ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 вересня 2013 р. Справа №801/8591/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АРК
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 4259,98 грн.
Суть спору:
Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного соціального внеску та фінансових санкцій в сумі 4259,98 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI та Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV; мотивовані тим, що відповідачем не сплачується у встановлені законодавством строки заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 р. та фінансових санкцій, в тому числі за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку до територіальних органів Пенсійного фонду за 2010 р.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак направив до суду факсимільним шляхом клопотання від 17.09.2013 р., в якому просив суд розглянути справу за відсутністю його представника. Відповідно до наданого клопотання позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що заборгованість відповідачем не погашена.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, письмових заперечень суду не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.
На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 р., як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Згідно з листом Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №2054/10/17.4-11 від 12.03.203 р. (а. с. 8) ОСОБА_1 в 2011 році здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.
Законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.
Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Як визначено пунктами 4, 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з частиною 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі Інструкція).
Підпунктом 2.1.3 п. 2.1 розділу 2 Інструкції встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 3.4 розділу 3 Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування передбачений пунктом 4.6 розділу 4 Інструкції.
Відтак, платники, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.
Таким чином, з огляду на вищезазначені норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та приписи Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідач зобов'язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 34,7 % мінімального розміру заробітної плати щомісячно.
За змістом статті 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2011 року становить 941 гривню, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.
Згідно з частинами 8, 12 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Однак, в порушення вимог Закону № 2464 зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2011 рік Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самостійно не обчислювалися, відповідний розрахунок до органів ПФУ не надавався.
У зв'язку з цим Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта була самостійно обчислена сума єдиного внеску за 2011 рік в розмірі 4010,30 грн., про що свідчить відповідне повідомлення-розрахунок (а. с. 10, зв.).
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 передбачено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом.
Згідно із частиною 4 статті 25 Закону 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
01.04.2013 р. позивачем на адресу відповідача була надіслена вимога № Ф 780 та повідомлення-розрахунок на суму 4010,30 грн. недоїмки зі сплати внеску за 2011 р., які отримані відповідачем 05.04.2013 р.
З картки особового рахунку відповідача вбачається, що сума єдиного внеску на день розгляду справи була сплачена відповідачем частково в розмірі 150,00 грн. (09.04.2013 р. - у сумі 50,00 грн., 08.07.2013 р. - у сумі 50,00 грн. та 02.08.2013 р. - у сумі 50,00 грн.), що призвело до утворення заборгованості в сумі 3860,30 грн. (4010,30 грн. - 150,00 грн.)
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Згідно з пунктом 4 ч. 11 ст. 25 Закону України № 2464 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно до ч. 14 зазначеної статті про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Положення аналогічного змісту закріплені в пункті 7.2.4 Розділу УІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. N 21-5, яким передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом, накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим № 1386 від 03.08.2012 р. за неподання звітності до відповідача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн.
Згідно з пунктом 7.7 Інструкції №21-5 рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцеперебування з повідомленням про вручення.
Вказане рішення було направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією та отримано 09.08.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суду не були надані належні та допустимі докази оскарження вказаного рішення в адміністративному або судовому порядку, у зв'язку з чим суд вважає вказане рішення узгодженим.
Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.
За таких обставин, враховуючи ненадання відповідачем доказів з погашення заборгованості з ЄСВ та штрафних санкцій, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим в частині стягнення заборгованості в розмірі 4030,30 грн. підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених вимог позивача щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне подання до територіальних органів Пенсійного фонду відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2010 р., у сумі 229,68 грн. суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2011 р. на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за невчасне подання таких відомостей, відповідачем було винесено рішення № 913 про застосування фінансових санкцій у сумі 229,68 грн.
За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма була виключена Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010 р., який набрав чинності 01.01.2011 р.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Абзацом 6 цього пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та штрафних санкцій, нарахованих до 01.01.2011 року.
Проте, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень, допущених до 01.01.2011 року, слід враховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням у зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що управління ПФУ протиправно винесло рішення № 913 від 08.04.2011 р. про застосування до позивача фінансових санкцій за невчасне подання розрахунків сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування до органів ПФУ на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем зазначеного рішення.
Аналогічна правова позиція щодо неможливості застосування органами Пенсійного фонду України штрафних санкцій, передбачених частиною 9 статті 106 Закону України №1058, після втрати вказаною нормою чинності (01.01.2011 р.) викладена в постанові Верховного суду України від 20.11.2012 р. (номер в Єдиного державному реєстрі судових рішень - 27996302).
Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Статтею 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Отже, висновки, викладені у вищевказаній постанові Верховного суду України, мають бути обов'язково враховані у спірних правовідносинах.
Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим № 913 від 08.04.2011 р. про застосування фінансових санкцій є протиправним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, враховуючи протиправність застосування до відповідача фінансових санкцій згідно рішення УПФУ в м. Ялта АР Крим № 913 від 08.04.2011 р., суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми фінансових санкцій у розмірі 229,68 грн.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (98600, вул. Садова, 4а, ідентифікаційний код 22300300) суму заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2011 рік та фінансових санкцій в розмірі 4030,30 грн. (чотири тисячі тридцять гривень тридцять копійок).
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дудін С.О.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2013 |
Оприлюднено | 01.10.2013 |
Номер документу | 33793645 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Єланська Олена Едуардівна
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Єланська Олена Едуардівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дудін С.О.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дудін С.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні