Постанова

від 29.11.2013 по справі 922/3017/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа №922/3017/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Плужник О.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Голубнича І.Ю., дов. б/н від 12.04.2013

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювел Україна", м. Харків (вх.№3350 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 23.09.13 р. по справі № 922/3017/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювел Україна", м. Харків

про стягнення 313 422,92 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ТОВ "АВ метал груп" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом , та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути з ТОВ "Ювел Україна" суму основного боргу в розмірі 272 552,82 грн., пеню в розмірі 20 300,19 грн., 3% річних в розмірі 4120,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 148,96 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем обов'язків за Договором поставки №Х172 від 31.10.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.09.13 р. по справі № 922/3017/13 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕЛ УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" суму основного боргу в розмірі 272 552,82 грн., пеню в розмірі 20 300,19 грн., 3% річних в розмірі 4120,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 148,96 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 6268,46 грн.

Відповідач із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 23.09.13 р. по справі № 922/3017/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду на те, що здійснюючи розрахунок сум, що підлягають стягненню, позивач неправомірно розраховує, що початок прострочення відповідачем виконання зобов'язання виникає на наступний день від дати, якою датується видаткова накладна. Скаржник вважає, що, дата оплати за отриманий товар, вказана в рахунках на оплату не співпадає з датою фактичного отримання товару, а тому надані позивачем обов'язкові рахунки на оплату, що є невід'ємною частиною договору, суперечать п.п.2.5, 3.3. договору і не можуть вважатись дійсними, оскільки, діяли на протязі одного дня. За твердженням заявника апеляційної скарги, позивачем не було надано належно складених рахунків на оплату, у звязку з чим обов'язок відповідача по оплаті отриманої продукції за відсутністю дійсних рахунків - відсутній.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними скаржником доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

25.11.2013 відповідач надав суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із заміною представника відповідача та необхідністю додаткового часу для ознайомлення новим представником з матеріалами справи.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та наведені в його обґрунтування доводи, колегія суддів приходить до висновку про залишення його без задоволення виходячи з наступного.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Враховуючи, що про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені заздалегідь, отже відповідач мав об'єктивну можливість завчасно ознайомитись з матеріалами справи, а також враховуючи, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.11.2013 про прийняття апеляційної скарги до провадження явку представників сторін у дане судове засідання не було визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 31.10.2012 між ТОВ "АВ метал груп" (постачальник) та ТОВ "ЮВЕЛ Україна" (покупець) було укладено договір поставки №Х172 (надалі -договір), відповідно до умов якого постачальник прийняв на себе зобов'язання у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця чорний металопрокат (товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. (п.1.1. договору).

За змістом пункту п.2.5. вищевказаного договору, право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі - прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується в у накладній.

Умовами пункту 3.3. сторони встановили порядок розрахунків у вигляді відстрочки оплати переданого покупцю товару на протязі 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно п.2.5. Договору, якщо інше не обумовлене у Специфікації.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 4 724 313, 66 грн., про що свідчать належним чином складені та підписані представниками сторін видаткові накладні: №410 від 25.01.13 р. на загальну суму 48 617,80 грн., №471 від 30.01.13 р. на загальну суму 8 272,08 грн., №476 від 30.01.13 р. на загальну суму 39 426,06 грн.; №609 від 05.02.13 р. на загальну суму 5 759, 50 грн.; №891 від 14.02.13 р. на загальну суму 50 560, 33 грн.; №935 від 15.02.13 р. на загальну суму 4 803, 10 грн.; №1726 від 18.03.13 р. на загальну суму 71 496, 33 грн.; №2752 від 19.04.13 р. на загальну суму 9 095, 28 грн.; №2987 від 29.04.13 р. на загальну суму 3 395, 00 грн.; №3054 від 30.04.13 р. на загальну суму 3 850,50 грн.; №3089 від 03.05.2013 р. на загальну суму 16 542, 50 грн.; №4379 від 14.06.2013 р. на загальну суму 5 919, 20 грн.; №4380 від 14.06.2013 р. на загальну суму 3 540, 00 грн.; №4405 від 14.06.2013 р. на загальну суму 12 618, 00 грн.; №4577 від 20.06.2013 р. на загальну суму 7 692, 20 грн.; №4584 від 20.06.2013 р. на загальну суму 5 249, 40 грн., а також довіреності на отримання товару, видані ТОВ "ЮВЕЛ Україна" для отримання від ТОВ "АВ метал груп" цінностей, а саме, довіреності на отримання ТМЦ: №637 від 24.01.13 р., №637 від 24.01.13 р., № 637 від 24.01.13 р., №643 від 05.02.13 р., №649 від 14.02.13 р., №649 від 14.02.13р., №661 від 18.03.13 р., №676 від 19.04.13 р., №684 від 29.04.13р., № 704 від 11.06.2013 р.

Аналіз встановлених по справі обставин свідчить, що відповідач частково сплатив за отриманий товар кошти в розмірі 4 451 760,84 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач в порушення умов договору не здійснив повної остаточної оплати вартості за отриманий товар, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 272 552,82 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за отриманий товар й стало підставою для звернення позивача до суду.

Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи, що відповідачем сума боргу належним чином не спростована, доказів остаточного погашення суми боргу останній не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 272 552,82 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що здійснюючи розрахунок сум, що підлягають стягненню, позивач неправомірно розраховує, що початок прострочення відповідачем виконання зобов'язання виникає на наступний день від дати, якою датується видаткова накладна. Як зазначає скаржник, дата оплати за отриманий товар, вказана в рахунках на оплату не співпадає з датою фактичного отримання товару, а тому надані позивачем обов'язкові рахунки на оплату, що є невід'ємною частиною договору, суперечать п.п.2.5, 3.3. договору і не можуть вважатись дійсними, оскільки, на думку скаржника, діяли на протязі одного дня. Отже, скаржник вважає, що оскільки позивачем не надано належно складених рахунків на оплату, у відповідача не виникло обов'язку зі сплати отриманої продукції за відсутністю дійсних рахунків.

Колегія суддів не може погодитись з таким твердженням, оскільки відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками, тощо.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Так, за змістом пункту п.2.5. вищевказаного договору, право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі - прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується в у накладній.

Таким чином, умовами договору чітко встановлено, що строк оплати настає саме з моменту підписання видаткової накладної складеної та підписаної належним чином, в той час як рахунок - фактура носить лише інформаційний характер та не підтверджує факт здійснення господарської операції. У зв'язку з чим, доводи скаржника щодо ненадання позивачем належно складених рахунків на оплату та відсутністю у зв'язку з цим обов'язку щодо оплати отриманого товару колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, матеріали справи свідчать про часткову оплату відповідачем товару, що також підтверджує факт отримання останнім даного товару та спростовує неотримання ним рахунку на оплату.

До того ж, п. 1.1. укладеного договору встановлено, що постачальник прийняв на себе зобов'язання у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця чорний металопрокат (товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Як свідчать матеріали справи, сторони погоджували кількість, асортимент та ціну товару у рахунках на оплату. Специфікація між сторонами по договору не укладалась та не підписувалась взагалі. Доказів того, що відповідач звертався з письмовою вимогою до позивача про надання рахунків на оплату матеріали справи також не містять.

Отже, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, оскільки умовами договору та положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що факт отримання товару, який в даному випадку є доведеним та підтвердженими підписаними сторонами видатковими накладними, є підставою для проведення розрахунків.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Так, п. 7.2. договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи, що умовами договору сторони встановили застосування штрафних санкцій за порушення умов договору, а факт прострочення відповідачем строку здійснення оплати за отриману продукцію підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача 20300,19 грн. пені за період з січня 2013 по липень 2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 4120,95 грн. та 148,96 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару є доведеним, відповідачем жодним чином не спростований, в зв'язку з чим у відповідності до вимог чинного законодавства колегія суддів вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4120,95 грн. та 148,96 грн. інфляційних втрат матеріально та документально обґрунтована та є такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про здійснення періоду нарахування інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат, заявлених позивачем, та з урахуванням періоду поставки та прострочення заборгованості, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 148,96 грн. інфляційних втрат. Крім того, обґрунтованого контррозрахунку суми інфляційних втрат відповідачем до суду ні першої, ні апеляційної інстанції надано не було.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги скаржника, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для зміни або скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2013 по справі № 922/3017/13.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювел Україна", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2013 по справі № 922/3017/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2013 року.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Судді Білецька А.М.

Плужник О.В.