Рішення

від 23.09.2013 по справі 922/3017/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р.Справа № 922/3017/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювел Україна", м. Харків про заборгованості в розмірі 297 122,92 грн. за участю представників сторін:

позивача - Логвиненко Л.Г. довіреністю б/н від 19 серпня 2013р.

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювел Україна", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 297 122,92 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки № Х172 від 31.10.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. 525, 526, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 232, 265 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 272 552,82 грн., пеню в розмірі 20 300,19 грн., 3% річних в розмірі 4120,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 148,96 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 6268,46 грн. (з урахуванням прийнятих ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2013 року зменшень розміру позовних вимог).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 05.08.2013 року о 12:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.09.2013 року о 12:30 годині.

У судовому засіданні 11.09.2013 року було оголошено перерву до 18.09.2013 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 23.09.2013 року о 11:30 годині. Крім того, вказаною ухвалою було клопотання представника відповідача (вх. 33116) про продовження строку розгляду справи на 15 днів, в порядку ст. 69 ГПК України - задоволено, продовжено строк розгляду справи на 15 днів, до 04.10.2013 року, клопотання представника відповідача (вх. 34212) про витребування доказів задоволено частково, витребувати у позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ) належним чином засвідчені копії наступних документів: Специфікації до Договору поставки № X172 від 31 жовтня 2012 року; рахунки-фактури до Договору поставки № X172 від 31 жовтня 2012 року; довіреності видані на представника Відповідача - ТОВ «ЮВЕЛ Україна» уповноваженого на приймання Товару за Договором поставки № X172 від 31 жовтня 2012 року; розрахункові накладні на отримання товару за Договором поставки № X172 від 31 жовтня 2012 року, зобов'язано позивача надати витребувані документи в оригіналах для ознайомлення з ними. В решті клопотання представника відповідача (вх. 34212) про витребування доказів - відмовлено.

До господарського суду Харківської області 23.09.2013 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. 34792), відповідно до якого, на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2013 року, просить суд долучити до матеріалів справи додаткові пояснення по справі, видаткові накладні до Договору поставки №Х172 від 31.10.2012 року; довіреності на отримання ТМЦ до Договору поставки №Х172 від 31.10.2012 року; рахунки на оплату до Договору поставки №Х172 від 31.10.2012 року; платіжні доручення з банку до Договору поставки №Х172 від 31.10.2012 року.

Всі надані представником позивача документи були досліджені судом, прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 272 552,82 грн., пеню в розмірі 20 300,19 грн., 3% річних в розмірі 4120,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 148,96 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 6268,46 грн. Надав пояснення по суті справи.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

31 жовтня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛ Україна" (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №Х172 (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, позивач прийняв на себе зобов'язання у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність відповідача чорний металопрокат (Товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

За змістом пункту 3.3. Договору встановлено порядок розрахунків у вигляді відстрочки оплати переданого Покупцю товару на протязі 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно п.2.5. Договору, якщо інше не обумовлене у Специфікації.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі - прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару Покупцем вказується в у накладній.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, за даним договором позивач здійснював поставки товару відповідачу, а відповідач розраховувався за поставлений товар, проте станом на момент звернення позивача із позовом до суду, виникла заборгованість за наступними поставками: видаткова накладна №410 від 25.01.13 р. на загальну суму 48 617,80 грн., видаткова накладна №471 від 30.01.13 р. на загальну суму 8 272,08 грн., видаткова накладна №476 від 30.01.13 р. на загальну суму 39 426,06 грн.; видаткова накладна №609 від 05.02.13 р. на загальну суму 5 759, 50 грн.; видаткова накладна №891 від 14.02.13 р. на загальну суму 50 560, 33 грн.; видаткова накладна №935 від 15.02.13 р. на загальну суму 4 803, 10 грн.; видаткова накладна №1726 від 18.03.13 р. на загальну суму 71 496, 33 грн.; видаткова накладна №2752 від 19.04.13 р. на загальну суму 9 095, 28 грн.; видаткова накладна №2987 від 29.04.13 р. на загальну суму 3 395, 00 грн.; видаткова накладна №3054 від 30.04.13 р. на загальну суму 3 850,50 грн.; видаткова накладна №3089 від 03.05.2013 р. на загальну суму 16 542, 50 грн.; видаткова накладна №4379 від 14.06.2013 р. на загальну суму 5 919, 20 грн.; видаткова накладна №4380 від 14.06.2013 р. на загальну суму 3 540, 00 грн.; видаткова накладна №4405 від 14.06.2013 р. на загальну суму 12 618, 00 грн.; видаткова накладна №4577 від 20.06.2013 р. на загальну суму 7 692, 20 грн.; видаткова накладна №4584 від 20.06.2013 р. на загальну суму 5 249, 40 грн.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених видаткових накладних. Крім того, в матеріалах справи містяться довіреності на отримання товару, а саме: Довіреність на отримання ТМЦ №637 від 24.01.13 р., Довіреність на отримання ТМЦ №637 від 24.01.13 р., Довіреність на отримання ТМЦ № 637 від 24.01.13 р., Довіреність на отримання ТМЦ №643 від 05.02.13 р., Довіреність на отримання ТМЦ №649 від 14.02.13 р. , Довіреність на отримання ТМЦ №649 від 14.02.13 р., Довіреність на отримання ТМЦ №661 від 18.03.13 р., Довіреність на отримання ТМЦ №676 від 19.04.13 р., Довіреність на отримання ТМЦ №684 від 29.04.13р.. Довіреність на отримання ТМЦ № 704 від 11.06.2013 р.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачеві Товар на загальну суму 4 724 313, 66 грн., проте, відповідач в порушення умов договору сплатив лише 4 451 760,84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого відповідачем за накладними, наданими до матеріалів справи, в порушення умов договору, не оплачена в сумі 272 552,82 грн., доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.

Отже, надаючи оцінку кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 272 552,82 грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 20 300,19 грн. пені, 4 120,95 грн. трьох процентів річних та 148,96 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 4 120,95 грн. трьох процентів річних та 148,96 грн. інфляційних втрат (розрахунок, арк.с. 17-18), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. договору, яким встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, позивачем нараховано пеню за період з січня 2013 року по липень 2013р. у розмірі облікової ставки НБУ на загальну суму 20 300,19 грн.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, передбачених п.7.2 договору, не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за їх який нараховано - січня 2013 року по липень 2013р. (окремо за кожною накладною), суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача (арк.с.11 - 12), визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в сумі 20 300,19 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 6268,46 грн. судового збору, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193,198 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛ УКРАЇНА" (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 40, кв. 154 код ЄДРПОУ 35973021, п/р 26004194306400 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом - Алейхема, буд.5, код ЄДРПОУ 36441934, п/р 2600630532001, в ПАТ БАНК "КРЕДИТ-ДНІПРО", м.Дніпропетровськ, МФО 305749) суму основного боргу в розмірі 272 552,82 грн., пеню в розмірі 20 300,19 грн., 3% річних в розмірі 4120,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 148,96 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 6268,46 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/3017/13