Рішення

від 26.09.2013 по справі 903/639/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 вересня 2013 р. Справа № 903/639/13

за позовом публічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк"

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Волсинт"

відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД

про стягнення 467 972,32грн.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді І.О. Якушева

С.В. Бондарєв

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Шубін О.Л., дов. №70 від 13.01.2013р.

від відповідача 1: н/в

від відповідача 2: н/в

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "ТАСкомбанк" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Волсинт", товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Укрзахідпідшипник"ЛТД про солідарне стягнення 503 372,25грн.,в. т.ч. 397 097,73грн. заборгованості за кредитними коштами за кредитним договором №Т 06.04.2010 К 12 від 14.07.2010р. з договорами про внесення змін від 23.07.2010р., 14.10.2010р., 14.12.2010р., 11.07.2011р., 14.09.2011р., 16.12.2011р., 27 361,15грн. заборгованості по прострочених процентах за користування кредитними коштами за період з 01.02.2013р. по 06.06.2013р. згідно п. 1.4 договору, 76 792,20грн. пені на суму простроченої заборгованості за наданими кредитними коштами за період з 20.12.2011р. по 06.06.2013р. згідно п. 6.1. договору, 2 121,17грн. пені на суму простроченої заборгованості по процентах за період з 11.01.2012р. по 06.06.2013р. згідно п. 6.1. договору.

Позовні вимоги обґрунтовує посиланням на невиконання відповідачами зобов'язання по оплаті за користування кредитом згідно кредитного договору №Т 06.04.2010 К 12 від 14.07.2010р. з договорами про внесення змін від 23.07.2010р., 14.10.2010р., 14.12.2010р., 11.07.2011р., 14.09.2011р., 16.12.2011р., договору поруки №НІ 85 від 23.12.2010р.

Ухвалою суду від 26.06.2013р. порушено провадження у справі. Зобов'язано сторін подати суду: позивача - оригінали документів, долучених до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, відповідачів - довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.08.2013р. розгляд справи згідно зі ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з неподанням витребуваних доказів.

09.09.2013р. представник позивача в межах наданих повноважень згідно довіреності №70 від 13.01.2013р. звернувся до суду з клопотанням №01-29/10307/13 про стягнення солідарно з відповідачів 397 097,73грн. заборгованості по тілу кредиту, 27 361,15грн. простроченої заборгованості по відсотках, 43 939,92грн. пені на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту, 1 388,95грн. пені на суму простроченої заборгованості по відсотках.

Зменшення розміру позовних вимог обґрунтував нарахуванням пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, не додав розрахунку пені із зазначенням періоду виникнення, що унеможливило здійснити перевірку нарахування останньої.

Розпорядженням голови господарського суду Волинської області №01-4/172 від 09.09.2013р. розгляд справи №903/639/13 доручено колегіальному складу господарського суду в складі головуючої судді Філатової С.Т., суддів Якушевої І.О., Бондарєва С.В.

Ухвалою суду від 09.09.2013 року розгляд справи згідно зі ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з призначенням справи до слухання колегіально, зважаючи на неподання відповідачами витребуваних доказів, необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 09.09.2013р. зобов'язано подати суду: позивача - оригінали документів, долучених до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, докази надання кредитних коштів, повернення кредитних коштів, сплати відсотків, обґрунтування з посиланням на законодавство вимоги про солідарне стягнення заборгованості, розрахунок пені по кредитних коштах та процентах із зазначенням періоду виникнення та з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України; відповідачів - довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у разі заперечень розміру заборгованості надати суду зустрічний розрахунок.

26.09.2013р. представник позивача в межах повноважень згідно довіреності №70 від 13.01.2013р. звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів ТзОВ "Волсинт", ТзОВ ТД "Укрзахідпідшипник" ЛТД 467 972,32грн., в тому числі 397 097,73грн. заборгованості по тілу кредиту, 27 361,15грн. заборгованості по процентах, 42 150,96грн. пені на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту (з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України), 1 362,48грн. пені на суму простроченої заборгованості по процентах. До заяви долучив розрахунок заборгованості по кредитному договору №Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р., банківські виписки (а.с. 76-97).

Судом прийнята заява про зменшення розміру позовних вимог, як така, що не суперечить вимогам законодавства, зокрема, ч. 4 ст. 22 ГПК України, згідно з якою позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. В даному випадку нова ціна позову - 467 972,32грн.

У судовому засіданні 26.09.2013р. оглянуті оригінали документів, долучених до позовної заяви.

Відповідачами всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, повноважних представників в судове засідання ТзОВ "Волсинт", ТзОВ ТД "Укрзахідпідшипник" ЛТД не направили, позов не оспорили, хоча вчасно та належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301031855416, №4301031855408 від 16.08.2013р.; №4301031906657, №4301031906665 від 17.09.2013р.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-8/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що спір двічі відкладався, суд вважає, що у відповідачів існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час своїх повноважних представників. Ухвалами суду явка представників відповідачів в судове засіданні обов'язковою не визнавалась та вони були повідомлені, що у разі неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами.

Господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2010 року між ПАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ТАСкомбанк", що стверджується п.1.1 Статуту публічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк", затвердженого загальними зборами акціонерів, протокол від 20.11.2012р., погодженого НБУ 21.12.2012р., зареєстрованого 25.12.2012р.за №10691050031021793, а.с. 49-52) (кредитор) та ТОВ "Волсинт" (позичальник) був укладений кредитний договір №Т 06.04.2010 К12, згідно умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється у розмірі, на строк та на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти та комісії за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим договором. Загальний ліміт кредитної лінії на дату підписання даного договору становить 1 500 000,00грн. та складається з двох окремих частин загального ліміту кредитної лінії, а саме:

- у розмірі ліміту 1 000 000,00 грн.

- у розмірі ліміту 500 000,00 грн.

Розмір загального ліміту кредитної лінії змінюється відповідно до графіку змін розміру загального ліміту кредитної лінії, наведеного у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Строк користування кредитною лінією - з 14 липня 2010 року по 11 липня 2011 року (п. 1.3 договору).

Сторони обумовили (п. 1.4 договору), що плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 26% річних.

У додатку № 1 до договору сторони погодили графік зміни розміру загального ліміту кредитної ставки (а.с. 18).

23.07.2010 року сторонами внесені зміни та доповнення до кредитного договору №Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р. до п. 5.3.10 щодо розміру забезпечення обсягу грошових надходжень та п. 5.3.12 щодо зміни реквізитів позичальника (а.с. 19).

14.10.2010р. внесені зміни до п. 1.2 розділу 1 кредитного договору № Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р. в частині ліміту кредитної лінії, п. 1.3, 1.5, 2.3 договору. Загальний ліміт кредитної лінії на дату підписання даного договору становить 700 000,00 грн. Строк користування кредитною лінією - з 14 липня 2010 року по 11 липня 2011 року включно з урахуванням графіку. Кредитна лінія надається на закупку товарів для виконання контрактів/договорів (в тому числі тендерних). Кошти в рахунок загального ліміту кредитної лінії надаються за умови наявності в контрактах/договорах (в тому числі тендерних), для виконання яких надаються кредитні кошти, єдиних реквізитів поточного рахунку позичальника, відкритого в банку, та за умови виконання п. 5.3.15 кредитного договору. (а.с. 20-22).

14.12.2010 року сторонами внесені зміни та доповнення до кредитного договору №Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р. до п. 1.2 щодо збільшення ліміту кредитної лінії до 1 415 000,00 грн. (а.с. 23-25).

11.07.2011 року сторони у договорі № 4 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р. продовжили строк користування кредитною лінією по 11 липня 2012 року (а.с. 26-28).

12,14.09.2011 року укладено договір № 5 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р. щодо збільшення строку користування траншами кредитної лінії та цілі надання кредитних коштів (а.с. 29, 98).

16.12.2011 року укладено договір № 6 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р. щодо умов дострокового погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 30).

23.12.2010р. між публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Біснес Стандарт» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ТАСкомбанк") (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім «Укрзахідпідшипник» ЛТД (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Волсинт" (боржник) підписано договір поруки №НІ85, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника за виконання зобов'язань боржником згідно кредитного договору №Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р. (а.с. 31-35).

У пункті 2.1 договору з врахуванням змін, внесених договором про внесення змін та доповнень №1 від 11.07.2011р., зазначено, що предметом кредитного договору є кредит в сумі 1 415 000,00грн. з терміном погашення 11.07.2012р.

10.12.2012р. позивач звернувся до поручителя з вимогою, отримання якої 10.12.2012р. стверджується підписом повноважної особи відповідача 2 на останній (а.с. 38-39).

Поручитель вимоги не виконав, заборгованості не сплатив.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Отже, з моменту укладення кредитного договору між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які врегульовані як загальними положеннями про зобов'язання, так і окремими зобов'язаннями щодо кредиту.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1056 1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Кредитний договір та договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були.

Згідно зі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами кредитного договору №Т06.04.2010К12 від 14.07.2010р. (п.п. 3.3, 3.5) встановлено, що проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком щоденно за фактичну кількість днів користування грошовими коштами, виходячи з фактичної кількості днів у році. Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно з 1 по 10 число (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 18.00 години) і на дату повернення кредитної лінії; проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією, сплачуються одночасно з погашенням кредитної лінії.

У п.1.4 договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 26% річних.

Сторони обумовили у п.1.3 договору з врахуванням змін, внесених договором про внесення змін та доповнень №4 від 11.07.2011р., термін користування кредитною лінією - по 11.07.2012р.

ТзОВ "Волсинт" в порушення зобов'язань по кредитному договору кредитні кошти не повернуло, проценти за користування кредитною лінією сплачувало несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Вимоги позивача щодо стягнення простроченої заборгованості за наданими кредитними коштами в сумі 397 097,73грн. стверджуються кредитним договором №Т06.04.2010 К12 від 14.07.2010р., договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1 від 23.07.2010р., №2 від 14.10.2010р., №3 від 14.12.2010р., №4 від 11.07.2011р., №5 від 14.09.2011р., №6 від 16.12.2011р. з додатками (а.с. 12-30), банківськими виписками (а.с. 79-97), підставні, ТзОВ "Волсинт" не оспорені та підлягають до задоволення відповідно до ст. 1054 ЦК України та ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Суд вважає підставними і вимоги позивача щодо стягнення 27 361,15 грн. заборгованості за простроченими процентами за період з 01.02.2013р. по 06.06.2013р.

При цьому виходить із наступного:

В силу ст. 49 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" надання банками безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Пунктом 3 частини першої статті 1 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансовий кредит - це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Банк згідно з законом та статутом є фінансовою установою та господарюючим суб'єктом.

Право банку на отримання процентів за надання позичальникові грошових коштів визначено і статтею 1054 ЦК України.

Сторони, обумовивши у кредитному договорі строк повернення кредиту та сплати процентів - 11.07.2012р. (п. 1.3 договору з врахуванням змін, внесених договором №4 від 11.07.2011р.), водночас передбачили, що проценти нараховуються, виходячи з розміру процентної ставки, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії, (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії (п.п. 3.2 договору), зобов'язання позичальника щодо повернення суми коштів, наданих в рахунок кредитної лінії, сплати процентів та комісій за користування нею та інших платежів (штрафи, пені) за договором вважаються виконаними тільки після проведення банком відповідних бухгалтерських проводок (п.3.7 договору).

В силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Неповернення кредитних коштів в обумовлені договором строки передбачили в силу зазначених вимог закону і договору подальшу плату за використання коштів.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У кредитному договору №Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р. (п.6.1) сторони передбачили, що при невиконанні зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитною лінією та/або сплаті комісій та процентів у строки, передбачені договором, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми невчасно виконаного (невиконаного) платежу за кожен день прострочення, при цьому пеня нараховується щоденно.

Позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2013р.) 42 150,96грн. пені за порушення строків погашення заборгованості за наданими кредитними коштами за період з 26.06.2012р. по 25.12.2012р. та 1 362,48грн. пені на за порушення строків погашення заборгованості за процентами за період з 11.07.2012р. по 10.01.2013р. згідно п.6.1 договору.

Позивачем нарахована пеня з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", є підставною та підлягає до стягнення в силу ст.ст. 230-232 ГК України, п. 6.1 договору №Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р.

Відповідачем 1 під час розгляду справи не було надано суду пояснень з приводу заявлених вимог, належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та їх розмір в частині стягнення заборгованості за наданими кредитними коштами, простроченими процентами, пенею за порушення строків погашення заборгованості.

Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р та договором поруки №НІ85 від 23.12.2010р. з ТзОВ торговий дім «Укрзахідпідшипник» ЛТД.

При цьому виходить із наступного:

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники; при цьому поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Сторони у п. п. 2.3 п. 3.2 договору поруки №НІ85 від 23.12.2010р. обумовили, що у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник (а.с. 31).

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У відповідності до п. 2.3 договору поруки в редакції договору № 1 від 11.07.2011 року термін виконання зобов'язання, забезпеченого договором - 11.07.2012р. (а.с. 31-34).

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 6.10) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання. Така позиція закріплена у інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 07.03.1996р. №01-8/106 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів", а також у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 06.10.1994р. №02-5/706 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням та виконанням кредитних договорів" та оглядовому листі Вищого арбітражного суду України від 30.05.2001р. №01-8/637 "Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань".

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі № 6-48цс11, 23.05.2012 року у справі № 6-33цс12, 18.07.2012 р. у справі №6-78цс12, які згідно ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту, тобто 11.07.2012 року.

За таких обставин у ПАТ "ТАСкомбанк" виникло право пред'явити вимогу до поручителя ТзОВ ТД "Укрзахідпідшипник" ЛТД про виконання порушеного зобов'язання боржника ТзОВ "Волсинт" щодо повернення кредиту протягом наступних 6 місяців.

Банк звернувся з вимогою до поручителя 10.12.2012 року (а.с. 38-39), а з позовом до суду - 19.06.2013 року (згідно поштового штемпеля, а.с.53) при тому, що строк виконання основного зобов'язання згідно договору № 4 від 11.07.2011р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору № Т 06.04.2010 К12 від 14.07.2010р. - 11.07.2012 року.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.05.2012 року №6-48цс11.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування самого зобов'язання поруки, варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Зважаючи на те, що в порушення вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України банк звернувся з позовом про стягнення солідарно з боржника та поручителя при тому, що за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припинилась, позов в частині солідарного стягнення з ТзОВ ТД "Укрзахідпідшипник" ЛТД 467 972,32грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. У зв'язку з цим за законом у такому випадку відсутня обов'язкова процесуальна співучасть.

Тому, підлягає до задоволення вимога щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Волсинт" 467 972,32грн., в т.ч. 397 097,73грн. заборгованості за кредитними коштами, 27 361,15грн. заборгованості за процентами, 42 150,96грн. пені за прострочення сплати кредитних коштів, 1 362,48грн. пені за прострочення сплати процентів.

Підставність позовних вимог із зазначених правових висновків відображена в постановах Рівненського апеляційного господарського суду України від 25.09.2012р. №5004/1018/11, Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013р. №5011-75/9566-2012, Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. №5002-29/5330-2011.

Оскільки спір в частині задоволених вимог до суду доведений з вини відповідача 1, витрати по сплаті судового збору в сумі 9 359,45грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки представником позивача в межах повноважень згідно довіреності №70 від 13.01.2013р. подана заява про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2013р., яка прийнята судом, та при зверненні з позовною заявою сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, то позивачу слід повернути судовий збір в розмірі 2 728,21грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 553, 554, 559, 599, 611, 1048, 1054, 1056 1 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Волсинт" (м.Луцьк, пр-т Перемоги, 34, офіс 303, код ЄДРПОУ 31120956)

на користь публічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк" (м. Київ, вул..Куренівська, 15А, код ЄДРПОУ 09806443)

397 097,73грн. заборгованості за кредитними коштами, 27 361,15грн. заборгованості за процентами, 42 150,96грн. пені за прострочення сплати кредитних коштів, 1 362,48грн. пені за прострочення сплати процентів, 9 359,45грн. витрат по судовому збору. Всього - 477 331,77грн.

3.У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк" про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім «Укрзахідпідшипник» ЛТД 467 972,32грн. відмовити.

4.Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку згідно п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути публічному акціонерному товариству "ТАСкомбанк" (м. Київ, вул..Куренівська, 15А, код ЄДРПОУ 09806443) з державного бюджету міста Луцька судовий збір в сумі 2 728,21грн., сплачений по платіжному дорученню №17360321 від 14.06.2013р. (оригінал платіжного доручення №17360321 від 14.06.2013р. знаходиться в матеріалах справи).

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення

складено 30.09.2013р.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді І.О. Якушева

С.В. Бондарєв