Ухвала

від 10.09.2013 по справі 825/2480/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2480/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Техсервіс» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Корюківської ОДПІ від 14.06.2013 № 0000092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 1 235, 00 грн. (823, 00 грн. за основним платежем та 412, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0000112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 298, 00 грн. (865, 00 грн. за основним платежем та 433, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Корюківською МДПІ на підставі направлення від 27.05.2013 № 130 (а.с. 94), згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 24.05.2013 № 163 (а.с. 93), проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за період з 01.05.2012 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 29.05.2013 № 219/22/32680313 (а.с.19-27).

В акті перевірки від 29.05.2013 № 219/22/32680313 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2, п. 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, а саме: за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 у сумі 865,00 грн., у тому числі ІІ квартал 2012 року - 865,00 грн.;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2, п. 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в результаті чого позивачем не підтверджено податкового кредиту за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 на суму 823,00 грн., в тому числі травень 2012 року - 823,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем 03.06.2013 подано до Корюківської МДПІ заперечення № 58 (а.с.28-30), однак листом від 12.06.2013 № 674/В/22-014 Корюківською МДПІ дані заперечення залишено без задоволення (а.с.31-33).

За висновками акта перевірки Корюківською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013:

- № 0000092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 1 235, 00 грн. (823, 00 грн. за основним платежем та 412, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.14);

- № 0000112200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 298, 00 грн. (865, 00 грн. за основним платежем та 433, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.15).

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», а тому податкові повідомлення-рішення Корюківської ОДПІ від 14.06.2013 № 0000092200 та № 0000112200 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а тому оскаржувані повідомлення-рішення винесені правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2012 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» щодо придбання металевого виробу, а саме кругу 30 12Х1МФ; вказані взаємовідносини відбувались на підставі усної домовленості.

Реальність виконання вказаної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковою накладною № РН-0001315 від 11.05.2012 на суму з ПДВ 4 940,00 грн., податковою накладною від 07.05.2012 № 8 на суму з ПДВ 4 940,00 грн., журналом реєстрації довіреностей, випискою банку (а.с.34-38).

Вказана операція належними чином відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с.39).

Як докази використання отриманого матеріалу у власній господарській діяльності позивачем надано акти переробки № 356 від 01.07.2012 на суму 11 773,76 грн., № 421 від 01.08.2012 на суму 27 722,39 грн., № 490 від 01.09.2012 на суму 27 874,99 грн., № 604 від 01.11.2012 на суму 14 980,93 грн., № 606 від 01.11.2012 на суму 12 321,76 грн., № 607 від 01.11.2012 на суму 4 828,92 грн., № 17 від 01.01.2013 на суму 2 074,97 грн. та № 81 від 01.02.2013 на суму 12 530,85 (а.с.40-47), відповідно до яких вищезазначений металевий виріб використано для виготовлення комплекту деталей до виробу «Майонез» № 795, комплекту деталей до виробу «Пасіка» № 805, комплекту деталей до виробу «Кофе» № 813, комплекту деталей до виробу «Туба» № 876, комплекту деталей ТРМ-9, комплекту деталей УТФ-ТРМ-5,20, комплекту деталей до виробу «Еко» № 958 та комплекту деталей до виробу «Напівавтомат» № 935.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов усної домовленості, що надає ТОВ «Техсервіс» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс».

Доводи апелянта про те, що перевезення товару від ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» до ТОВ «Техсервіс» повинні бути підтверджені транспортними документами є необгрунтованими з огляду на те, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі № К-27230/10.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», а тому податкові повідомлення-рішення Корюківської ОДПІ від 14.06.2013 № 0000092200 та № 0000112200 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 14.06.2013 № 0000092200 та № 0000112200.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.