010 року на об'єкті ДП «Палас» по проспекту Кірова, 78 у м. Сімферополі, про що свідчить акт про пожежу (т.1 а.с.230). Виконання робіт підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (т.1 а.с.233). Оплату робіт в сумі 1800,00 грн. проведено згідно з платіжним дорученням №2347 від 03.08.2010 року (т. 1 а.с.235). На виконання ремонтних робіт позивачем у КП «Альянс» були придбані необхідні матеріали на суму 1795,52 грн., на що вказує відповідна накладна (т.1 а.с.236).

№1149 від 05.08.2010 року з КП «Альянс» на виконання робіт з установки ввідної розподільної облікової шафи (т. 1 а.с.239-240). Згідно з актом приймання-передачі роботи за договором виконані у повному обсязі (т.1 а.с.242). Вартість робіт становить 31999,20 грн., що підтверджується кошторисним розрахунком (т.1 а.с.241). Оплату проведено у повному обсязі згідно із платіжними дорученнями (т.1 а.с.243, 245)

Також матеріали справи, свідчать про те, що КП «Альянс» були виконані на замовлення позивача роботи з монтажу крівлі з керамічної черепиці. Ці дані підтверджуються актом здачі-приймання робіт (т.1 а.с.251). Вартість виконаних КП «Альянс» робіт становить 1500,00 грн. Оплата за виконані роботи проведена згідно із платіжним дорученням № 1748 від 03.03.2010 року (т.1 а.с.253).

Фірмою «Капітель Плюс» на замовлення позивача були проведені роботи з ремонту кондиціонерів, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (т. 1 а.с.260,265). З метою виконання ремонтних робіт позивачем у фірми «Капітель Плюс» були придбані матеріали на суму 1940,00 грн., про що свідчить відповідна накладна (т. 1 а.с.256). Оплата за отримані ТМЦ позивачем проведено згідно із платіжним дорученням № 2268 від 12.07.2010 року. Загальна вартість виконаних контрагентом робіт з ремонту кондиціонерів становить 3810,00 грн. Оплату проведено на підставі платіжних доручень №2383 від 29.07.2010 року, № 2262 від 09.07.2010 року, № 2422 від 10.08.2010 року (т. 1 а.с.262-263, 266).

Суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

За наслідками проведених господарських операцій Фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» на адресу позивача були виписані податкові накладні:

ТОВ «Бренд Строй»: № 250 від 31.01.2011 року на суму 298289,00 грн., з них ПДВ - 49714,83 грн., № 1321 від 31.08.2010 року на суму 190000,00 грн., з них ПДВ - 31666,67 грн., № 222 від 30.04.2010 року на суму 111000,00 грн., з них ПДВ - 18500,00 грн. (т.1 а.с.85,95, 193),

КП «Альянс»: №2464 від 28.07.2010 року на суму 1800,00 грн., з них ПДВ - 300,00 грн., № 2458 від 27.07.2010 року на суму 1795,52 грн., з них ПДВ - 299,25 грн., № 2656 від 06.08.2010 року на суму 30207,12 грн., з них ПДВ - 5034,52 грн., № 3897 від 25.10.2010 року на суму 1792,08 грн., з них ПДВ - 298,68 грн., №НН-0000341 від 26.02.2010 року на суму 1500,00 грн., з них ПДВ - 250,00 грн. (т.1 а.с.234, 244,246, 252),

Фірма «Капітель Плюс»:№ 1079 від 15.07.2010 року на суму 1940,00 грн., з них ПДВ - 323,33 грн., № 1230 від 29.07.2010 року на суму 1650,00 грн., з них ПДВ - 275,00 грн., №1052 від 09.07.2010 року на суму 1080,00 грн., з них ПДВ - 180,00 грн., № 1440 від 11.08.2010 року на суму 1080,00 грн., з них ПДВ -180,00 грн. (а.с. 257, 261, 264, 268).

Дослідивши надані позивачем документи податкової звітності, суд дійшов висновку про їх повну відповідність вимогам чинного законодавства, враховуючи наявність у податкових накладних всіх необхідних реквізитів, визначених ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 198 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи зазначене вище суд дійшов висновку, що позивачем фактично було отримано товари (роботи, послуги) від контрагентів Фірми «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс», проведено оплату їх вартості та використано у власній господарській діяльності, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цими правочинами.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що в ході проведених зустрічних звірок контрагентів позивача встановлений факт недодержання останніми в момент укладення правочинів вимог статей 203,215, 216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, внаслідок чого отримані від контрагентів первинні документи не можуть бути використані для цілей оподаткування, то суд зазначає наступне.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Висновок про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами відповідач обґрунтовує тим, що в ході провадження у кримінальній справі за фактом фіктивного підприємництва було встановлено, що постачальники контрагентів Фірми «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс» мають ознаки фактичних підприємств.

На підтвердження своїх доводів відповідачем суду було надано вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим у справі №123/3318/13-к від 10.04.2013 року відносно осіб, обвинувачених у вчиненні дій, кваліфікованих за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво.

Однак, суд зазначає, що обставини відносно виконання спірних господарських операцій між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні. А відтак, встановлений у справі №123/3318/13-к факт фіктивного підприємництва, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість отриманої податкової вигоди, не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

Що ж стосується посилання податкового органу на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, отриманих від імені спірних контрагентів, то суд зазначає наступне.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, висновок про неможливість ведення позивачем на підставі первинних документів, що отримані від названих контрагентів, є таким, що не відповідає дійсним обставинам.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі первинних документів, отриманих від Фірми «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс».

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з названими контрагентами.

Враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 року №0012532204 та №0012542204 є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1440,00 грн. з Державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.09.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 24.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.12.2012 року №0012532204 та №0012542204.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Южний город» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1440,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.