Ухвала

від 24.09.2013 по справі 827/188/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/188/13-а

24.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3- ОСОБА_4, довіреність № 471 від 05.06.13

представник позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3- ОСОБА_5, довіреність № 16 від 18.01.13

представник відповідача, Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Севастопольської митниці Державної митної служби України- Агабабян Сергій Суренович, посвідчення № 071132,

представник відповідача, Севастопольської митниці Державної митної служби України- Панченко Надія Степанівна, довіреність № 10-08/867 від 30.08.13

розглянувши апеляційні скарги Севастопольської митниці Державної митної служби України та Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 08.04.13 по справі № 827/188/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 99011; АДРЕСА_2, 99055)

до Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9,Севастополь, 99011)

до Севастопольської митниці Державної митної служби України (пл. Нахімова, 5-А, м. м.Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення сплачених сум,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.04.2013 року позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, Севастопольської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення сплачених сум - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2012/00286 від 21.11.2012 р.

Визнано протиправним та скасовано рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р.

Визнано протиправною та скасовано відмову Севастопольської митниці Державної митної служби України у визнанні заявленої митної вартості, викладеної у листі вих. № 19-36/257 від 14.01.2013 р.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 83 958,47 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язано Севастопольську митницю Державної митної служби України та Головне управління Державної казначейської служби в м. Севастополі надати звіт до суду першої інстанції про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Севастополя по справі № 827/188/13а протягом двох місяців після набрання чинності постановою в адміністративній справі № 827/188/13а.

На зазначене судове рішення від Севастопольської митниці Державної митної служби України та від Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі надійшли апеляційні скарги, в яких заявники просять скасувати судове рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Представник Севастопольської митниці Державної митної служби України зазначив, при винесенні рішення виходив з положень Митного кодексу України. Крім того, надані позивачем документи при митному оформленні товару, містили розбіжності, наявні ознаки підробки та не містили всі відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а ці підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Представники відповідача - Севастопольської митниці Державної митної служби України у судовому засіданні 24.09.13р. підтримали апеляційні скарги у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні 24.09.2013 року заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Представник відповідача - Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі у судове засідання 24.09.13р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що 21.11.2012р. з метою митного оформлення товару абрикоси сушені (курага), без кісточок, без додання цукру, без консервантів, без ароматизаторів, без ГМО, вагові, врожаю 2012р., дата виготовлення жовтень 2012р., чистою вагою - 24 000 кг, в тому числі розмір №2 - 3800 кг, розмір № 7 - 4000 кг., вид индустріаль - 16200 кг., виробництва «BOYRAZOGLU TARIM TICARET VE SANAYI LTD. STI», країна виробник - Туреччина (надалі - Товар), поставленого за контрактом № 704 від 01.12.2011р. та Специфікацією до контракту № 1, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та «BOYRAZOGLU TARIM TICARET VE SANAYI LTD. STI» (Туреччина), умови постачання - СРТ, Євпаторія, Україна (Інкотермс 2000), декларантом до Севастопольської митниці було надано вантажну митну декларацію № 123030000.2012.004302 від 21.11.2012р., а також декларацію митної вартості, згідно яких було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг товар, митна вартість якого складала за інвойсом № 5641 від 17.10.2012р. - 37 000 дол. США (у тому числі розмір № 3 - 3,10 дол. США/1 кг; розмір № 7 - 1,85 дол. США/1 кг; Индустріаль - 1,10 дол. США/1 кг.), що за курсом валюти на момент декларування 7,993 еквівалентно 295 741,00 грн.

Декларантом при визначені митної вартості товару було використано основний метод - за ціною договору (вартістю операції).

У прийняті ВМД 123030000.2012.004302 від 21.11.2012р. Севастопольською митницею було відмовлено з причин проведення митної оцінки, про що оформлена картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2012/00286 від 21.11.2012р. та винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р., згідно з яким митна вартість товару склала 3,73 дол. США за 1 кг абрикосів без врахування різноманітності сортів, загальна вартість - 89 520,00 дол. США, що по курсу валюти на момент декларування 7,993 еквівалентно 715 533,36 грн.

Севастопольською митницею при визначені митної вартості товару було використано другорядний - резервний метод згідно п.п. «г» ч.2 ст. 57, ст. 64 Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VІ (надалі - Митний кодекс).

У зв'язку з тим, що позивач не погодився з визначеною митним органом митною вартістю, останнім згідно ст. 55 Митного кодексу про випуск товарів у вільне використання під сплату та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу, для оформлення випуску товару під гарантію декларантом Позивача була оформлена та подана в електронному вигляді ВМД 123030000/2012/004330 від 22.11.2012р. із зазначенням вартості товару, визначеної декларантом та скоригованої митної вартості визначеної Севастопольською митницею за резервним методом.

Відповідно до зазначеного рішення Севастопольської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів та відповідно до ВМД 123030000/2012/004330 від 22.11.2012р. зобов'язання позивача перед бюджетом склало 143106,67 грн. (код 028 у розмірі 20% «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності) замість 59148,20 грн. по ВМД № 123030000.2012.004302 від 21.11.2012р.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 сплачено в якості грошової застави суму ПДВ згідно з митною вартістю, визначеною Севастопольською митницею, в повному обсязі шляхом направлення передплати на розрахункові рахунки Севастопольської митниці.

Таким чином, сума сплаченого Позивачем за ВМД №123030000/2012/004330 від 22.11.2012р. ПДВ в розмірі 83 958,47 грн. за кодом 028 склали суму грошової застави, відповідно до положень ст. 313 Митного кодексу.

Факт сплати митних платежів, в т.ч. грошової застави підтверджується платіжними дорученнями № 6731 від 29.08.2012р. на суму 64700,00 грн., № 7074 від 15.11.2012р. на суму 79200,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Митного кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ст. 57 Митного кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені статтею 28 МК України. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відносини, зазначені у частині дванадцятій статтею 28 цього Кодексу, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Статтями 58-64 Митного кодексу передбачені випадки в яких можливо застосування другорядних методів, таких як: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 54 Митного кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу , визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зазначено які саме обставини, визначених ч.6 ст. 54 Митного кодексу стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Таким чином, відмова відповідача у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною угоди є необґрунтованою.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що митна вартість, оскільки вона є ціною товару повинна, на сам перед, визначатися за першим методом оцінки, а саме за ціною договору, і тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно із застосуванням інших другорядних методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, а резервний застосовується останнім.

Відповідно до частини 2 ст. 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Під час митного оформлення до Севастопольської митниці були надані наступні документи: декларація митної вартості та в якості документа, підтверджуючого числові значення складових митної вартості декларантом надана калькуляція, складена виробником щодо вартості товару б/н від 17.10.2012, згідно якої детально визначено числові значення складових митної вартості товару у відповідних вартостях згідно інвойсу; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 704 від 01.12.2011р та додатки до нього; рахунок-фактура (інвойс) № 5641 від 17.10.2012р.

У зв'язку з тим, що за умовами контракту (п.4.3) платежі за контрактом здійснюються в строк до 90 календарних днів з дати постачання - банківські платіжні документи на час митного оформлення були відсутні, але вартість товару за інвойсом в розмірі 37900,00 дол. США була сплачена в передбачений контрактом строк, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 7279 від 27.12.2012р.

Інші платіжні та/або бухгалтерські документи щодо ввезеного товару були відсутні. Транспортні (перевізні) документи не оформлялися у зв'язку з тим, що витрати на транспортування були включені у вартість товару згідно з умовами постачання за контрактом СРТ Євпаторія, Україна (згідно Інкотермс 2000). Також отриманий товар не підлягав ліцензуванню, страхування товару не здійснювалося.

СРТ UA Євпаторія, згідно Інкотермс 2000 (аналогічні умови поставки зазначено також в розділі 15 самого Рішення), що відповідно до термінології Інкотермс 2000 - «термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. У зв'язку з чим, у Позивача (що є Покупцем за Контрактом) відсутні будь які обов'язки щодо оплати перевезення товару, та відповідно відсутні будь-які банківські платіжні документи, щодо сплати перевезення.

Крім, цього, декларантом та позивачем за власним бажанням було надано додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, що не є обов'язковими, а саме: прайс-лист виробника від 15.10.2012р., митна декларація країни відправлення 12343100ЕХ179887 від 31/10/2012; сертифікати на підтвердження якості товару (сертифікат походження форма А, фітосанітарний, фумігації та інші);

Таким чином, з огляду на викладене декларантом позивача були надані усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 ст. 53 Митного кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені цією статтею.

Із заперечень відповідача вбачається, що митницею не було виявлено будь-яких розбіжностей або ознак підробки в наданих декларантом (позивачем) документах при підтвердженні митної вартості, а також надані документи містять всі необхідні дані.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були надані усі наявні у нього документи, що підтверджували митну вартість товару і обраний метод визначення.

Відповідно до частини 4 ст. 53 Митного кодексу у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1)виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2)довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3)розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Надання зазначених документів під час митного оформлення зокрема підтверджується переліком в графі 44 додаткова інформація/документи ВМД 123030000/2012/004330 від 22.11.2012р., у графі 18 додаткова інформація/подані документи Рішення про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р., переліком документів зазначених в картці відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2012/00286 від 21.11.2012р.

Рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р. Севастопольською митницею зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки, виявлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України не подано документи, які підтверджують митну вартість, а саме: банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за перевезення вантажу, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, що передбачені статтею 53 Митного кодексу України; в митного органу наявна інформація щодо митної вартості схожих товарів на рівні 3,73 дол. США за 1 кг., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; митна вартість може бути визнана митним органом за умови надання наступних документів: банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за перевезення вантажу, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано основні документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з ідентичними товарами (однаковими по всім ознакам з оцінюваними товарами).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий тому, що у декларанта немає даних за вартістю операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути прийнятий тому, що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах (витрати на виплату комісійних, сум прибутку й загальних витрат, до яких належать прямі й непрямі витрати, зв'язані зі збутом зазначених товарів, витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування, страхування, і т.п.)

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислення вартість) не може бути прийнятий тому що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, тобто немає калькуляції виробника за вартістю товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країни експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до місця ввезення на митну територію України, на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісним з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 сіп. 64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 3,73 дол. США за 1 кг.)

Враховуючи, що відповідно до частин 1-3 ст. 55 Митного кодексу рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Форма Рішення про коригування митної вартості затверджена Наказом Міністерства Фінансів України № 598 від 24.05.2012р. «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в якому, серед іншого, в правилах заповнення графи « 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р. прийняте Севастопольською митницею не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; при наявності посилання на використання цінової бази автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з розрахунку 3,73 дол. США/кг, відсутня інформація з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо;

Отже, Севастопольською митницею було безпідставно та необґрунтовано винесено оскаржуване Рішення.

Відповідно до п. 7-10 ст. 55 Митного кодексу у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

У зв'язку із тим, що митним органом у графі 33 п.1,3 Рішення про коригування митної вартості, зазначено вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, а саме банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за перевезення вантажу; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, що передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта 1 (доданий апелянтом лист а.с. 79) про те, що у передбачений ст. 55 Митного кодексу України строк позивач не надав витребувані додаткові документи. Дослідивши вказаний письмовий доказ встановлено, що він направлений на адресу апелянта в рамках інших правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем в строки передбачені ч.1-3 ст. 55 Митного кодексу (80 календарних днів) листом вих. № 59 від 04.01.2013р. на адресу митного органу надано додаткові документи на підтвердження заявленої декларантом митної вартості за ціною договору: копія платіжного доручення в іноземній валюті № 7279 від 27.12.2012р.; копія висновку ДП «Держзовнішінформ» вих. № 11/1791 від 03.01.2013р.

У висновку ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ» від 03 січня 2013 року № 11/1791, серед іншого зазначено, що аналіз досліджених документів свідчить, що контрактні ціни: сушений абрикос (курага) №3/кількість 3800 кг/ за ціною 3,10 доларів США за кг; сушений абрикос (курага) №7/кількість 4000 кг/ за ціною 1,85 доларів США за кг; сушений абрикос (курага) Индустріаль/кількість 16200 кг/ за ціною 1,10 доларів США за кг на умовах поставки СРТ Євпаторія (Україна) (відповідно до «Інкотермс-2000») для поставки вищевказаних сушених абрикосів (кураги) згідно інвойсу № 5641 від 17.10.2012р. на суму 37.000,00 дол. США відповідають рівню цін компанії-виробника.

Також позивачем Севастопольській митниці надане пояснення, що вимога про необхідність надання банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за перевезення вантажу є безпідставною з того приводу, що враховуючи, що умови постачання товару за контрактом - СРТ UА Євпаторія, згідно Інкотермс 2000 у позивача (що є Покупцем за Контрактом) відсутні будь які обов'язки щодо оплати перевезення товару, та відповідно відсутні будь-які банківські платіжні документи, щодо сплати перевезення.

Таким чином, Позивачем були виконані в повному обсязі вимоги митного органу щодо надання належних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а митним органом, в свою чергу, рішення про коригування митної вартості прийняте лише на підставі наявної інформації щодо раніше визначених митних вартостей подібних товарів з розрахунку 3,73 дол. США за 1 кг, при цьому без урахування того, що за інвойсом здійснюється постачання трех різноманітних сортів товару, кожний з яких має індивідуальну вартість, що свідчить про те, що застосування резервного методу визначення митної вартості прийняте Севастопольською митницею виключно на підставі даних статистичної бази Держмитслужби - БД ЄАІС ДМСУ.

Судова колегія звертає увагу, що відмова митниці в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності, зокрема, висновку ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ».

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 року № 310 ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ» передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Пунктом 6 ч. 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 26 травня 2007 року, встановлено, що Міністерство економіки України: здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та положень міжнародних договорів України; аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за ними.

Таким чином, висновок ДП ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ» є належним доказом, що підтверджує правомірність ціни заявленої Позивачем при декларуванні.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 16.03.2010 р. (справа № 40508/09).

В той же час митницею не доведено чи є контрактна ціна товару такою, що не є дійсною вартістю товару, як того вимагають вимоги п. 2(а), 2(b) статті VII ГАТТ, оскільки поняття відпускна ціна виробника та ціна за якою такий товар пропонується до продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції є фактично рівноціними поняттями. Доказів та аргументів які б могли свідчити, що здійснення згаданою операції щодо продажу товару були здійсненні в інших обставинах, ніж при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції митницею також не надано.

Севастопольська митниця листом вих. № 19-36/257 від 14.01.2013р. після розгляду додаткових документів повідомила про залишення без змін рішення про коригування митної вартості, з наступних підстав: «щодо врахування висновку ДП «Держзовнішінформ» від 03.01.2013р. № 11/1791. Згідно цього висновку, контрактні ціни на абрикоси сушені, виробництва Туреччини не суперечить цінам виробника при поставках в Україну на умовах поставки СРТ Євпаторія, Україна. Однак, в даному висновку не проводиться аналіз рівня митної вартості продукції. При цьому не зроблено жодного висновку щодо відповідності ціни кон'юнктурі ринку та рівню цін, що склався».

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відмова митниці, викладена у листі вих. № 19-36/257 від 14.01.2013р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо правових підстав стягнення надмірно сплачених грошових коштів з Державного бюджету України та визнання митної вартості, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до бюджетного та Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 3 цієї правової норми помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відсутність такого порядка, затвердженого Міністерством Фінансів України, як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері фінансів, не є підставою для відмови у задоволені позовних вимог в цій частині з урахуванням наступного.

Відповідно наказу Державної митної служби України від 20.07.2007 року за № 618 Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами визначена процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. Вказаний Порядок посилається на частину 2 статті 45 Бюджетного кодексу України, статті 43, 102 Податкового кодексу України.

Обов'язковою умовою для повернення суми переплати є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів з дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (частина 6 статті 301 Митного кодексу України передбачає, що така заява подається не пізніш як за один рік з дня, наступного за днем виникнення обставин, які тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані обов'язкові умови передбачені Порядком № 618, подано відповідну заяву та документальні матеріали, що підтверджують підстави у суму вчиненої переплати (а.с. 45).

З урахуванням приписів статті 301 Митного кодексу України випадок визнання недійсної митної декларації чи її зміни є підставою для повернення сплачених сум.

Згідно з п.п. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективній засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає більший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, буди адекватним наявним обставинам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування рішення митного органу, внаслідок прийняття якого позивачем здійснена переплата до бюджету відповідних сум, є підставою для задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджету суми надмірно сплачених податків.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012 по справі № К-33656/09, К-36063/09).

Інші доводи апеляційних скарг не містять правових підстав для скасування постанови.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.04.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційні скарги - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Севастопольської митниці Державної митної служби України та Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.04.13р. по справі №827/188/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.04.13р. по справі №827/188/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян