Рішення

від 23.09.2013 по справі 927/686/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 927/686/13 23.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром"

до Приватного підприємства "Сладік-Супер"

про стягнення 99491,48 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Швець І.М., довіреність б/н від 12.06.2012;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємтва "Сладік-Супер" про стягнення 99590,22 грн. заборгованості за договором дистриб'юції №366 від 20.01.2012, з яких 75255,25 грн. - основний борг, 5144,98 грн. - пеня, 139,46 грн. інфляційні втрати, 6860,76 грн. - 20 % річних та 12189,77 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору дистриб'юції №366 від 20.01.2012 поставив відповідачу товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, зобов'язання по оплаті належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 04.06.2013 порушено провадження у справі №927/686/13 та призначено розгляд справи на 17.06.2013.

У судовому засіданні 17.06.2013 господарським судом Чернігівської області встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.06.2013 місцезнаходженням Приватного підприємства "Сладік-Супер" є: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 37, квартира 623.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.06.2013 матеріали справи № 927/686/13 направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 927/686/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2013 справу №927/686/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.08.2013 справу №927/686/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 927/686/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2013 справу № 927/686/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 927/686/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи.

07.08.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 99491,48 грн., з якої основний борг - 75255,25 грн., пеня - 5105,23 грн., 20 % річних - 6806,34 грн., інфляційні втрати - 134,89 грн. та штраф - 12189,77 грн.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 99491,48 грн., з яких основний борг - 75255,25 грн., пеня - 5105,23 грн., 20 % річних - 6806,34 грн., інфляційні втрати - 134,89 грн. та штраф - 12189,77 грн.

В судовому засіданні 23.09.2013 представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином; про причини неявки представника суд не повідомив, клопотань або заяв до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 23.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмолпром» (постачальник) та Приватним підприємством «Сладік-Супер» (дистриб'ютор) укладено договір дистриб'юції №366, предметом регулювання якого є порядок взаємодії та розрахунків сторін, під час здійснення постачальником поставки товару на територію, на якій дистриб'ютором проводиться передпродажна підготовка товару, на умовах визначених у цьому договорі.

Відповідно до умов п. 2.2 договору постачальник передає у власність дистриб'ютора товар, а дистриб'ютор сплачує вартість товару на визначених договором умовах.

Згідно п.4.1 договору найменування товару, кількість, вартість, ціна, базисні умови та адреса поставки вказуються у заявці, на підставі якої постачальником складається накладна на товар. Заявка зберігається до моменту передачі товару та підписання сторонами видаткових накладних.

При цьому, передавання товару оформлюється шляхом проставлення відмітки про отримання товару на примірнику видаткової накладної з підписом уповноваженої особи та відбитком печатки/штампа дистриб'ютора і видаткова накладна підтверджує факт поставки (п. 5.8, 5.11 договору).

За умовами п.7.5 договору дистриб'ютор сплачує постачальнику вартість товару за відповідною накладною протягом 14 календарних днів з дати поставки. При цьому, п.7.8 встановлено, що першочергово здійснюється оплата вартості товару, придбаного по першій, а далі по кожній наступній видатковій накладній.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 133897,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками, а саме: № Те-00003128 від 19.04.2012 на суму 15 000,90 грн.; № Те-00003129 від 19.04.2012 на суму 14 941,50 грн.; №Те-00006481 від 12.11.2012 на суму 21161,25 грн.; №Те-00006482 від 12.11.2012 на суму 557,50 грн.; №Те-00006678 від 20.11.2012 на суму 3 345,00 грн.; №Те-00007120 від 07.12.2012 на суму 6690,00 грн.; №Те-00007384 від 18.12.2012 на суму 4697,00 грн.; №Те-00007385 від 18.12.2012 на суму 28950,00 грн. №Те-00000283 від 18.01.2013 на суму 9854,50 грн.; №Те-00000284 від 18.01.2013 на суму 7700,00 грн.; №Те-00000496 від 29.01.2013 на суму 15000,00 грн. та №Те-00000497 від 29.01.2013 на суму 6000,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за спірним договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 51876,40 грн. внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 75255,25 грн., з урахуванням повернення товару, в порядку п. 6.3 договору, за видатковою накладною №СС-000320 від 28.08.2012 на суму 6766,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є фактично договором поставки, а за умовами ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товарів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 75255,25 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В пункті 11.1.3 договору сторони визначили, що за порушення зобов'язань з оплати товару дистриб'ютор без попередньої письмової вимоги постачальника сплачує пеню, на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості і до дати здійснення оплати (зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника). При цьому, розмір пені, передбачений цією статтею, у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 11.1.3 договору, позивачем, згідно заяви про зменшення позовних вимог, нараховано за період з 04.05.2012 по 22.05.2013 та заявлено до стягнення пеню в сумі 5105,23 грн., яка нарахована окремо за кожною накладною, з урахуванням часткових оплат та часткового повернення товару.

Згідно ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 5100,64 грн., оскільки позивачем при їх розрахунку за накладною №Те-00006481 від 12.11.2012 на суму 21161,25 грн. за період з 27.11.2012 по 11.12.2012 та за період з 01.01.2013 по 10.01.2013 на суму 11161,25 грн. були допущенні арифметичні помилки.

Крім того, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, у пункті 11.1.3 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили їх у розмірі 20 % річних від суми боргу.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позивач правомірно на підставі наведеної норми чинного законодавства та умов п.11.1.3 договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача 20% річних у сумі 6806,34 грн. за прострочення оплати поставлених товарів та 134,89 грн. - інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача в частині стягнення 20% річних за період з 04.05.2012 по 22.05.2013 підлягають задоволенню частково в сумі 6800,82 грн., оскільки позивачем при їх розрахунку за накладною №Те-00006481 від 12.11.2012 на суму 21161,25 грн. за період з 27.11.2012 по 11.12.2012 і за період з 01.01.2013 по 10.01.2013 на суму 11161,25 грн. та за накладною №Те-00000497 від 29.01.2013 за період з 13.02.2013 по 22.05.2013 на суму 6000,00 грн. були допущенні арифметичні помилки.

Окрім цього, на підставі п. 11.1.5 договору, яким сторони встановили, що у разі якщо дистриб'ютор не оплатив вартість товару протягом 20 днів і більше з моменту виникнення боргу, дистриб'ютор зобов'язаний сплатити додатково на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми боргу, позивачем нарахований за кожною накладною на 21 день прострочки штраф, який за розрахунком позивача складає 12189,77 грн.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати і одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. №06/5026/1052/2011.

Таким чином, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 11.1.5 договору не суперечать нормам чинного законодавства, суд визнає обгрунтованою вимогу позивача про стягнення штрафу, який підлягає стягненню у заявленому розмірі, так як його розрахунок є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов''язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зменшення розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення зайво сплаченої суми судового збору.

Отже, оскільки позивач в процесі розгляду справи зменшив свої позовні вимоги до 99491,48 грн. судовий збір в сумі 1,97 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1991,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сладік-Супер» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37, кв. 623; ідентифікаційний код 35884230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, буд. 47; ідентифікаційний код 35293993) 75255 (сімдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 25 коп. основного боргу, 5100 (п'ять тисяч сто) грн. 64 коп. пені, 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 82 коп. 20% річних, 12189 (дванадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 77 коп. штрафу, 134 (сто тридцять чотири) грн. 89 коп. інфляційних втрат та 1989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 63 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3 . В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, буд. 47; ідентифікаційний код 35293993) з Державного бюджету України 1 (одну) грн. 97 коп. судового збору, перерахованого платіжним дорученням №5001 від 27.05.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2013.

Суддя Т.В. Васильченко