Ухвала

від 17.09.2013 по справі 826/1833/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1833/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсо» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсо» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012 р. №0006622280, № 0006612280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 31.10.2012 по 06.11.2012 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС України проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсо»» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Віаджіо» (код за ЄДРПОУ 37166556) за квітень, травень, липень-жовтень 2011.

За результатами проведеної документальної позапланової перевірки, відповідачем складено Акт №459/1-22-80-35138024 від 06.11.2012 (надалі - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 Податкового кодексу України , в результаті чого ТОВ «Корсо» занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 952 000,00грн., в тому числі за квітень 2011 в сумі 544 000,00грн.; за травень 2011 в сумі 467 000,00грн.; за липень 2011 року в сумі 224 000,00грн.; за серпень 2011 в сумі 502 000,00грн.; за вересень 2011 в сумі 571 000,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 644 000,00 грн., а також встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України , в результаті чого ТОВ «Корсо» занижено податок на прибуток всього у сумі 3 394 800грн., у тому числі за II квартал 2011 в сумі 1 162 650грн., за ІІ-ІП квартали 2011 в сумі 2 885 000грн., за II-IV квартали 2011 в сумі 3394800грн.

20 листопада 2012 відповідачем, на підставі акта перевірки були винесені наступні спірні податкові повідомлення-рішення, а саме: №0006622280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 952 00,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 485 251,00грн.; №0006612280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3 394 800,00 грн., штрафна (фінансова) санкція в даному випадку до позивача не застосована.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

01 вересня 2010 року між Позивачем, в особі директора Завгородної Т.Б. та TOB «Віаджіо», в особі директора Черезова С.Е., було укладено Договір поставки товарів народного вжитку № 3 (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору продавець (TOB «Віаджіо») зобов'язався поставити покупцю (Відповідач) товари в кількості, асортименті і за ціною, вказаною в накладних.

Виконання вказаних вище платіжних доручень підтверджується довідкою AT «Сведбанк» Вих. № 8866 від 26.12.2012 року.

Таким чином, Позивач свій обов'язок щодо сплати до бюджету податку на додану вартість в ціні придбаних у TOB «Віаджіо» товарів виконав у повному обсязі та правомірно сформував податковий кредит на суму сплаченого податку.

Також вказані платіжні документи підтверджують право Позивача на формування валових витрат у зв'язку з придбанням товарів.

Приймання товару від постачальника TOB «Віаджіо» здійснювалося працівниками Позивача, зокрема, директором магазину (за адресою: м. Київ, просп. Московський, 11-А) Богданець Іриною Валентинівною та працівниками магазину ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Богданець І.В. працює на посаді директора магазину Позивача за адресою: м. Київ, просп. Московський, 11-А з 01.07.2009 року.

До посадових обов'язків директора магазину Позивача належить, в т.ч. керівництво роботою магазину по прийманню, вхідному контролю товару по кількості та якості, організація роботи по розпакуванню товару і подальшій реалізації.

В березні, квітні, травні, липні-жовтні 2011 року Богденець І.В. з відома та за дорученням директора Позивача Завгородньої Т.Б. здійснювала приймання товару від контрагента Позивача постачальника TOB «Віаджіо», згідно з видатковими накладними.

Повноваження Завгородньої Т.Б. на одержання товару від постачальника TOB «Віаджіо» підтверджуються Витягом з електронного журналу реєстрації довіреностей за 2011 року.

Рух товару та відображення його в бухгалтерському обліку Позивача підтверджується Журналом-ордером та Відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Рух товару та використання придбаних у TOB «Віаджіо» товарів у власній господарській діяльності Позивача з поміж іншого підтверджується також накладними на переміщення товару (прейскурант цін) до магазину «Бекстейдж», що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Московський, 11-А, приміщення якого належать Позивачу на праві строкового користування (оренди) на підставі Договору оренди № А 81/10 від 01.04.2010 року та Договору оренди № А 92/10 від 25.05.2010 року.

Реалізація придбаного у TOB «Віаджіо» товару у роздрібній торгівельній мережі Позивача підтверджується Книгами обліку розрахункових операцій № 2650007897 р/4; № 265007897 р/5; № 2650008910 р/2.

Правоздатність та дієздатність, а також мета та види господарської діяльності Позивача підтверджується установчими документами, які містяться в матеріалах справи.

Щодо стосується оскаржуваного податкового повідомлення рішення № 0006612280 колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою дня нарахування Позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість було віднесення Позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості товарів (робіт, послуг) на користь контрагента ТОВ «Віаджіо».

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін, видача податкової накладної платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу .

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678.

Крім того, колегія суддів зазначає, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - TOB «Віаджіо» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку. Відомості про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість TOB «Віаджіо» у відповідності до чинного законодавства України в порядку визначеному ст. 184 Податкового кодексу України, в акті перевірки відсутні.

Таким чином, TOB «Віаджіо» мало право видавати податкові накладні на поставку товару Позивачу.

Податкові накладні, на підставі яких Позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними платіжних документів.

Таким чином, Позивачем було дотримано усі необхідні законодавчі умови на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: 1) господарська операція відбулася на підставі письмового договору, а, факт його виконання підтверджується первинними документами, які належить складати під час здійснення такої операції; 2) учасники господарської операції наділені спеціальною податковою правосуб'єктністю - є платниками податку на додану вартість; 3) між господарською діяльністю платника податку та фактом придбання товарів існує прямий зв'язок та господарський інтерес; 4) платником податку дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оскільки, відсутній факт порушення Позивачем податкового законодавства, накладення на Позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 485 251,00 грн., є протиправним.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення рішення № 0006612280 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку, а також витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати , які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів„ що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарські операції, що мали місце між Позивачем і TOB «Віаджіо» з приводу купівлі-продажу предметів одягу, взуття, сумок та аксесуарів, підтверджується належними первинними документами, зокрема договором на постачання товарів народного споживання № 3 від 01.09.2010 p., підписаним і скріпленим печатками сторін, та видатковими накладними.

Ці господарські операції є прямо пов'язаними з господарською діяльністю Позивача (роздрібна торгівля одягом, взуттям, сумками та аксесуарами), оскільки товари, що були придбані Позивачем в TOB «Віаджіо» на підставі договору на постачання товарів народного споживання № 3 від 01.09,2010 р, реалізовувались (продавались) в належному Позивачу на праві користування магазині, що підтверджується відповідними книгами обліку розрахункових операцій.

Витрати Позивача на купівлю товарів, отриманих згідно з видатковими накладними у квітні, травні, липні-жовтні 2011 року, підтверджуються належними банківськими документами, в тому числі виписками з банківського рахунку Позивача.

З огляду на викладене, Позивачем було правомірно враховано при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств у 2-4 кварталі 2011 р. фактично понесені і підтверджені належними документами витрати на придбання товарів (одягу, взуття, сумок та аксесуарів) в TOB «Віаджіо».

Як вбачається з акту податкової перевірки Позивача (ст. 7 акту), на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, під час проведення перевірки Відповідачем використано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 15.03.2012 року № 43/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Віаджіо», код ЄДРПОУ 37166556 за період з 01.01.2011 року по 31.01.2012 року.

Колегія суддів вважає, що вказаний акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС неналежним доказом у справі, і таким, що не може бути використаний під час доведення Відповідачем правомірності оскаржуваних рішень.

Оскільки, матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та апеляційній скарзі не зазначено жодних посилань щодо несплати Товариствами податку на додану вартість до бюджету, колегією суддів вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Під час подання позову позивачем було зазначено, що господарські відносини між Позивачем і TOB «Віаджіо» уже були предметом судового розгляду в Окружному адміністративному суді м. Києва у справах № 2а-14310/11/2670 та 2а-12628/12/2670 (за участю тих самих сторін). В постановах від 22.11.2011 р. у справі № 2а-14310/11/2670 (№ в ЄДРСР 20692189) та від 13.11.2012 року (№ в ЄДРСР 28682754) суд підтвердив реальність господарської операції між Позивачем і TOB «Віаджіо» згідно з договором на поставку товарів народного споживання № З від 01.09.2010 р. та вказав на правомірність формування Позивачем податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів у TOB «Віаджіо», Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року (№ в ЄДРСР 24678465) постанова Окружного адміністративного від 22.11.2011 року залишена без змін. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року (№ в ЄДРСР 28951473) постанова Окружного адміністративного від 13.11.2012 року залишена без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини,

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.