Постанова

від 19.12.2006 по справі 1/470пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/470пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 грудня 2006 р.                                                                                   № 1/470пн  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, м. Луганськ (далі –Об'єднання)

на рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2006

зі справи  № 1/470пн

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укренерго-Восток”, м. Луганськ (далі -  Товариство)

до Об'єднання

про припинення зобов'язань на суму 2 409 851, 36 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням подальших уточнень позовних вимог) про припинення зобов'язань Товариства перед Об'єднанням на суму  2 409 851, 36 грн. за договором переведення боргу від 20.09.2006                    № 10/786ю та припинення зобов'язань Об'єднання перед Товариством за договором уступки права вимоги від 01.09.2006 № 03/03-155 на таку ж суму.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.10.2006 (суддя Зюбанова Н.М.) позов задоволено повністю; на Об'єднання віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначеного рішення  суд з посиланням на статті 16, 601 Цивільного кодексу України (далі -  ЦК України) виходив з наявності передбачених законом умов для проведення заліку вимог (їх зустрічності, грошового характеру та настання строку виконання зобов'язань).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Об'єднання просить оскаржуване судове рішення з даної справи скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано невідповідністю цього рішення нормам матеріального права, в тому числі статтям 522, 599, частині п'ятій статті 602 ЦК України та статті 151 Закону України “Про електроенергетику”.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Від Об'єднання надійшов лист з проханням про відкладення розгляду справи “у зв'язку з хворобою представника” Об'єднання.

Від Товариства надійшла заява з проханням про перенесення судового засідання “з причини неможливості прибуття представника ТОВ       “Укренерго-Восток” Міщенка А.О. в судове засідання внаслідок хвороби”.

Вищий господарський суд України не знайшов підстав для задоволення відповідних клопотань з огляду на те, що:

обома сторонами не подано документального підтвердження як факту захворювання їх представників, так і неможливості забезпечення участі в судовому засіданні інших представників відповідно до вимог статті 28 ГПК України;

матеріали справи є достатніми для розгляду касаційної скарги за відсутності представників Об'єднання і Товариства.

Перевіривши на підставі встановлених місцевим господарським судом фактичних обставин справи правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- акціонерним товариством “НЕК “Енергетика і паливо України” (кредитор) і Товариством (новий кредитор) було укладено договір від 01.09.2006 № 03/03-155 про уступку вимоги, за яким кредитор уступив новому кредиторові вимогу до боржника –Об'єднання у сумі                       2 409 851, 36 грн., “яке виникло з зобов'язання ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” сплатити на користь кредитора зазначену суму за договором переведення боргу від 20.09.2006 № 10/786ю”;

- при цьому сторони обумовили, що “участь боржника у даному договорі є належним чином оформлене повідомлення про уступку вимоги новому кредитору”; таке повідомлення про проведення розрахунків з Товариством було оформлене та направлене Об'єднанню листом від 18.09.2006 № 275-01/03;

- предметом договору про переведення боргу є “переведення відповідачем свого грошового боргу (зобов'язання по сплаті вартості електроенергії) в сумі 2 409 851 грн. 36 коп. за договором № ДЧОРЕ від 15.11.1996 на нового боржника –Акціонерне товариство НЕК “Енергетика і паливо України”, яке має сплатити Державному підприємству “Енергоринок” заборгованість за куповану електроенергію”; борг у сумі 2 409 851, 36 грн. перераховано названому державному підприємству;

- в обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося на укладений за його участю з ВАТ “Алчевський коксохімічний завод” договір переведення боргу від 20.09.2006 № 10/786ю, за умовами якого Товариство прийняло на себе борг за спожиту первісним боржником електроенергію в сумі 2 409 851, 36 грн. за відповідним договором на постачання електроенергії від 01.06.2003 № А5011-15-70/520ю; матеріалами справи підтверджено “належне повідомлення кредитора за вказаним договором на постачання електроенергії та відповідача у даній справі про укладання договору переведення боргу, згоду на який було дано ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання” у письмові формі”;

- відповідні обставини щодо укладених угод та переданих зобов'язань визнаються сторонами;

- сторони в даній справі мають одна перед одною грошові зобов'язання в розмірі 2 409 851, 36 грн.;

- Товариство зверталося до Об'єднання із заявою про проведення заліку зустрічних однорідних вимог на відповідну суму, але Об'єднання проти такого заліку заперечувало з посиланням на приписи статті 151 Закону України “Про електроенергетику”.

Причиною даного спору стало питання про можливість припинення зобов'язань сторін зарахуванням зустрічних вимог.

Відповідно до статті 601 ЦК України:

зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;

зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно із статтею 602 названого Кодексу не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом статті 522 ЦК України переведення боргу на нового боржника, так само як і заміна кредитора, є внутрішньою зміною в зобов'язанні, а тому заміна особи боржника не впливає на обсяг його прав та обов'язків як сторони в зобов'язанні.

Відповідно до частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. В даному разі такі особливості визначено, зокрема, Законом України “Про електроенергетику”.

В силу статті 151 Закону України “Про електроенергетику”:

- споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку;

- кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:

поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

поточний рахунок енергопостачальника;

поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії.

Отже, названим Законом визначено спеціальний (особливий) порядок оплати електричної енергії, причому така оплата може здійснюватись виключно у грошовій формі, що унеможливлює припинення зобов'язання з оплати електричної енергії зарахуванням, оскільки енергопостачальник має право лише на певну (згідно з алгоритмом) частку коштів, які надходять від споживача електричної енергії.

Відповідна правова позиція знаходить підтвердження і за підпунктом 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 № 3-рп/2002 зі справи № 1-7/2002 (справа про електроенергетику), за змістом  якого електроенергія являє собою власність усіх учасників енергоринку, кожен з яких має право лише на частку прибутку від своєї діяльності з виробництва, розподілу або постачання електричної енергії. Тобто акумульовані на розподільчих рахунках кошти не є власністю будь-якого окремого учасника відповідних правовідносин; право розпорядження певною часткою грошей у енергопостачальника виникає лише після перерахування цієї частки з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок енергопостачальника.

З урахуванням наведеного при переведенні на Товариство боргу за договором від 20.09.2006 № 10/786ю зміст переданого зобов'язання не змінився і полягає в обов'язку оплатити вартість електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог у даній справі були відсутні, і, прийнявши рішення про їх задоволення, суд першої інстанції припустився неправильного застосування статті 601 ЦК України і помилково не застосував до спірних правовідносин норму матеріального права, що підлягала застосуванню, - статтю 151 Закону України “Про електроенергетику”. Тому згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню; у задоволенні ж позову слід відмовити.

Керуючись статтями 49, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 24.10.2006 зі справи № 1/470пн скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Укренерго-Восток” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” 42, 50 грн. державного мита з касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Луганської області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов