Ухвала

від 19.04.2017 по справі 826/13073/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2017 р. м. Київ К/800/8345/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014

у справі № 826/13073/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергопром ЛТД

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 15.04.2013 № 0004741610 та № 0004731610.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, та відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, призначене на 19.04.2017 о 12 годині, касаційний перегляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача від'ємного значення ПДВ, збільшення грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.03.2013 № 26/16-10/34937883. Згідно з цим актом Товариство порушило норми підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 820647,68 грн. у податковому обліку за лютий - липень 2012 року за податковими накладними, виписаними від ТОВ Енергопром ЛТД , ТОВ Ідзуна з посиланням на поставку товарів, у зв'язку з відсутністю документів на підтвердження транспортування товару та товарно-супровідних документів, які посвідчують якість товару (сертифікат якості), у результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 793753,00 грн. у податковому обліку за лютий - серпень 2012 року та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у податковому обліку за лютий, березень, квітень, червень 2012 року на загальну суму 63740,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.04.2013: № 0004741610 - про зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у податковому обліку за лютий, березень, квітень, червень 2012 року на загальну суму 63740,00 грн.; № 0004731610 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 793753,00 грн. за основним платежем та 198440,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ МВ Консалтинг , ТОВ Ідзуна товарів (комплектуючі до обладнання, обладнання канцелярського призначення) від імені цих постачальників виписано на адресу позивача видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку за період із лютого по липень 2012 року.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що поставка позивачу товарів від ТОВ МВ Консалтинг , ТОВ Ідзуна підтверджується документами бухгалтерського первинного обліку (видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами), а відповідальність платника податків за невиконання свого податкового обов'язку має індивідуальний характер.

Разом із тим, з висновком суду апеляційної інстанції щодо обставин здійснення господарських операцій між ТОВ МВ Консалтинг , ТОВ Ідзуна та позивачем не можна погодитись.

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальний характер поставки позивачу від ТОВ МВ Консалтинг , ТОВ Ідзуна товарів, позбавляють документи, підписані з посилання на правочини з цими постачальниками, значення доказів права на податковий кредит. Так, контролюючий орган доводить відсутність у вказаних постачальників основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності; відсутність цих юридичних осіб за своїм місцезнаходженням; посилається на пояснення громадянина ОСОБА_4 (протокол допиту свідка від 28.01.2013), вказаного в податкових накладних, виписаних від імені ТОВ Ідзуна , як особа, відповідальна за здійснення господарської операції, в яких він заперечив своє відношення до господарської діяльності цього підприємства, вказав про його переєстрацію на своє ім'я за винагороду; проведення досудового розслідування СУ ЛПС у м. Києві за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема: № 32012110000000009 щодо створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ МВ Консалтинг , ТОВ Ідзуна .

Надані ДПІ докази судом першої інстанції обґрунтовано оцінені як докази, що спростовують реальність операцій з поставки позивачу від ТОВ МВ Консалтинг , ТОВ Ідзуна товарів. Така оцінка доказів зроблена судом першої інстанції з врахуванням отриманої ДПІ під час здійснення заходів податкового контролю податкової інформації щодо діяльності зазначених вище юридичних осіб, виконання ними податкового обов'язку, а саме: негативної з їх боку податкової поведінки, відсутності їх за місцезнаходженням; відсутності у них матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних як для здійснення господарської діяльності як взагалі, так і для поставки позивачу товарів; створення цих юридичних осіб з метою задіяння в схемах незаконної податкової мінімізації (створення штучних умов для зменшення податкових зобов'язань іншими платниками податків); відсутності у позивача доказів транспортування товарів. Оцінки доказів у справі судом першої інстанції відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ Ампір СВ до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому товарно-транспортні накладні повинні містити інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вище наведеними нормами матеріального права, відійшов від правової позиції Верховного Суду України стосовно їх застосування при вирішенні справ з аналогічних відносин, не вмотивувавши такий відступ, дійшов неправильного висновку щодо результату розгляду спору.

З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України, для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги, як це встановлено частиною 2 ст. 220 КАС України.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2013 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко