Постанова

від 14.12.2006 по справі 47/326-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

47/326-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 грудня 2006 р.                                                                                   № 47/326-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.

Дроботової Т.Б., Рогач Л.І.

розглянувши  матеріали касаційної скаргиЗакритого акціонерного товариства “Агротон”

на постанову

Харківського  апеляційногогосподарського суду  від 09.10.06

у справі№ 47/326-06

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Агротон”

доПриватного сільськогосподарського підприємства “Колібрі”

простягнення 20538,00 грн.

засіданні взяли участь представники:

від позивача:  Сотніков В.А.- за дов. №22 від 01.12.06, Рябкін В.М.-директор

від відповідача: не з'явилися, повідомлені належно про час і місце засідання суду

Закритим акціонерним товариством “Агротон” у липні 2006 року заявлений позов про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства “Колібрі”  20538,00 грн. заборгованості за договором від 01.03.06 №01-03/06-02 на інкубацію качиного яйця. Позовні вимоги обґрунтовані пунктом 5.3 укладеного сторонами договору,  приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України. Позивач посилався на неналежне виконання  відповідачем   зобов'язань    із    виведення та передачі позивачу 7500 шт. молодняку каченят. При цьому позивач зазначав, що відповідач передав йому на 2934 шт. каченят менше ніж передбачено договором.

доповідач: Добролюбова Т.В.

Рішенням господарського суду Харківської області  від 10 серпня 2006 року, ухваленим суддею Светличним Ю.В.,  позовні  вимоги задоволено повністю. Стягнуто з  Приватного сільськогосподарського підприємства “Колібрі” на користь Закритого акціонерного товариства “Агротон”    20538,00 грн. заборгованості, 324 грн. судових витрат. Рішення господарського суду вмотивовано доведеністю факту порушення відповідачем  чинного законодавства, зокрема приписів статей 526, 530 Цивільного кодексу України та умов укладеного сторонами договору.

Харківський апеляційний господарський суд  у  складі  головуючого-судді Могилєвкіна Ю.О. та  суддів  Плужника О.В., Барбашова С.В.,   постановою  від 09 жовтня 2006 року перевірене рішення господарського суду скасував, відмовивши у позові. При цьому апеляційний суд виходив з того, що  позивач не надав доказів підтверджуючих відповідність яйця качиного інкубаційного вимогам РСТ УССР 1969-86 не провів приймально –здавальних та періодичних випробувань інкубаційного яйця. Разом з тим суд зазначив, що договором не передбачений процент виходу молодняку качиного при не відповідності яйця качиного вимогам  РСТ УССР 1969-86.

Закрите акціонерне товариство “Агротон” звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі скасувати, як ухвалену з порушенням приписів матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду залишити без змін. Товариство зазначає, що судом апеляційної інстанції порушені приписи статей 526, 627, 628  Цивільного кодексу України. Крім того, заявник  зазначає про неприйняття судом до уваги того факту, що РСТ УССР 1969-86 не застосовується на території України з 01.04.2004 року, а отже позивач не повинен був виконувати вимоги  РСТ УССР 1969-86 –видавати племінне свідоцтво і якісне посвідчення на яйце, проводити приймально –здавальних та періодичних випробувань інкубаційного яйця. При цьому, на думку скаржника, укладаючи договір сторони дійшли згоди про порядок визначення необхідного для виконання договору показника якості яйця, зазначивши в пункті 3.2 спірного договору, що у випадку відповідності яйця качиного РСТ УССР 1969-86 саме у заплідненості, вихід молодняку каченят повинен бути не менше 75% від закладеної кількості яйця, а пунктом 3.3 названого договору передбачено, що заплідненість фіксується актом просвічування інкубаційного яйця .

Від Приватного сільськогосподарського підприємства “Колібрі” надійшов відзив на касаційну скаргу,  в якому підприємство просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В., пояснення представників позивача, перевіривши  матеріали справи та касаційної скарги, правильність застосування апеляційним господарським судом  приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.03.2006 між Закритим акціонерним товариством “Агротон” –замовником та Приватним сільськогосподарським підприємством “Колібрі” - виконавцем,  укладено договір №01-03/06-02 на інкубацію качиного яйця. Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець  виконує інкубацію качиного яйця, після чого замовник зобов‘язується прийняти каченят та розрахуватися за виконані роботи.  Згідно пункту 2.2 спірного договору, якість яйця відповідає РСТУССР 1969-86. Умовами договору зумовлено, що сукупна вартість яйця качиного, переданого замовником на інкубацію становить 30000,00 грн. Пункт 2.7 укладеного договору встановлює, що приймання яйця за кількістю та якістю здійснюється на складі виконавця у відповідності до умов названого договору за участю сторін. Результатом виконаних робіт, як передбачено пунктом 3.1 названого договору, є готова продукція - молодняк каченят, право власності на яку належить замовнику.  Пунктом 3.2 вказаного договору зумовлено, що при умові відповідності яйця РСТУССР 1969-86 з заплідненості, вихід молодняку качиного складає не менше 75% від закладеної кількості яйця качиного. Згідно з пунктом 3.3 договору  заплідненість яйця фіксується актом просвічування інкубаційного яйця на тринадцяту добу з моменту закладки яйця на інкубацію. Акт просвічування складається та підписується представниками сторін. Пунктом 3.4 спірного договору встановлюється,  що передача та приймання молодняку качиного відбувається сторонами у термін одної доби з моменту закінчення інкубації, про що складається акт за участю представників  сторін. При цьому, якщо у процесі приймання буде виявлено будь-які відхилення готової продукції, то це повинно бути відображено в акті. Розділом 4 вказаного договору передбачено порядок розрахунків за інкубацію яйця, зокрема, що оплата послуг виконавця з інкубації яйця відбувається із розрахунку 0,50 грн. за штуку. Оплата здійснюється замовником на протязі одного дня з моменту підписання сторонами акта    передачі - приймання молодняку каченят. Відповідно до пункту 5.3 даного договору виконавець несе відповідальність за не збереження яйця качиного та неправильне його використання, в порушення технології інкубації, у розмірі його вартості. У випадку виходу молодняку качиного менше вказаного в акті просвічування, виконавець сплачує замовнику 7,00 грн. за кожне недоотримане каченя. Так судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено  відповідачу 10000 шт. яєць, це підтверджується накладною №14 від 04.03.06 та товарно транспортною накладною №30 від 04.03.06. Разом з тим, 17.03.06 між позивачем та відповідачем  складено акт №1 на просвічування яєць,  в загальній  кількості 10000 шт., відповідно до якого, качине яйце по заплідненості становить 83,2 % від всієї кількості. Однак, 01.04.06 на виконання умов договору, був складений  акт №1 на вивід молодняку птиці, з якого вбачається наявність здорового молодняку 45,7% від загальної кількості. Приписами частини 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.  Так, приписами статей 144, 174 названого Кодексу  зумовлено, що майнові права, майнові обов'язки  та господарські зобов'язання суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом. При цьому, приписами статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Як зумовлено приписами статті 180 вказаного Кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Тобто в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобов'язання, визначеним Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України так  і відповідним законодавчим актам, що регулюють такий вид господарських відносин.  За таких обставин, колегія суддів вважає, що судам першої і апеляційної інстанцій слід було повно з'ясувати правову природу  укладеного договору та  застосувати до нього відповідні законодавчі приписи. Так, скасовуючи рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновків про те, що позивачем не надано доказів підтверджуючих передання відповідачу яйця качиного інкубаційного, яке відповідає  вимогам РСТ УССР 1969-86, а відтак неможливо встановити процент виводу молодняку. Відповідно до приписів статті 15 Господарського кодексу України застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для учасників угоди щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній є посилання на певні стандарти. Відповідність продукції вимогам стандартів підтверджується шляхом випробувань за правилами та процедурами обов'язкової та добровільної сертифікації. Але цією статтею унормовано застосування чинних стандартів. При цьому, умовами спірного договору, зокрема пунктом 2.7, передбачено  приймання яйця за кількістю та якістю на складі виконавця за участю представників обох сторін. Проте, судові рішення у справі не містять посилань на дослідження питання про проведення приймання яйця замовником за кількістю та якістю. Відповідно до приписів статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Виходячи з цього, судами попередніх інстанцій не було досліджено питання наявності вини в діях відповідача, порушення умов інкубації, що могло вплинути на низький вихід молодняку качиного. Разом з цим, суд апеляційної інстанції застосовуючи до спірних правовідносин вимоги встановлені РСТ УССР 1969-86 не врахував приписів наказу Міністерства аграрної  політики України від 15.03.04 №80, який  чинний на даний час. Згідно з  частиною  1 статті  193 Господарського кодексу  України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Не визначивши правову природу укладеної сторонами угоди, судами не використане законодавство, що регулює відносини такого виду договорів. Водночас, невраховано, що порушення стороною зобов'язань призводить до зменшення відповідальності іншої сторони.   Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання з якими пов‘язане законне вирішення спору по суті. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України  наявні  докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести всі доведені фактичні обставини справи. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду  Харківської області. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід належним чином дослідити умови договору, обставини справи і в залежності від встановленого, прийняти законне рішення.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

                                           ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.06 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.06 у справі №47/326-06 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу  Закритого акціонерного товариства “Агротон” задовольнити частково.

Головуючий                                                                          Т.Добролюбова

Судді                                                                                     Т.Дроботова

                                                                                  Л.Рогач