Постанова

від 28.11.2013 по справі 810/2670/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2670/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0021141700 від 10.12.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року в задоволені вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини по господарським операціям між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг Вест Лайт» в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не підтверджені відповідними первинними документами, а також порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави, у зв'язку з чим відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали матеріали позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по господарських взаємовідносинах із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг Вест Лайт» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.11.2012 року №618/17-2360113375.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідачем збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

При проведенні перевірки використано акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 16.03.2012 № 27/22-5/37739570 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торг Вест Лайт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за жовтень 2011 року; довідку про результати зустрічної звірки ДПІ у м.Чернігові від 22.06.2012 року №14/22/37739570 з ТОВ «Торг Вест Лайт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за листопад 2011 року; акт про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 12.04.2012 року №116/22-507/37739570 ТОВ «Торг Вест Лайт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2011 року, в яких вказано, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що на адресу ТOB «Торг Вест Лайт» (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, буд. 1-А), було направлено поштою рекомендовані листи від 13.12.2011 року про надання пояснення та документального підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентами за жовтень 2011 року, від 08.02.2012 року про надання пояснення та документального підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентами за грудень 2011 року. Лист повернувся до ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва без вручення з відміткою пошти «закінчення терміну зберігання». У довідці про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торг Вест Лайт» зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що контрагент - ТОВ «Валзар-ЛТД» знято з обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України від 11.07.2011 року за №2А-9798/11/2670. Перевіркою ТОВ «Валзар-ЛТД» не встановлено фактів передачі товарів (послуг) до контрагентів покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Валзар-ЛТД» у жовтні-грудні 2011 року. Згідно з базами даних ДПІ у Оболонському районі інформація про наявність основних фондів відсутня, додаток AM до декларації з податку на прибуток підприємства за II-ІV квартали 2011 року ТОВ «Торг Вест Лайт» не подано, в поданих додатках СВ та AB дані про амортизаційні нарахування відсутні. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що ГВПМ ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва складено акт від 23.02.2012 року. Визнано, що у ТОВ «Торг Вест Лайт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому угоди мають ознаки нікчемності. Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Торг Вест Лайт» у жовтні-грудні 2011 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців.

Висновки податкового органу про нікчемність правочину укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг Вест Лайт» ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, та не узгоджуються з положенням ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно положень ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки; отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються.

З 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань крім зазначених висновків акту перевірки та спростування реальності укладених угод відповідачем не надано, колегія суддів дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг Вест Лайт» мали реальний характер, а правочини були безпідставно визнанні відповідачем нікчемними.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно з пп. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг Вест Лайт» (продавець) оформлено господарські правовідносини у жовтні - грудні 2011 року на поставку покупцю товару (зерно кукурудзи, паперові стакани тощо).

На виконання умов господарських правовідносин сторонами оформлені видаткові накладні №10184 від 18.10.2011 року, №12236 від 23.12.2011 року, №12209 від 20.12.2011 року, №1202011 від 02.12.2011 року, №120520 від 05.12.2011 року, №120913 від 09.12.2011 року, №12101 від 10.12.2011 року, №12149 від 14.12.2011 року, №122616 від 26.12.2011 року, №1228110 від 28.12.2011 року, №11235 від 23.11.2011 року, №11046 від 04.11.2011 року, №11179 від 17.11.2011 року, №11247 від 24.11.2011 року, №11297 від 29.11.2011 року, №10048 від 04.10.2011 року, №102513 від 25.10.2011 року, товарно-транспортні накладні №49 від 18.10.2011 року, №377 від 23.12.2011 року, №359 від 20.12.2011 року, №304 від 02.12.2011 року, №311 від 05.12.2011 року, №322 від 09.12.2011 року, №330 від 10.12.2011 року, №341 від 14.12.2011 року, №385 від 26.12.2011 року, №390 від 28.12.2011 року, №189 від 04.11.2011 року, №209 від 17.11.2011 року, №244 від 24.11.2011 року, №279 від 29.11.2011 року, №15 від 04.10.2011 року, №61 від 25.10.2011 року, рахунки-фактури №10183 від 18.10.2011 року, №11234 від 23.11.2011 року, №11048 від 04.11.2011 року, №11177 від 17.11.2011 року, №11241 від 24.11.2011 року, №11254 від 25.11.2011 року, №10047 від 04.10.2011 року, №10258 від 25.10.2011 року та податкові накладні №73 від 18.10.2011 року, №302 від 23.12.2011 року, №255 від 20.12.2011 року, №54 від 02.12.2011 року, №81 від 05.12.2011 року, №136 від 09.12.2011 року, №140 від 10.12.2011 року, №183 від 14.12.2011 року, №336 від 26.12.2011 року, №377 від 28.12.2011 року, №210 від 23.11.2011 року, №59 від 04.11.2011 року, №168 від 17.11.2011 року, №222 від 24.11.2011 року, №263 від 29.11.2011 року, №28 від 04.10.2011 року, №119 від 25.10.2011 року.

Суму за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту за відповідний період, що підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Розрахунки позивача з ТОВ «Торг Вест Лайт» згідно з укладеним усним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

Виробничі потужності позивача знаходяться в орендованому приміщенні загальною площею 140,1 кв.м. за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Озерна, 20-Д, що підтверджується договором оренди частини нежитлової будівлі № 01/07 ГКГ від 16.01.2007 року.

На підтвердження наявності транспортного засобу у позивача, яким здійснено перевезення продукції від продавця надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: фургон малотоннажний - В; повна маса - 3500 т.; маса без навантаження - 2450 т.; реєстраційний номер НОМЕР_1.

З метою підтвердження наявності працюючих осіб у позивача, надано штатний розпис, трудові договори з працівниками, звітність про суми нарахованої заробітної плати.

Видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником податку на додану вартість.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг) законодавством не встановлено.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують подальшу реалізацію продукції третім особам, зокрема, договори №17/12/10 від 17.12.2010 року, №1/03/10 від 01.03.2010 року, №14/12/09 від 14.12.2009 року між позивачем та ТОВ «Мільтіплекс Холдінг», договір №220112 від 13.02.2012 року з ТОВ «Марчук Інжінірінг», договір №170512 від 17.05.2012 року з ТОВ «Сартокарат», договори №12.05.10-01Б від 10.05.2012 року, №030212 від 03.02.2012 року з ТОВ «Медінжінірінг» (т.1 а.с.148-171); видаткові та податкові накладні та дві довіреності (т.2 а.с.49-99).

Податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оплата позивачем придбаних товарів підтверджено банківськими виписками з поточного рахунка платника податку на користь контрагента в оплату товару, факт подальшого використання товарів у господарській діяльності платника податку підтверджений усіма необхідними документами, податкова та бухгалтерська звітність ведеться належним чином.

З акту перевірки взагалі не зрозуміло на підставі яких первинних документів податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0021141700 від 10.12.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року та постановлення нової постанови про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Сплачений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 судовий збір за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0021141700 від 10.12.2012 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0021141700 від 10.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 34,41 грн. судового збору за подання адміністративного позову, та 731,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 05.12.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.