Постанова

від 21.12.2006 по справі 2-25/6695-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-25/6695-2006

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 грудня 2006 р.                                                                                   № 2-25/6695-2006  

         Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіДерепи В.І.

суддів :Грека Б.М. –(доповідача у справі)Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуГромадського об'єднання Спортивний клуб “Спорт”

на  постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.06

у справі№ 2-25/6695-2006

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомГромадського об'єднання Спортивний клуб “Спорт”

доДержавного підприємства Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський”,Товариства з обмеженою відповідальністю “Барконд”

третя особаКомунальне підприємство “Ялтинське бюро технічної інвентаризації”

прозобов'язання вчинити певні дії

та зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Барконд”

доГромадського об'єднання Спортивний клуб “Спорт”,Державного підприємства Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський”

провизнання недійсним договору оренди

за участю представників від:

позивача Попова Н.Є. (дов. від 20.12.06)

відповідача Войцеховський А.Є. (дов. 20.12.06)

В С Т А Н О В И В :

Громадське об'єднання “Спортивний клуб “Спорт” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з врахуванням уточнених позовних вимог) про зобов'язання Державного підприємства Міністерства оборони України “Центральний військовий санаторій “Ялтинський” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Барконд” забезпечити позивачу доступ до спланованого майданчика в яру, до тенісного корту, танцювального майданчика, спортивних споруджень та тренувального футбольного поля розташованих за адресою: вул. Свердлова, 32 м. Ялта, та зобов'язання не чинити Громадському об'єднанню Спортивний клуб "Спорт" перешкоди у здійсненні діяльності по використанню зазначеного майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.06 (суддя Маргарітов М.В.) позов Громадського об'єднання Спортивний клуб "Спорт" задоволено: зобов`язано Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" забезпечити Громадському об'єднанню Спортивний клуб "Спорт" доступ до спланованого майданчика в яру, розташованого за адресою: вул. Свердлова, 32 м. Ялта, і не чинити позивачу перешкод у використанні зазначеного майна. Суд першої інстанції також зобов`язав ТОВ "Барконд" забезпечити позивачеві доступ до тенісного корту, танцювального майданчика, спортивних споруджень та тренувального футбольного поля; у зустрічному позові відмовлено.

В частині задоволення первісних позовних вимог рішення мотивовано тим, що позивач є належним користувачем орендованого майна та збоку відповідачів наявні перешкоди у користуванні таким майном. Відмовляючи у зустрічному позові про визнання недійсним договору оренди місцевий господарський суд виходив з відповідності договору вимогам законодавства та із пропуску ТОВ “Барконд” строку позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним даного договору.

За результатом апеляційного перегляду справи Севастопольським апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі: головуючого-судді Латиніна О.А., суддів: Антонової І.В., Видашенко Т.С.) 25.09.06 прийнята постанова, якою рішення місцевого господарського суду скасовано, в первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено. Постанова мотивована тим, що позивач не має права користування вищезазначеним нерухомим майном, оскільки договір оренди від 01.07.03 є недійсним, як таким, що укладений без дозволу Фонду майна Автономної Республіки Крим.

Не погоджуючись з постановою у справі, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.06 скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.06 залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково вважає майно, яке було предметом договору оренди, є власністю Автономної Республіки Крим, а відтак, висновок про необхідність укладення договору оренди з Фондом майна Автономної Республіки Крим є неправомірним.

Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин  справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що  касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.03 між Державним підприємством Міністерства Оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та Громадським об'єднанням Спортивний клуб "Спорт" був укладений договір оренди державного майна –спортивних майданчиків площею 16586,7 кв.м., розташованих за адресою: АР Крим, м.Ялта, вул. Свердлова, 32. Відповідно до пункту 1.2 договору, Державне підприємство МО України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" передав Громадському об'єднанню Спортивний клуб "Спорт" майно для реконструкції і завершення будівництва спортивних майданчиків з метою подальшого використання майна і проведення учбово-тренувальних зборів по різних видах спорту, а також для проведення спортивно-масових і оздоровчих заходів для відпочиваючих і мешканців міста.

Громадським об'єднанням Спортивний клуб "Спорт" у червні 2004 було завершено будівництво двох футбольних полів на території Державного підприємства МО України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський".

З липня 2004 року Державне підприємство Міністерства Оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" почало чинити первісному позивачу перешкоди у доступі до орендованого майна, користуванні цим майном.

14.10.05, 17.10.05 та 11.11.05 між Державним підприємством Міністерства Оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Барконд” були укладені договори купівлі-продажу, згідно з якими, ТОВ „Барконд” набуло право власності на об`єкти нерухомості, що знаходяться в оренді у Громадського об'єднання “Спортивний клуб “Спорт”: тенісний корт

(вул. Свердлова, 38), танцювальний майданчик, тренувальне футбольне поле (вул. Свердлова, 34), спортивні будівлі (вул. Свердлова, 32).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний, апеляційний суд вказав на те, що договір оренди є недійсним, оскільки спірний договір оренди мав укладатися з Фондом майна Автономної Республіки Крим, а був укладений з Державним підприємством Міністерства Оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський".

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такою правовою позицією Севастопольського апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Судами встановлено, що на момент розгляду справи  право власності на спірне майно належало ТОВ “Барконд” на підставі договорів купівлі-продажу від 14.10.05, 17.10.05 та 11.11.05. Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними, оскільки як договір оренди, так і договори купівлі-продажу укладені відповідачем-2 саме з Державним підприємством Міністерства Оборони України "Центральний військовий санаторій “Ялтинський” (розпорядження спірним нерухомим майном здійснював відповідач-2).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м. є підприємства, які з дозволу уповноважених органів –також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Судами не дано правової оцінки тому, що правовий режим майна у Збройних Силах України та його особливості визначені положеннями Закону України "Про Збройні Сили України" (ч.2 ст. 14) та Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", згідно яких майно у Збройних Силах України є державною власністю і належить військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам та організаціям Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Органами, які здійснюють управління військовим майном., згідно ст. 2 Закону "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном.

Загальні норми щодо порядку відчуження військового майна визначені ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", згідно ч.2 якої, рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Суди зазначеного не врахували, не визначили статус майна, не зазначили, хто має право приймати рішення про передачу цього майна в оренду та про його продаж, і відповідно, чи було узгоджено укладення договорів оренди та купівлі-продажу узгоджене з вищезазначеними органами. Так, в матеріалах справи відсутні докази такого узгодження та, відповідно, відсутня їх правова оцінка.

Також відповідно до п. 4 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 11.05.00, дозвіл військовим частинам на передачу нерухомого військового майна в оренду надається Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).

За змістом п. 5 вищезазначеного Порядку, передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи безпосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони. Оцінка вартості нерухомого військового майна проводиться відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 № 629.

Втім, судами не досліджувалося питання про те, чи був даний дозвіл вищезазначеними органами на оренду спірного нерухомого майна, чи був проведений конкурс на передачу цього нерухомого майна в оренду, чи було зазначене майно оцінене у встановленому порядку (в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про проведення такого погодження, про проведення конкурсу та оцінки майна як при укладенні договору оренди, так і при укладенні договорів купівлі-продажу), а відтак, чи був спірний договір оренди укладений з дотриманням встановленого законодавством порядку.

Неправомірним є висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що вирішуючи спір про визнання недійсним договору оренди слід керуватися Цивільним кодексом України, оскільки укладаючи договір сторони повинні мати на увазі, що договір повинен узгоджуватися із приписами законодавства, яке чинне на момент його укладення. Крім того, застосовуючи аналогію закону з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України слід дійти висновку, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним застосовується законодавство, що діяло на момент укладення цього договору.

Доводи касаційної скарги про те, що закінчився строк позовної давності по вимогами  про визнання недійсним договору оренди від 01.07.03 не приймаються до уваги, оскільки, відповідно до статті 76 Цивільного кодексу УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Враховуючи, що ТОВ “Барконд” договори купівлі-продажу були укладені відповідно 14.10.05, 17.10.05 та 11.11.05, то правомірним є висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що позивач про порушення свого права не міг дізнатися раніше укладення цих договорів. А оскільки строк позовної давності складає 3 роки, то на момент звернення ТОВ “Барконд” з зустрічною позовною заявою строк позовної давності пропущений не був.

Водночас, визначаючись з правом ТОВ “Барконд” на звернення з позовом, суду слід дати належну правову оцінку договорам купівлі-продажу 14.10.05, 17.10.05 та 11.11.05, на які той посилається, як на підставу виникнення права власності, зазначити, чи є вони законними, чи в даному випадку відсутні правові підстави для визнання цих договорів недійсними. І враховуючи встановлені обставини, визначити, чи дані договори мали своїм наслідком виникнення у ТОВ “Барконд” права власності на спірне нерухоме майно, а отже, чи має відповідач право звернення до суду із зустрічним позовом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення”, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11,  обґрунтованим визнається рішення в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними відповідають  дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові акти цим вимогам не відповідають. Так, вирішення первісного позову (допуск до користування орендованими об'єктами) неможливо без  вирішення зустрічного позову (визнання недійсним цього договору оренди), а вирішуючи зустрічний позов, необхідно визначитися з правом ТОВ “Барконд” звернення до з позовом суду з приводу приміщень, які є предметом спору. В той же час, вирішуючи питання про визнання недійсним договору оренди, суди не дослідили, чи була дотримана процедура укладення договору оренди державного військового майна (чи був даний дозвіл уповноваженим органами на оренду спірного нерухомого майна, чи був проведений конкурс на передачу цього нерухомого майна в оренду, чи було зазначене майно оцінене у встановленому порядку); не дали правової оцінки договорам купівлі-продажу. За таких обставин судові акти не можна визнати законними та обґрунтованими і вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для  даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

Виходячи з викладеного та  керуючись  ст.ст.  1115 –1117, 1119, 11111 Господарського  процесуального кодексу  України,  Вищий  господарський   суд  України  

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Громадського об'єднання Спортивний клуб “Спорт” задовольнити частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.06 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.06 у справі № 2-25/6695-2006 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко