Ухвала

від 10.09.2013 по справі 826/8297/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8297/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катран» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Катран» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 № 0003172220 та № 0003182220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу в.о. начальника ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 № 632 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», повідомлення про проведення перевірки від 15.03.2013 № 4917/10/22-211, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Домес» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011.

За наслідками перевірки було складено акт від 21.03.2013 № 1021/22-221-21482782 (а.с.11-37, 125-126), яким встановлені порушення позивачем:

- п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 22 080,00 грн. за ІІІ квартал 2011 року;

- п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 19 200,00 грн. за серпень 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013:

- № 0003172220, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 22 080, 00 грн. (а.с.38);

- № 0003182220, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 24000,00 грн., з якої основний платіж 19 200, 00 грн. та штрафна санкція 4 800, 00 грн. (а.с. 39).

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ТОВ «Домес», а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23.05.2013 № 0003172220 та № 0003182220 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ним правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки ТОВ «Катран» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Домес», які не підтверджені необхідними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Домес» (постачальник) 12.08.2011 укладено договір № 17, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, змонтувати і передати у власність замовнику меблі відповідно до специфікації, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Відповідно до п.2.3 днем поставки товару вважається дата підписання накладної на відпуск товару. Згідно п.3.1, 3.2 замовник оплачує поставлений товар за ціною, вказаною в специфікації. Загальна сума за договором складає 115 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 200,00 грн. Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки здійснюються у безготівковій формі. Прийом продукції здійснюється замовником при наявності товаросупровідних документів (товарної та податкової накладних). Представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі або накладній, розписатися за отримання товару і видати представнику постачальника доручення на отримання даної партії товару (п.п. 5.1. 5.2 договору). В п.8.1 договору вказано, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного його виконання. (а.с. 44)

Договір № 17 від 12.08.2011 підписаний директорами ТОВ «Катран» і ТОВ «Домес» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами підписана специфікація на товар: лава для одягання 1150*290*200 у кількості 72 штук по ціні 500,00 грн. за штуку на суму 36 000,00 грн. та лава для одягання (кож. зам) 1150*290*200 у кількості 100 штук по ціні 600,00 грн. за штуку на суму 60000,00 грн., всього на загальну суму 115200,00 грн. у т.ч. ПДВ 19200,00 грн. (а.с.45)

Також, сторонами підписана накладна № 171 від 17.08.2011, в якій зазначено: постачальник ТОВ «Домес», отримувач ТОВ «Катран», товар: лава для одягання 1150*290*200 у кількості 72 штук по ціні 500,00грн. за штуку на суму 36000,00грн. та лава для одягання (кож.зам) 1150*290*200 у кількості 100 штук по ціні 600,00грн. за штуку на суму 60000,00 грн., всього на загальну суму 115200,00 грн. у т.ч. ПДВ 19200,00 грн. Підписи особи від ТОВ «Домес», який відвантажив товар та особи від позивача який отримав зазначений товар. Підписи скріплені печатками (а.с. 42).

ТОВ «Домес» була виписана податкова накладна від 17.08.2011 № 171 на вищевказаний товар на загальну суму 115 200, 00 грн. у т.ч. ПДВ 19 200,00 грн. (а.с.43), яка в подальшому була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період серпень 2011 року.

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за товар проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані платіжне доручення від 17.08.2011 № 433 на суму 115200,00 грн. та виписка з банківського рахунку за 17.08.2011, які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Домес» за меблі згідно договору № 17 від 12.08.2011, у т.ч. ПДВ 19200,00 грн. (а.с. 40-41)

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 за позивачем зареєстрований автомобіль HYUNDAI, HD 65, вантажний фургон-с, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 47).

Перевезення товару здійснювалося позивачем на власному транспорті HYUNDAI НОМЕР_3 водієм ОСОБА_2, про що свідчить подорожній лист вантажного автомобіля № 246259 від 17.08.2011 (а.с.46).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає ТОВ «Катран» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Домес».

Доводи апелянта про те, що отримання позивачем товару повинно бути підтверджене транспортними документами є необгрунтованими з огляду на те, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі № К-27230/10.

Доводи апелянта про недекларування контрагентом суми податку на прибуток за 3 квартал 2011 року є також безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23.05.2013 № 0003172220 та № 0003182220 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 № 0003172220 та № 0003182220.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.