Рішення

від 26.09.2013 по справі 910/14141/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа № 910/14141/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СОЛІД",

03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія Пром Буд",

07324, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Ясногородка, вул. Колективна, 13

04073, м. Київ, вул. Сирецька, 9

про стягнення 84 955,93 грн.

за участю представників:

позивача - Штельмах О.С. (довіреність від 30.05.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СОЛІД" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія Пром Буд" (далі - відповідач) про стягнення 84 955,93 грн., з яких: 80 363,20 грн. - невикористаний аванс та 4 592,73 грн. - компенсація відповідно до пункту 7.9. Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з повного виконання робіт за договором підряду від 15.07.2010 № СД-1507/10, у зв'язку з чим, позивачем, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, заявлено до стягнення як безпідставно набуті кошти 80 363,20 грн. невикористаного авансу та 4 592,73 грн. компенсації вартості послуг, що надані підряднику, відповідно до пункту 7.9. Договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18244 від 27.08.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 07.08.2013.

У судове засідання 27.08.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.08.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 10.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19256 від 10.09.2013) позивачем подано пояснення до матеріалів справи.

У судове засідання 10.09.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.08.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 26.09.2013.

У судовому засіданні 26.09.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.09.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілія Пром Буд" (далі - виконавець, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СОЛІД" (далі - замовник) укладено договір підряду 15.07.2010 № СД-1507/10 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, власними і залученими силами виконати будівельно-монтажні та спеціальні роботи (далі - роботи) на об'єкті: «Реконструкція існуючої їдальні РСП «Київцентраеро» Украероруху» (пункт 1.1. Договору).

Відповідно пункту 1.2. Договору, склад та обсяги робіт визначені в кошторисі, що є Додатком № 1 до Договору та невід'ємною частиною Договору.

Договірна ціна за Договором є твердою і складає 2 428 571,46 грн. (пункт 2.1. Договору).

Строк виконання робіт - п'ять з половиною місяців з дати отримання авансу (пункт 7.2. Договору) з правом дострокового виконання. Роботи по монтажу основних будівельних конструкцій повинні бути завершені до 24.08.2010 при умові отримання авансу (пункт 7.2. Договору) у строк до 20.07.2010 (пункти 3.1., 3.2. Договору).

Аванс у розмірі 200 000,00 грн. сплачується замовником після підписання сторонами Договору. Оплата виконаних робіт: 95% Договірної ціни сплачується замовником проміжними платежами на підставі довідки форми КБ-3 та актів приймання-передачі виконаних робіт - форма КБ-2в (пункти 7.2., 7.3. Договору).

Відповідно до пункту 8.1. Договору, здача-прийняття виконаних робіт оформляється щомісячними довідками КБ-3 та актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами обов'язків за ним (пункт 14.1. Договору).

Оскільки зі змісту Договору вбачається, що він за правовою природою є договором підряду, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

На виконання умов Договору, позивач відповідно до пункту 7.2. Договору перерахував на рахунок відповідача аванс у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.07.2010 № 698.

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт. Акти виконаних робіт за Договором є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.

Відповідачем частково виконано роботи за Договором на суму 229 636,80 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію акту здачі-прийняття виконаних робіт № 1 за 01.09.2010-20.09.2010, що підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками підрядника і замовника та скріплений відбитками їх печаток.

Також з матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами у справі, що по закінченню виконання робіт за вищевказаним актом, і на виконання вимог пункту 7.3. Договору, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 110 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, завірені копії яких залучені до матеріалів справи (Т.1, а.с. №№23-25).

Доказів повного виконання відповідачем зобов'язань за Договором матеріали справи не містять, відповідачем не спростоване твердження позивача про порушення відповідачем умов Договору з виконання робіт в повному обсязі.

У зв'язку з невиконанням відповідачем у повному обсязі робіт за Договором, позивачем на адресу відповідача надіслано лист, в порядку пункту 12.4. Договору, про розірвання Договору в односторонньому порядку та з вимогою про повернення невикористаного авансу в розмірі 80 363,20 грн., у зв'язку з порушенням строку виконання робіт, передбаченого пунктами 3.1., 3.2. Договору.

Суд, врахувавши дату перерахування позивачем авансу (пункт 3.2. Договору) та строк виконання робіт (3.1. Договору), встановив, що відповідач за умовами Договору зобов'язувався закінчити виконання робіт до 05.01.2011.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та умови пункту 12.4. Договору, яким сторони передбачили, що позивач має право на односторонню відмову від Договору у разі порушення строку виконання робіт більше ніж на 10 календарних днів, про що письмово повідомляє підрядника за 10 календарних днів до дати розірвання, суд дійшов висновку про правомірність надсилання вказаного листа про розірвання Договору. Таким чином, Договір припинив свою дію 01.06.2013.

Звертаючись з позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 80 363,20 грн., що були перераховані в якості авансу на підставі Договору. При цьому, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на статтю 1212 Цивільного кодексу України.

Зокрема, позивач вважає безпідставним набуттям та зберіганням 80 363,20 грн., що були ним перераховані в якості авансу на виконання зобов'язань за Договором, отже, на підставі, яка згодом відпала, оскільки Договір розірвано.

За результатами аналізу вимог чинного законодавства та оцінки доказів, що надані в матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 1 Господарського процесуального кодексу України, особи, зазначені цією нормою, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Заявляючи позов, особа визначає спосіб захисту порушеного права та вказує на підстави такого захисту. Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підстави або предмет позову.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Розглядаючи вимогу позивача про повернення безпідставно набутих коштів, судом враховано підставу цієї позовної вимоги та відсутність у суду правових підстав для виходу за межі позовних вимог.

Як вже зазначалось судом вище, підстава позову - безпідставне зберігання коштів у розмірі 80 363,20 грн., яку позивач обґрунтовує статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Здійснивши правовий аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що дана норма права носить загальний характер по відношенню до спеціальних норм права, якими передбачено можливість застосування наслідків, визначених в підпунктах 1-4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд звертає увагу на те, що обґрунтування позовних вимог положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України допускається лише в тому випадку, коли спеціальною нормою, яка регулює спірні правовідносини передбачено відповідні наслідки, зазначені в підпунктах 1-4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Договір було розірвано на підставі пункту 12.4. Договору та статті 651 Цивільного кодексу України, а відтак, і наслідки його розірвання передбачені спеціальною нормою глави 53 Цивільного кодексу України, а саме: статтею 653 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Положеннями даної статті не передбачено право сторони вимагати повернення виконаного, як вимагає позивач, за винятком права на відшкодування збитків, які понесла сторона у зв'язку з істотним порушенням умов Договору та яке стало підставою для розірвання Договору.

Аналогічне право сторони закріплено в частині 3 статті 612 Цивільного кодексу України.

Тобто, цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту цивільних прав замовника як відшкодування збитків (статті 22, 611, 612 Цивільного кодексу України), а тому позовна вимога про повернення безпідставно набутих грошових коштів не відповідає способам захисту цивільних прав позивача, передбаченим частиною 5 статті 653 та частиною 2 статті 883 Цивільного кодексу України.

Наведене вказує на те, що у суду відсутні підстави для застосування загальної норми статті 1212 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, в силу того що спеціальна норма частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України унеможливлює повернення того, що було виконане за зобов'язанням до моменту розірвання Договору.

Відтак, враховуючи те, що позовна вимога про стягнення безпідставно отриманих коштів обґрунтовується позивачем як така, що виникла в наслідок розірвання Договору, суд приходить до висновку, що позивач повинен був керуватися положеннями спеціальної норми права, якою передбачено наслідки розірвання Договору та врахувати при цьому підстави його розірвання.

Крім того, судом враховано, що з огляду на статті 1, 4 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у вирішенні спорів повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони, проте, за виключенням тих випадків, коли це змінює матеріально-правові підстави позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню на заявлених позивачем підставах.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 4 592,73 грн. компенсації відповідно до пункту 7.9. Договору, яким передбачено, що виконані підрядником роботи оплачуються замовником за вирахуванням компенсації у розмірі 2% від загальної вартості виконаних у відповідному періоді робіт, то суд вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з тим, що пунктом 7.9. Договору, також передбачено те, що розмір належної замовнику компенсації визначається сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт в залежності від обсягу наданих замовником послуг.

З огляду на викладене, судом досліджено акт приймання-передачі виконаних робіт, залучений до матеріалів справи, в якому сторонами не погоджено та не встановлено розмір належної замовнику компенсації.

Позивачем вказане пояснюється тим, що Договором визначено розмір даної компенсації - 2% від загальної вартості виконаних у відповідному періоді робіт, якщо інше не буде визначено сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт, проте, суд не погоджується з таким тлумаченням умов Договору та дійшов висновку, що пунктом 7.9. Договору однозначно встановлено погодження обсягу наданих замовником послуг та розмір компенсації в актах приймання-передачі виконаних робіт, що відсутнє в акті приймання-передачі виконаних робіт, який міститься в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірності заявленої до стягнення суми, тому позовна вимога про стягнення 4 592,73 грн. компенсації відповідно до пункту 7.9. Договору задоволенню не підлягає.

Судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову у розмірі 1 720,50 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 30.09.2013.

Суддя С.О. Саванчук