Постанова

від 16.09.2013 по справі 826/13073/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2013 року № 826/13073/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром ЛТД" Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0004741610 від 15.04.2013 та № 0004731610 від 15.04.2013

за участю:

представника позивача - Дядюка Є.М. (довіреність № 1-ю від 18.02.2013),

представника відповідача -Диби Ю. Д. (довіреність № Ю80/9/26-55-10-02-09 від 05.08.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16.09.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопром ЛТД" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0004741610 від 15.04.2013 та № 0004731610 від 15.04.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємостосунків із ТОВ «Ідзуна» (код за ЄДРПОУ 36845538) та ТОВ «МВ Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 35310898) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про відсутність факту здійснення поставки товарів позивачу від контрагентів ТОВ «Ідзуна» та ТОВ «МВ Консалтинг».

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ «Ідзуна» та ТОВ «МВ Консалтинг», які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано товар, який було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 02.09.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 26/16-10/34937883 від 26.03.2013.

У судовому засіданні 16.09.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 13.03.2013 по 19.03.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на підставі наказу № 115 від 05.03.2013 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром ЛТД" з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємостосунків із ТОВ «Ідзуна» (код за ЄДРПОУ 36845538) та ТОВ «МВ Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 35310898) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 26/16-10/34937883 від 26.03.2013, яким встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1, пунктів 201.4, 201.10 статті 201, пунктів 198.1, 198.3,198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 793 753,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 63 740,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Між ТОВ "Енергопром ЛТД" та ТОВ «Ідзуна» було укладено договори поставки № 05/05 від 08.05.2012, № 01/06 від 01.06.2012, № 05/06 від 05.06.2012, № 14/06 від 14.06.2012, № 18/06 від 18.06.2012№ 0302/07 від 02.07.2012, № 23/07 від 23.07.2012.

Згідно з аналізом податкової звітності податковий кредит ТОВ "Енергопром ЛТД" за травень, червень та липень 2012 року на суму 338 065,88 грн. сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Ідзуна».

Станом на кінець періоду, що перевірявся кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ «Ідзуна» становить 2 028 395,28 грн.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Ідзуна» № 100272784 від 04.03.2010 анульоване 18.01.2013, причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до інформаційного переліку «Адреси масової реєстрації платників податків», розміщеному на офіційному сайті ДПС України, юридична адреса ТОВ «Ідзуна» є адресою масової реєстрації, за якою зареєстровано 55 суб'єктів господарювання, стан платника - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням» .

На сторінках 14-16 акта № 26/16-10/34937883 від 26.03.2013 зазначено наступне: "Наявність основних виробничих фондів: ТОВ «Ідзуна» не звітує про наявність основних фондів.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до отриманої інформації з баз даних Зведена інформація про кількість працюючих та суми нарахованих/виплачених доходів за даними ф.1DF встановлено, що чисельність працюючих на ТОВ «Ідзуна» становить: 1 кв. 2011 року - 2 особи, 2кв. 2011 року - 1 особа, 3 кв. 2011 року - 1 особа, 4 кв. 2011 року - 1 особа, 1 кв. 2012 року - 2 особи, 2кв. 2012 року - 1 особа, 3 кв. 2012 року - 1 особа, 4 кв. 2012 року - 1 особа.

Фактично можна зробити висновок про те, що відсутність трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, транспорту, сировини, торгівельних запасів свідчить про неможливість реального виконання умов договорів. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Ідзуна» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Енергопром ЛТД» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Ідзуна» створення правових наслідків.

Відповідно до постанови про призначення перевірки від 19.02.2013 року встановлено наступне:

Старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві здійснюється досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110000000009 від 21.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що ряд осіб з метою отримання незаконного доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, протягом 2009-2012рр. на території м. Києва та Київської області організували створення (придбання) «фіктивних» суб'єктів підприємницької діяльності серед них і ТОВ «Ідзуна».

На підставі наданих старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві матеріалів, а саме, протоколу допиту свідка від 28.01.2013 року стало відомо, що допитаний в якості свідка ОСОБА_3 (індивідуальний номер НОМЕР_3) пояснив, що в середині 2010 року його знайомий ОСОБА_4 запропонував йому перереєструвати на своє ім'я ТОВ «Ідзуна», на цю пропозицію він погодився.

Умовою перереєстрації було те, що ОСОБА_3 не буде займатись господарською та статутною діяльністю підприємства, усіма бухгалтерськими та іншими питаннями будуть займатись бухгалтера, але в разі необхідності він зможе користуватись вказаним підприємством для проведення одноразових фінансово-господарських операцій.

Документи щодо перереєстрації ОСОБА_3 готував самостійно, також самостійно він відвідував нотаріуса та державні органи. У банківській установі «Прокредитбанк», відділення якого знаходилось на вул. Сагайдачного у м. Києві ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_4 перереєстрував вже відкритий банківський рахунок ТОВ «Ідзуна» на своє ім'я. Усі реєстраційні документи та електронний ключ доступу до банківського рахунку ОСОБА_3 відразу передав ОСОБА_4 через кур'єра. Фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Ідзуна» ОСОБА_3 фактично не займався. За аналогічною схемою згідно домовленості до його обов'язків входило подальше підписання фінансово-господарських документів ТОВ «Ідзуна», що він і робив з 2011 по 2012 рік. Так, ОСОБА_4 для підписання документів від імені директора ТОВ «Ідзуна» ОСОБА_3 направляв кур'єра, який приїздив приблизно раз на два місяці. Приблизно в серпні-вересні 2012 року ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_4 (через кур'єра) за оголошенням в Інтернеті продав ТОВ «Ідзуна» особі на ім'я ОСОБА_5. ".

Між ТОВ "Енергопром ЛТД" та ТОВ «МВ Консалтинг» було укладено договір поставки № 01/02 від 01.02.2012, який було надано до перевірки та договори № 10/02 від 10.02.2012, № 002/04 від 02.04.2012, № 17/04 від 17.04.2012, які до перевірки надано не було.

Згідно аналізу податкової звітності ТОВ "Енергопром ЛТД" за період лютий, березень, квітень 2012 року підприємством сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «МВ Консалтинг» на суму 482 581,80 грн.

Відповідно до виписки АТ "Сведбанк" в м. Києві (МФО 300164) по рахунку № 26004005952801, який належить ТОВ "Енергопром ЛТД" товариство перерахувало ТОВ «МВ Консалтинг» кошти в сумі 452 739,60 грн., у тому числі ПДВ 75 456,60 грн., та станом на кінець періоду кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ «МВ Консалтинг» становить 1 471 210,40 грн.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «МВ Консалтинг» анульоване 28.09.2012, причина анулювання - надання декларацій про відсутність поставок, та стан платника - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

На сторінках 16 - 17 акта № 26/16-10/34937883 від 26.03.2013 зазначено наступне: "Наявність основних виробничих фондів: ТОВ «МВ Консалтинг» не звітує про наявність основних фондів.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до отриманої інформації з баз даних Зведена інформація про кількість працюючих та суми нарахованих/виплачених доходів за даними ф.1DF встановлено, що чисельність працюючих на ТОВ «МВ Консалтинг» становить: 1 кв. 2011 року - 0 осіб, 2кв. 2011 року - 0 осіб, З кв. 2011 року - 0 осіб, 4 кв. 2011 року - 3 особи, 1 кв. 2012 року - 3 особи, 2кв. 2012 року - 3 особи, З кв. 2012 року - 0 осіб, 4 кв. 2012 року - 0 осіб.

Фактично можна зробити висновок про те, що відсутність виробничого та торгівельного обладнання, транспорту, сировини, торгівельних запасів свідчить про неможливість реального виконання умов договорів. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «МВ Консалтинг» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Енергопром ЛТД» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «МВ Консалтинг» створення правових наслідків. Відповідно до постанови про призначення перевірки від 19.02.2013 року встановлено наступне:

Управлінням з боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у м. Києві отримано від старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС у м. Києві Бабій О.В. постанову про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергопром ЛТД» (код ЄДРПОУ 34937883) з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ТОВ «Ідзуна» (код за ЄДРПОУ 36845538) та ТОВ «МВ Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 35310898) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві здійснюється досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110000000009 від 21.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що ряд осіб з метою отримання незаконного доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, протягом 2009-2012рр. на території м. Києва та Київської області організували створення (придбання) «фіктивних» суб'єктів підприємницької діяльності серед них і ТОВ «МВ Консалтинг». "

Також актом № 26/16-10/34937883 від 26.03.2013 встановлено, що ТОВ "Енергопром ЛТД" до перевірки не надано жодних первинних документів, що підтверджують надходження товарів від ТОВ «Ідзуна» та ТОВ «МВ Консалтинг», а саме: документів, що посвідчують якість товару (сертифікати відповідності), а також товарно - транспортних накладних, які б підтверджували фактичне находження товарів

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність фактичного отримання ТОВ "Енергопром ЛТД" товарів від ТОВ «Ідзуна» та ТОВ «МВ Консалтинг» та відсутність факту реального вчинення операцій між ТОВ "Енергопром ЛТД" та зазначеними контрагентами.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопром ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві були подані заперечення на акт № 26/16-10/34937883 від 26.03.2013 за результатами розгляду яких листом № 16521/10/22.08-10 повідомлено про те, що висновку акта залишено без змін.

15.04.2013 на підставі акта № 26/16-10/34937883 від 26.03.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0004741610, яким зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 63 740 грн. та № 0004731610, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 992 193,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 198 440,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопром ЛТД" до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення № 0004741610 від 15.04.2013 та № 0004731610, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 1326/10/12-4-09 від 21.06.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопром ЛТД" до Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення № 0004741610 від 15.04.2013 та № 0004731610 від 15.04.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 7791/6/99-99-10-0115 від 29.07.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопром ЛТД" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0004741610 від 15.04.2013 та № 0004731610 від 15.04.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають визнанню нечинними звернулось з відповідними позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції для формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Ідзуна» та ТОВ «МВ Консалтинг», оскільки вони мали реальний характер та за ними було отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ «Ідзуна» позивачем надано суду копії договорів поставки № 14/05 від 14.06.2012, № 18/06 від 18.06.2012, № 05/05 від 08.05.2012, № 05/06 від 05.06.2012, № 0302/07 від 02.07.2012, № 23/07 від 23.07.2012 та № 01/06 від 01.06.2012 з доданими до них специфікаціями, рахунків - фактур, видаткових накладних, та правовідносин з ТОВ «МВ Консалтинг» - договору № 01/02 від 01.02.2012 зі специфікацією, рахунків - фактур та видаткових накладних.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем рахунках - фактурах в графі "Виписав(ла)" міститься підпис скріплений печаткою підприємства, водночас не зазначено даних осіб, які вчили підписи, та в видаткових накладних в графах "Від постачальника" та "Отримав(ла)" містяться підписи скріплені печатками підприємств, водночас не вказано даних осіб, які їх вчинили.

Таким чином, з видаткових накладних є неможливим встановити, хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які відвантажили та прийняли товар, а з рахунків - фактур хто саме їх виписав.

Крім того, в наданих позивачем рахунках - фактурах не міститься посилання на договір, а в графі "Замовлення" зазначено - "Без замовлення", у той час, як в видаткових накладних міститься посилання лише на рахунки - фактури, з огляду на що у суду відсутня можливість встановити щодо надані позивачем суду рахунки - фактури та видаткові накладні були складені саме за договорами з ТОВ «Ідзуна» № 14/05 від 14.06.2012, № 18/06 від 18.06.2012, № 05/05 від 08.05.2012, № 05/06 від 05.06.2012, № 0302/07 від 02.07.2012, № 23/07 від 23.07.2012, № 01/06 від 01.06.2012 та з ТОВ «МВ Консалтинг» № 01/02 від 01.02.2012.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що видаткові накладні та рахунки - фактури, копії яких надані позивачем на підтвердження здійснення поставки товару не підтверджують факт здійснення контрагентами позивача ТОВ «Ідзуна» та ТОВ «МВ Консалтинг» поставки позивачу товару.

Доказів на підтвердження факту здійснення оплати за товар, який за твердженням позивача було йому поставлено контрагентами ТОВ «Ідзуна» та ТОВ «МВ Консалтинг» позивачем суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження здійснення транспортування зазначеного товару.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано суду жодних пояснень та доказів на підтвердження факту використання отриманого, за твердження позивача, від контрагентів ТОВ «Ідзуна» та ТОВ «МВ Консалтинг» товару у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, зокрема, доказів подальшої його реалізації або використання для задоволення власних господарських потреб.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ «Ідзуна» та ТОВ «МВ Консалтинг», суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 23.09.2013.