Постанова

від 09.09.2013 по справі 810/2670/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 року 15:16 810/2670/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення №0021141700 від 10.12.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки про те, що усний договір, укладений між позивачем та контрагентом, є нікчемним. Фактично позивач має належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, складені позивачем і контрагентом. Висновки про нікчемність правочину ґрунтується лише на підставі актів перевірки контрагента позивача. Позивач просив суд спірне податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. До суду надав письмові заперечення в яких зазначив, що на запит податкового органу було отримано ряд актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача. Перевірками встановлено, що у контрагента позивача - ТОВ «Торг Вест Лайт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому угоди мають ознаки нікчемності. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Торг Вест Лайт» у жовтні-грудні 2011 року. Встановлено формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «Торг Вест Лайт» з метою надання податкової вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит за жовтень-грудень 2011 року на загальну суму 116980,82 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Торг Вест Лайт», тому податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що зареєстрований 06.08.2002 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області. Позивач перебуває на обліку платника податків в Іванкіській МДПІ з 06.08.2002, свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість має з 06.08.2002.

На підставі наказу №179 від 27.11.2012 податковим органом проведено позапланову невиїзду документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по господарських взаємовідносинах із платником податків ТОВ «Торг Вест Лайт» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011. За результатами складено Акт перевірки від 30.11.2012 №618/17-2360113375, згідно з яким встановлено порушення: ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по взаємовідносинах з «Торг Вест Лайт» за жовтень - грудень 2011 р.; п.201.1 ст.201, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 116981 грн., в тому числі за жовтень 2011 р. на 14720 грн., за листопад 2011 р. на 44586 грн., за грудень 2011 р. на 57675 грн.

При проведенні перевірки використано акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 16.03.2012 № 27/22-5/37739570 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торг Вест Лайт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за жовтень 2011 р; довідку про результати зустрічної звірки ДПІ у м. Чернігові від 22.06.2012 №14/22/37739570 з ТОВ «Торг Вест Лайт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за листопад 2011 р.; акт про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 12.04.2012 №116/22-507/37739570 ТОВ «Торг Вест Лайт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2011 р., в яких вказано, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що на адресу ТOB «Торг Вест Лайт» (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, буд. 1-А), було направлено поштою рекомендовані листи від 13.12.2011 про надання пояснення та документального підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентами за жовтень 2011 р., від 08.02.2012 про надання пояснення та документального підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентами за грудень 2011 р. Лист повернувся до ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва без вручення з відміткою пошти «закінчення терміну зберігання». У довідці про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торг Вест Лайт» зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що контрагент - ТОВ «Валзар-ЛТД» знято з обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України від 11.07.2011 за №2А-9798/11/2670. Перевіркою ТОВ «Валзар-ЛТД» не встановлено фактів передачі товарів (послуг) до контрагентів покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Валзар-ЛТД» у жовтні-грудні 2011 р. Згідно з базами даних ДПІ у Оболонському районі інформація про наявність основних фондів відсутня, додаток AM до декларації з податку на прибуток підприємства за II-ІV квартали 2011 р. ТОВ «Торг Вест Лайт» не подано, в поданих додатках СВ та AB дані про амортизаційні нарахування відсутні. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що ГВПМ ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва складено акт від 23.02.2012. Визнано, що у ТОВ «Торг Вест Лайт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому угоди мають ознаки нікчемності. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Торг Вест Лайт» у жовтні-грудні 2011 р. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців.

На підставі вищезазначеного податковим органом встановлено формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «Торг Вест Лайт» з метою надання податкової вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарських відносинах з постачальниками ТОВ «Торг Вест Лайт», а також з урахуванням акту №642/23-7/336927479 від 14.02.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Волзар- ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за жовтень-грудень 2011 р., в якому директор надав пояснення щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності, у ТОВ «Торг Вест Лайт» відсутні об'єкти оподаткування з ПДВ по операціях товарів (послуг) до контрагентів-покупців (ФОП ОСОБА_1.).

Службовою запискою від 28.11.2012 №2628/10/17-017 Іванківською МДПІ передано до податкової міліції на відпрацювання отримані від ФОП ОСОБА_1 первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Торг Вест Лайт» та отримано відповідь від 29.11.12 №2051/7/07-10 щодо неможливості проведення перевірки, так як підприємство за юридичною адресою не знаходиться, бухгалтерські документи не зберігає, господарську діяльність не проводить, фактична адреса не встановлена.

Документи щодо формування податкового зобов'язання за жовтень-грудень 2011 р. для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит за жовтень-грудень 2011 р. на загальну суму 116980,82 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Торг Вест Лайт».

Не погоджуючись із висновками Іванківської МДПІ, позивачем подано заперечення на Акт перевірки, які відхилено.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0021141700 від 10.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 146226,25 грн, в тому числі за основним платежем 116981 грн та за штрафними санкціями 29245,25 грн.

Позивач оскаржив це податкове повідомлення-рішення до ДПС у Київській області та ДПС України. За результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 №0021141700 залишено без змін.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Торг Вест Лайт» (продавець) оформлено господарські правовідносини у жовтні - грудні 2011 року на поставку покупцю товару (зерно кукурудзи, паперові стакани тощо). На виконання умов господарських правовідносин сторонами оформлені 17 видаткових накладних (№10184 від 18.10.2011, №12236 від 23.12.2011, №12209 від 20.12.2011, №1202011 від 02.12.2011, №120520 від 05.12.2011, №120913 від 09.12.2011, №12101 від 10.12.2011, №12149 від 14.12.2011, №122616 від 26.12.2011, №1228110 від 28.12.2011. №11235 від 23.11.2011, №11046 від 04.11.2011, №11179 від 17.11.2011, №11247 від 24.11.2011, №11297 від 29.11.2011, №10048 від 04.10.2011, №102513 від 25.10.2011), 16 товарно-транспортних накладних (№49 від 18.10.2011, №377 від 23.12.2011, №359 від 20.12.2011, №304 від 02.12.2011, №311 від 05.12.2011, №322 від 09.12.2011, №330 від 10.12.2011, №341 від 14.12.2011, №385 від 26.12.2011, №390 від 28.12.2011, №189 від 04.11.2011, №209 від 17.11.2011, №244 від 24.11.2011, №279 від 29.11.2011, №15 від 04.10.2011, №61 від 25.10.2011), 8 рахунків - фактур (№10183 від 18.10.2011, №11234 від 23.11.2011, №11048 від 04.11.2011, №11177 від 17.11.2011, №11241 від 24.11.2011, №11254 від 25.11.2011, №10047 від 04.10.2011, №10258 від 25.10.2011) та 17 податкових накладних (№73 від 18.10.2011, №302 від 23.12.2011, №255 від 20.12.2011, №54 від 02.12.2011, №81 від 05.12.2011, №136 від 09.12.2011, №140 від 10.12.2011, №183 від 14.12.2011, №336 від 26.12.2011, №377 від 28.12.2011, №210 від 23.11.2011, №59 від 04.11.2011, №168 від 17.11.2011, №222 від 24.11.2011, №263 від 29.11.2011, №28 від 04.10.2011, №119 від 25.10.2011).

Суму за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту за відповідний період, що підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.124-147).

Розрахунки позивача з ТОВ «Торг Вест Лайт» згідно з укладеним усним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача (т.1 а.с.109-123).

Виробничі потужності ФОП ОСОБА_1 знаходяться в орендованому приміщенні загальною площею 140,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором оренди частини нежитлової будівлі № 01/07 ГКГ від 16.01.2007.

На підтвердження наявності транспортного засобу у позивача, яким здійснено перевезення продукції від продавця, позивачем надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: фургон малотоннажний - В; повна маса - 3500 т.; маса без навантаження - 2450 т.; реєстраційний номер НОМЕР_1.

З метою підтвердження наявності працюючих осіб у позивача, ФОП ОСОБА_1 надано штатний розпис, трудові договори з працівниками, звітність про суми нарахованої заробітної плати (т.2 а.с.17-48).

Представником позивача до суду надано документи, які підтверджують подальшу реалізацію продукції третім особам, зокрема, договори №17/12/10 від 17.12.2010, №1/03/10 від 01.03.2010, №14/12/09 від 14.12.2009 між позивачем та ТОВ «Мільтіплекс Холдінг», договір №220112 від 13.02.2012 з ТОВ «Марчук Інжінірінг», договір №170512 від 17.05.2012 з ТОВ «Сартокарат», договори №12.05.10-01Б від 10.05.2012, №030212 від 03.02.2012 з ТОВ «Медінжінірінг» (т.1 а.с.148-171); видаткові та податкові накладні та дві довіреності (т.2 а.с.49-99).

Судом досліджено оформлені податкові накладні та встановлено наступне.

Так, податкова накладна №73 від 18.10.2011 виписана на підставі договору поставки від 18.10.2011 №10183, податкова накладна №210 від 23.12.2011 виписана на підставі договору поставки від 23.11.2011 №11234, податкова накладна №59 від 04.11.2011 виписана на підставі договору поставки від 04.11.2011 №11048, податкова накладна №168 від 17.11.2011 виписана на підставі договору поставки від 17.11.2011 №11177, податкова накладна №222 від 24.11.2011 виписана на підставі договору поставки від 24.11.2011 №11241, податкова накладна №263 від 29.11.2011 виписана на підставі договору поставки від 25.11.2011 №11254, податкова накладна №28 від 04.10.2011 виписана на підставі договору поставки від 04.10.2011 №10047, податкова накладна №73 від 18.10.2011 виписана на підставі договору поставки від 18.10.2011 №10183, податкова накладна №119 від 25.10.2011 виписана на підставі договору поставки від 25.10.2011 №10258, які укладено між позивачем та ТОВ «Торг Вест Лайн».

Разом з тим, на вимогу суду позивачем не надано до суду вищевказані договори поставки, оскільки позивач стверджує, що укладені угоди між ним та ТОВ «Торг Вест Лайн» були усними.

Як встановлено судом, податкова накладна №302 від 23.12.2011 виписана на підставі рахунку від 23.12.2011 №12236, податкова накладна №255 від 20.12.2011 виписана на підставі рахунку від 20.12.2011 №12209, податкова накладна №54 від 02.12.2011 виписана на підставі рахунку від 02.12.2011 №120215, податкова накладна №81 від 05.12.2011 виписана на підставі рахунку від 05.12.2011 №120519, податкова накладна №136 від 09.12.2011 виписана на підставі рахунку від 09.12.2011 №120920, податкова накладна №140 від 10.12.2011 виписана на підставі рахунку від 10.12.2011 №12109, податкова накладна №183 від 14.12.2011 виписана на підставі рахунку від 14.12.2011 №12145, податкова накладна №336 від 26.12.2011 виписана на підставі рахунку від 26.12.2011 №12268, податкова накладна №377 від 28.12.2011 виписана на підставі рахунку від 28.12.2011 №122810

Разом з тим, на вимогу суду позивачем не надано до суду вищевказані рахунки та не надано пояснень щодо причин їх відсутності та підстав для оформлення податкових накладних без наявних рахунків.

При дослідженні судом товарно-транспортних накладних встановлено наступне.

В усіх товарно-транспортних накладних в графі «спосіб визначення маси - кількість поїздок, заїздів» зазначено 1, перевезення здійснено автомобілем д.н.з. НОМЕР_1, водій - ОСОБА_1, відомості в графі «маса» та «причеп» - не зазначені. Крім того, в графі «назва продукції, товару або № контейнера» зазначено номера транспортних накладних та дату їх видачі. Разом з тим, на вимогу суду позивачем не надано до суду належним чином оформлені транспортні накладні, а також пояснення про відсутність відомостей у незаповнених розділах накладних.

Судом досліджено видаткові накладні і рахунки-фактури та встановлено наступне.

Видаткові накладні за №12236, №12209, №120215, №120520, №120913, №12109, №12149, №122616, №122810 виписані на підставі рахунків-фактур, яких на вимогу суду позивачем до суду не надано.

У видаткових накладних загальна кількість товару, перевезеного на їх підставі в тоннах складає: накладна №12236 - вага 4,342 т., накладна №120520 - вага 67,850 т., накладна №120913 вага 157,800 т., накладна №122616 - вага 120,775 т., накладна №122810 - вага 3,753 т., накладна №11235 - вага 4,503 т.

Суд зазначає, що у товарно-транспортних накладних зазначено, що перевезення товару здійснено один раз на день автомобілем позивача, у якого згідно з свідоцтвом про реєстрацію повна маса складає 3500 кг., а маса без навантаження - 2450 кг. Отже, вага вантажу, який може перевезти цей автомобіль складає 1050 кг., а надані документи, за якими цим автомобілем перевозилося понад 1050 кг не відповідають фактичним технічним можливостям цього автомобіля.

До суду представником позивачем не надано ніяких інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

На вимогу суду позивачем не надано: доказів транспортування товару від ТОВ «Торг Вест Лайт» до позивача іншим способом, укладених договорів поставок з цим контрагентом, рахунків-фактур, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, тощо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, судом досліджено факт передачі та отримання товарів та послуг від ТОВ «Торг Вест Лайт» на підставі усної угоди до покупця, яким є позивач.

Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні. При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (договори поставки, в повному обсязі рахунки-фактури, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на перевезення товару, маса якого складає більше 1050 кг., подорожніх листів, належним чином оформлених товарно-транспортних накладні, тощо).

Суд бере до уваги, що на вимогу суду про надання доказів виконання усного договору на поставку товару від ТОВ «Торг Вест Лайт» позивачем не надано товарно-транспортні накладні, які б у достатній мірі відображали суть цієї господарської операції.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Суд бере до уваги, що позивачем на вимогу суду для підтвердження реальності господарських операцій надано лише вищевказані видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, окремі рахунки-фактури. При цьому позивачем на вимогу суду не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (договори поставки, в повному обсязі рахунки-фактури, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на перевезення товару, маса якого складає більше 1050 кг, подорожніх листів, товарно-транспортні накладні, тощо) .

Суд бере до уваги, що за змістом ст.ст.264-271 ГК України договір поставки укладається у письмовій формі, проте позивачем стверджується про укладення цих договорів в усній формі.

Отже, позивачем на вимогу суду не надано доказів, які підтверджують укладення та виконання договору на поставку товару від ТОВ «Торг Вест Лайт», а також не надано інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій.

Суд зазначає, що в оформлених документах наведено такі відомості про кількісні характеристики господарської операції (вагу товару), що в 3-100 раз перевищує технічні можливості задіяного для їх перевезення автотранспорту. При цьому суд враховує, що водієм вказаного автомобіля в усіх документах зазначено ОСОБА_1, отже останній мав достовірну інформацію про фізичну неможливість виконання цих перевезень з указаних технічних причин.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд ураховує, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт передачі товару та послуг від контрагента позивача - ТОВ «Торг Вест Лайт» на підставі укладених угод до позивача дійсно не підтверджується необхідними документами, які обов'язково підлягали б складенню у разі реального виконання цих господарських операцій.

Суд визнає, що позивачем на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Торг Вест Лайт» на підставі усних угод, а надані докази: видаткові, податкові, товарно-транспорті накладні, рахунки-фактури є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 вересня 2013 р.