Ухвала

від 24.09.2013 по справі 812/5907/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року справа №812/5907/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участі представників позивача Шайтури О.М. та Безпарточної Л.І.,

представника відповідача Артюхової Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі №812/5907/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайра Груп Донбас» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2013 року №0000362200, № 00000432200,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 року:

- № 0000362200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 342 381, 00 грн ( за основним платежем: 297 760 грн., штрафні санкції 44 621 грн.);

-№ 00000432200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 302 557,00 грн. ( за основним платежем: 244 952 грн., за штрафними санкціями 57 605 грн).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 року № 0000362200 про збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 342 381, 00 грн. ( за основним платежем: 297 760 грн., штрафні санкції 44 621 грн.) та № 00000432200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 302 557 грн. ( за основним платежем: 244 952 грн., за штрафними санкціями 57 605 грн).

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, у зв'язку з чим підстав для скасування податкових повідомлень-рішень не було. Зазначає, що позивач навмисно здійснював господарські операції спрямовані на ухилення від сплати податків, шляхом отримання податкової вигоди за рахунок бюджету.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є юридичною особою, платником податку на додану вартість та знаходиться на обліку як платник податків у відповідача (т. № 1 а.с. 201-223).

На підставі наказів № 543 від 14.05.2013 року та № 585 від 31.05.2013 року, направлень на проведення перевірки посадовими особами Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.201 року по 31.12.2012 року (т. № 4 а.с. 60-66).

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 1/23-33199719 від 13.06.2013 року, копія якого вручена позивачу (Т. І а.с. 9-101). При цьому, у журналі реєстрації актів документальних перевірок акт перевірки ТОВ "Тайра Груп Донбас" зареєстровано за № 1/22-33199719 (т. № 4 а.с. 67).

Судом першої інстанції встановлено, що правильним є останній номер акту перевірки і сторонами це не оспорюється.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішеннявід 26 червня 2013 року № 00000432200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 302557 грн, з яких за основним платежем - 244952 грн., та 57605 грн - штрафних санкцій, та № 0000362200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 342381,00 грн., з яких за основним платежем - 297760 грн та 44621 грн - штрафних санкцій (т. № 1 а.с. 102-105).

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень зазначено акт перевірки від 13.06.2013 № 1/22-33199719. В цьому акті перевірки зроблено висновок про заниження вартості наданих послуг з переробки зерна на загальну суму 917165 грн.; не включення до складу доходу від операційної діяльності доходу від надання транспортних послуг у сумі 251725,00 грн. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, в акті перевірки не зазначено перелік документів, на підставі яких податковий орган прийшов до такого висновку, а також не зазначено конкретних операцій, які на думку податкового органу не включені до складу доходу від операційної діяльності. Акт перевірки містить лише посилання на додатки до акту перевірки № 3.1.1.2. та № 3.1.1.

Додаток до акту перевірки № 3.1.1 містить перелік актів виконаних робіт з переробки зерна пшениці, надані позивачем стороннім організаціям, у період з 01.01.2011 по 31.12.2012. (т. № 1 а.с. 89-90), додаток № 3.1.1.2 - розрахунок фактичних витрат з переробки зерна пшениці стороннім підприємствам за період з березня 2011 року по грудень 2012 року (т. № 1 а.с. 91). При цьому, додаток № 3.1.1.2 містить дані про витрати на електроенергію, загальновиробничі витрати, заробітна плата, нарахування на заробітну плату, адміністративні витрати, амортизаційні відрахування тощо, взяті за статтями за даними головної книги товариства за 2011-2012 роки (т. № 4 а.с. 99-233).

Таким чином, з вказаних додатків не вбачається заниження податкових зобов'язань з ПДВ за період з 1 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 242627 гривень, як зазначено в п. 3.2.1 акту перевірки (т. № 1 а.с. 27).

Крім того, у вказаному пункті акту перевірки податковим органом зазначено розрахунок в таблиці зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов'язань, в якому зазначено про заниження задекларованої суми ПДВ по відношенню до даних перевірки на 242627 гривень. Разом з тим, з акту перевірки не вбачається, з яких саме підстав податковий орган дійшов висновків про наявність розбіжностей між задекларованими сумами та сумами, зазначеними в акті перевірки. Податковим органом лише наведено зведену таблицю по місяцям, з якої не вбачається, за наслідками дослідження яких господарських операцій податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги про збитковість операцій по переробці зерна, відсутність економічного ефекту, розумної економічно-обгрунтованої господарської мети та їх направлення на мінімізацію податків є лише припущеннями податкового органу і жодними доказами по справі не підтверджені. Відповідачем не наведено в акті перевірки та не надано суду будь-якого економічного обґрунтування своїх доводів про збитковість господарської діяльності позивача.

Натомість позивачем подаються податковому органу декларації з податку на прибуток, в яких зазначається про наявність прибутку в господарській діяльності, що спростовує вищезазначені доводи відповідача.

В суді першої інстанції представником відповідача надавались пояснення, що загальну суму витрат, розраховану таким чином, розподілено на переробку зерна та вирахувано суму недоотриманого доходу. Однак, суд першої інстанції правильно зазначив, що такий розрахунок не можна вважати достовірним, так як відповідно до Статуту ТОВ "Тайра Груп Донбас" та довідки управління статистики основними видами діяльності товариства є виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, виробництво макаронних виробів та подібних борошняних виробів, виробництво готових кормів для тварин, допоміжна діяльність у сфері транспорту щодо надання послуг з вантажних перевезень, передача в оренду нежитлових приміщень тощо. Тобто переробка зерна не є єдиним видом діяльності позивача, у зв'язку з чим запропонований податковим органом розрахунок податкових зобов'язань є некоректним та не відображує дійсні результати господарської діяльності позивача.

Таким чином, загальновиробничі та адміністративні витрати повинні розподілятись також і на інші види діяльності позивача, а не лише на переробку зерна, як зроблено відповідачем.

Крім того, на сторінці 32 акту перевірки відповідачем зазначено, що за результатами здійсненого аналізу ціноутворення у звітних періодах, які підлягають перевірці, порушень не встановлено, що суперечить доводам податкового органу про заниження позивачем вартості наданих послуг і збитковість його господарської діяльності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено заниження позивачем вартості наданих послуг з переробки зерна на загальну суму 917165 грн.

Крім того, роблячи висновок щодо не включення позивачем до складу доходу від операційної діяльності доходу від надання транспортних послуг у сумі 251725,00 грн., податковим органом розрахунок вказаної суми здійснено, виходячи з даних, зазначених в додатку до акту перевірки № 3.1.5.3, а саме, виходячи з переліку товарно-транспортних накладних, відповідно яких надані послуги з перевезення вантажів стороннім організаціям за період з 01.09.2011 по 31.12.2011 року (т. № 4 а.с. 38-50).

Разом з тим, складаючи зазначений перелік та приходячи до висновку про наявність порушень відповідачем не прийнято до уваги, що згідно загальних умов договорів на поставку продукції товар поставляється транспортом покупця. У подальшому до вказаних договорів укладались додаткові угоди, якими змінено умови поставки продукціє та визначено, що продукція поставляється продавцем та за його рахунок. Вказана обставина підтверджена як умовами договорів, так і наданими позивачем товарно-транспортними накладними (т. № 5 а.с. 4-253, т. № 6 а.с. 1-126).

Позивачем також надано затверджені калькуляції 1 тони продукції на 2011 та на 2012 роки, згідно до яких до ціни продукції включено витрати на транспортування продукції у відповідності до умов договорів (т. № 4 а.с. 89-98).

У випадках, коли за умовами договору продукція повинна була вивозитись за рахунок покупця, а фактично доставка продукції здійснювалась позивачем, останнім надані докази отримання від покупця оплати вартості наданих транспортних послуг.

Так, за умовами договору № 050811 від 05.08.2011 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Дзержинський хлібокомбінат» на продаж борошна пшеничного доставка товару повинна здійснюватись транспортом покупця (ПАТ «Дзержинський хлібокомбінат»). Згідно специфікації № 3 від 10.07.2012 змінено умови поставки, поставка товару здійснюється на склад покупця силами продавця та за його рахунок (т. № 5 а.с. 4-31).

При цьому, поставка борошна до ПАТ «Дзержинський хлібокомбінат» 05.08.2011 року також здійснювалась транспортом позивача, однак, останнім надано суду акт здачі-прийняття транспортних послуг, рахунок-фактуру та квитанцію на оплату ПАТ «Дзержинський хлібокомбінат» транспортних послуг (т. № 6 а.с. 144-148).

З наданих позивачем декларацій з податку на прибуток з додатками та розшифровкою складу сформованих та включених до декларацій валових витрат за перевірений податковим органом період (т. № 1 а.с. 224-262, т. № 2 а.с. 1-43), а також щомісячних податкових декларацій з податку на додану вартість за 2011 та за 2012 роки, уточнюючих розрахунків, поданих податковому органу у вказані періоди, з додатками № 5 розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних якихось порушень не вбачається. (т. № 2 а. с. 46-249, т. № 3 а.с. 1-249).

При вирішенні справи в цій частині колегія суддів виходить з наступного.

У 2010 році та першому кварталі 2011 року спірні правовідносини було врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Відповідно до вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон № 334) в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин, відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. За абзацом 3 пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад доходів при обчисленні об'єкта оподаткування звітного періоду та дата їх формування, визначені відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаются до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Колегія суддів зазначає, що доказів порушення позивачем вказаних норм податкового законодавства представниками податкового органу суду не надано.

Доводи відповідача, що надання позивачем транспортних послуг підтверджується наявними товарно-транспортними накладними не є підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань, оскільки вказані товарно-транспортні накладні виписувались в межах виконання договорів поставки, а не договорів про надання транспортних послуг, що виключає окрему оплату останніх.

У зв'язку з вищевикладеним недоведеними є висновки податкового органу про заниження скоригованого валового доходу за І квартал 2011 року на 44241,00 грн., крім того ПДВ - 8849 грн., заниження від надання послуг з переробки зерна за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 у сумі 917165 грн., крім того ПДВ - 183433 грн., заниження від не включення до складу доходу від надання транспортних послуг у загальній сумі 251725 грн., крім того ПДВ - 50345 грн., а всього на суму 242627 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що у квітні 2012 року позивачем придбано у ТОВ «Реалтранс Груп» транспортер ТК 219 вартістю 10831,07 грн., ПДВ - 266,21 грн. Вказана операція підтверджена рахунком № 50411 від 05.04.2012 року, накладною № 608 від 06.04.2012 року, податковою накладною № 612 від 06.04.2012 року, платіжними дорученнями на перерахування коштів на рахунок ТОВ «Реалтранс Груп» за придбаний транспортер № 702 від 06.04.2012 року на суму 6498,64 грн. та № 749 від 15.05.2012 року на суму 6498,64 грн., виписками банку за вказані дати (т. № 6 а.с. 132-139).

Придбаний транспортер ТК 219 оприбутковано товариством як основний засіб на субрахунок 104 «машини та обладнання» та виписано інвентарну картку обліку основних засобів (т. № 6 а.с. 140-141).

Наявність у позивача придбаного транспортеру податковим органом не заперечується. Останнім реальність вказаної операції не визнається з огляду на ознаки фіктивної діяльності контрагента позивача по даній господарській операції ТОВ «Реалтранс Груп».

Стосовно поставки транспортера ТК 219 до ТОВ "Тайра Груп Донбас" позивачем надано пояснення, що вказаний товар було замовлено за інтернет оголошенням, а доставка здійснювалась автовантажоперевізником «Нова пошта», що виключає можливість наявності у позивача товарно-транспортної накладної від ТОВ «Реалтранс Груп» щодо поставки вказаного товару.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Реалтранс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами за період з 01.02.2012 по 30.04.2012, у якому зазначено, що директор товариства ОСОБА_6 пояснив, що ніколи директором не був, ніякого відношення до ТОВ «Реалтранс Груп» немає, ніяких документів від імені ТОВ «Реалтранс Груп» не підписував (т. № 4 а.с. 53-59), колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що податкова накладна № 612 від 06.04.2012 року від імені ТОВ «Реалтранс Груп» підписана ОСОБА_7, містить печатку товариства та всі інші необхідні реквізити, зареєстрована в електронному реєстрі податкових накладних.

Крім того, пояснення, надані певною особою під час проведення перевірки, не є допустимим доказом в даній справі, оскільки не відносяться до доказів, перелічених у статті 69 КАС України. Так, ці пояснення не є письмовими доказами в розумінні статті 79 КАС України, оскільки не носять статусу документу, акту, листа, телеграми тощо, а також не є показаннями свідка, виходячи з вимог статей 77 та 141 КАС України, згідно яких свідки судом допитуються безпосередньо або за судовими дорученнями. Походження цих пояснень невідомо і відповідачем їх легітимність суду не доведено.

Так само відповідачем не надано доказів щодо наявності судових рішень в порядку кримінального судочинства стосовно осіб, які нібито займались фіктивною діяльністю від імені ТОВ «Реалтранс Груп». Всі доводи відповідача з цього приводу носять характер припущень.

Оскільки з наданих позивачем під час розгляду справи первинних документів вбачається, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Реалтранс Груп» мала реальний характер, то у відповідача не було підстав вважати, що позивачем завищено податковий кредит за наслідками господарської операції по придбанню у вказаного контрагента транспортера ТК 219.

Колегія суддів вважає, що порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 30 вересня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі №812/5907/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова