Постанова

від 19.02.2015 по справі 827/188/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/800/49783/13

К/800/52673/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційними скаргами Севастопольської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь 08.04.2013р. та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р. у справі № 827/188/13-а за позовом ФОП ОСОБА_4 до Севастопольської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про скасування рішення.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом в якому просив суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Севастопольської митниці про визначення митної вартості товарів № № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Севастопольської митниці в прийнятті митної декларації № 123030000/2012/00286 від 21.11.2012 р.;

- визнати протиправною та скасувати відмову Севастопольської митниці Державної митної служби України у визнанні заявленої митної вартості, викладеної у листі вих. № 19-36/257 від 14.01.2013р.

- стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 83 958,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь 08.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р., позов задоволено повністю.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь 08.04.2013р. та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р. надійшла касаційна скарга Севастопольської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Севастополі подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь 08.04.2013р. та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р., в якій скаржник просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Севастопольської митниці підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.11.2012р. з метою митного оформлення товару абрикоси сушені (курага), без кісточок, без додання цукру, без консервантів, без ароматизаторів, без ГМО, вагові, врожаю 2012р., декларантом до Севастопольської митниці було надано вантажну митну декларацію № 123030000.2012.004302 від 21.11.2012р., а також декларацію митної вартості, згідно яких було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг товар, митна вартість якого складала за інвойсом № 5641 від 17.10.2012р. - 37 000 дол. США (у тому числі розмір № 3 - 3,10 дол. США/1 кг; розмір № 7 - 1,85 дол. США/1 кг; Индустріаль - 1,10 дол. США/1 кг.), що за курсом валюти на момент декларування 7,993 еквівалентно 295 741,00 грн. Декларантом при визначені митної вартості товару було використано основний метод - за ціною договору (вартістю операції).

У прийняті ВМД 123030000.2012.004302 від 21.11.2012р. Севастопольською митницею було відмовлено з причин проведення митної оцінки, про що оформлена картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2012/00286 від 21.11.2012р. та винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000248/2 від 21.11.2012р., згідно з яким митна вартість товару склала 3,73 дол. США за 1 кг абрикосів без врахування різноманітності сортів, загальна вартість - 89 520,00 дол. США, що по курсу валюти на момент декларування 7,993 еквівалентно 715 533,36 грн.

Севастопольською митницею при визначені митної вартості товару було використано другорядний - резервний метод згідно п.п. «г» ч.2 ст. 57, ст. 64 Митного кодексу України від 13.03.2012р.

У зв'язку з тим, що позивач не погодився з визначеною митним органом митною вартістю, останнім згідно ст. 55 Митного кодексу про випуск товарів у вільне використання під сплату та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу, для оформлення випуску товару під гарантію декларантом позивача була оформлена та подана в електронному вигляді ВМД 123030000/2012/004330 від 22.11.2012р. із зазначенням вартості товару, визначеної декларантом та скоригованої митної вартості визначеної Севастопольською митницею за резервним методом.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судами встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається що митницею витребовувалися у декларанта додаткові документи на підтвердження митної вартості, тобто процедуру консультації проведено не було.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про неправомірність дій Севастопольської митниці щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Севастопольської митниці задовольнити частково.

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі залишити без задоволення.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь 08.04.2013р. та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р. в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, код ЄДРПОУ 38022717) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 83 958,47 грн. (вісімдесят три тисячі дев'ятисот п'ятдесят вісім гривень 47 коп).

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь 08.04.2013р. та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: