Постанова

від 25.11.2013 по справі 910/14141/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа№ 910/14141/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу № 256 від 09.10.2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» на рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року

у справі № 910/14141/13 (суддя - Саванчук С. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія Пром Буд»

про стягнення 84 955, 93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чуба Р.В. - за дов.,

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

05.08.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія Пром Буд» (відповідач) про стягнення 84 955,93 грн., з яких: 80 363,20 грн. - сума невикористаного авансу та 4 592,73 грн. - сума компенсації відповідно до пункту 7.9. договору (а.с.8-10).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № СД-1507/10 від 15.07.2010 року, стверджує, що відповідач не виконав роботи, суму невикористаного авансу в розмірі 80 363, 20 грн. не повернув, а також відповідно до п.7.9 договору підряду не сплатив компенсацію в сумі 4 592,73 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.09.2013 року у справі № 910/14141/13 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» 09.10.2013 року, через господарський суд Київської області, направив апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 25.11.2013 року.

Апелянт (позивач у справі) у судовому засіданні 25.11.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідача в судове засідання 25.11.2013 року не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

15.07.2010 року між сторонами у справі укладено договір підряду № СД-1507/10 (далі-договір підряду), відповідно до п.1.1. якого, ТОВ «Вілія Пром Буд» (підрядник за договором, відповідач у справі) за завданням ТОВ «Будівельна компанія «Солід» (замовник за договором, позивач у справі) зобов'язався на свій ризик, власними і залученими силами виконати будівельно-монтажні та спеціальні роботи (далі-роботи) на об'єкті: «Реконструкція існуючої їдальні РСП «Київцентраеро» Украероруху».

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що склад та обсяги робіт визначені в кошторисі, що є Додатком № 1 до договору та невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.1. договору договірна ціна за договором є твердою і складає 2 428 571,46 грн.

Сторони п. п. 3.1., 3.2. договору передбачили строк виконання робіт - п'ять з половиною місяців з дати отримання авансу (пункт 7.2. договору) з правом дострокового виконання; роботи по монтажу основних будівельних конструкцій повинні бути завершені до 24.08.2010 при умові отримання авансу (пункт 7.2. договору) у строк до 20.07.2010.

Згідно п.п.7.2., 7.3. договору аванс у розмірі 200 000,00 грн. сплачується замовником після підписання сторонами договору. Оплата виконаних робіт: 95% Договірної ціни сплачується замовником проміжними платежами на підставі довідки форми КБ-3 та актів приймання-передачі виконаних робіт - форма КБ-2в.

Відповідно до пункту 8.1. договору здача-прийняття виконаних робіт оформляється щомісячними довідками КБ-3 та актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в.

Замовник має право на односторонню відмову від договору у разі порушення строку виконання робіт більше ніж на 10 календарних днів або у разі прийняття замовником будівництва рішення про консервацію об'єкту, про що письмово повідомляє підрядника (п.12.4. договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду, згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання договору підряду № СД-1507/10 від 15.07.2010 року, позивач перерахував на рахунок відповідача аванс в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 698 від 20.07.2010 року (а.с.22).

Крім того, позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 110 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 769 від 10.08.2010 року на суму 40 000, 00 грн., № 886 від 03.09.2010 року на суму 20 000, 00 грн., №935 від 15.09.2010 року на суму 50 000, 00 грн. (копії наявні в матеріалах справи) (а.с.23-25).

Відповідач частково виконав роботи за договором підряду на суму 229 636,80 грн., що підтверджується довідкою вартості виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та актом здачі-прийняття виконаних підрядних робіт № 1 за період з 01.09.2010 року по 20.09.2010 року за формою КБ-2в, який підписано представниками підрядника і замовника та скріплений печатками юридичних осіб (а.с.26-29).

Позивач, враховуючи те, що відповідач роботи у повному обсязі та строки визначені договором не виконав, 20.05.2013 року направив на адресу відповідача лист № 97 від 17.05.2013 року (а.с.31), в якому повідомив про розірвання договору підряду в односторонньому порядку, згідно умов п.12.4 договору, та вимагав повернення невикористаного авансу в розмірі 80 363,20 грн., а також сплату компенсації в сумі 4 592,73 грн. відповідно до пункту 7.9. договору підряду. Факт направлення вказаного листа підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 20.05.2013 року та фіскального чеку № 5179 від 20.05.2013 року (а.с.32).

Відповідач вимоги позивача щодо повернення коштів не виконав, а тому, посилаючись на вимоги ст.1212 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 80 363,20 грн. суми невикористаного авансу та компенсації в сумі 4 592,73 грн. відповідно до пункту 7.9. договору.

Місцевий господарський суд, відмовив у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись, що позовна вимога про повернення безпідставно набутих грошових коштів не відповідає вимог способам захисту цивільних прав позивача, передбаченим ч. 5 ст. 653 та ч. 2 ст. 883 ЦК України та відсутністю підстав для застосування загальної норми ст. 1212 ЦК України, в силу того що спеціальна норма частини 4 статті 653 ЦК України унеможливлює повернення того, що було виконане за зобов'язанням до моменту розірвання договору підряду.

Крім того, суд першої інстанції зазначив що вимога про стягнення 4 592,73 грн. компенсації, відповідно до пункту 7.9. договору підряду, не підлягає до задоволення, оскільки в акті приймання-передачі виконаних робіт сторонами не погоджено та не встановлено розмір належної замовнику компенсації.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 80 363,20 грн. невикористаного авансу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч.2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливо, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Договір підряду № СД-1507/10 від 15.07.2010 року, укладений між сторонами, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань, згідно яких відповідач повинен був виконати роботи в обумовлений договором строк.

Як свідчать матеріали справи, позивач, у зв'язку з порушенням підрядником строків виконання робіт, скористався передбаченим законом та договором правом та листом № 97 від 17.05.2013 року запропонував відповідачу розірвати договір підряду з 01.06.2013 року та вимагав повернення частини виплаченого авансу, за мінусом вартості робіт оплачених за підписаним актом приймання передачі виконаних робіт.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вказаний лист відмовою позивача від договору у розумінні ст. 849 ЦК України.

Згідно ст. 631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, діюче законодавство чітко передбачає, що з закінченням строку дії договору припиняються і зобов'язання сторін за зазначеним договором, окрім відповідальності за його порушення.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія апеляційного суду зазначає, що договір підряду вважається розірваним з 01.06.2013 року шляхом односторонньої відмови позивача від договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про те, що положення ст. 1212 ЦК України не можуть застосовуватися як підстава для повернення авансового платежу, сплаченого на виконання договору підряду, який недійсним повністю або частково судом не визнавався.

Виходячи зі змісту ст. 1212 ЦК України положення цієї статті застосовуються не лише у випадках, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), а також, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Установивши факт невиконання відповідачем зобов'язання, надіслання листа - вимоги № 97 від 17.05.2013 року про розірвання договору підряду та про повернення сплачених коштів, який можна вважати відмовою позивача від договору у розумінні ст. 849 ЦК України, колегія суддів вказує про наявність правових підстав для повернення позивачу різниці між сумою перерахованих коштів позивачем та вартістю фактично виконаних відповідачем робіт, оскільки внаслідок правомірної односторонньої відмови замовника від договору підряду зобов'язання сторін припинилися, а підстави збереження підрядником коштів, сплачені за роботи, які фактично не були виконані, відпали, а відтак відповідач утримує кошти у розмірі, перерахованому позивачем, безпідставно і має повернути їх позивачу на підставі ст.1212 ЦК України. Аналогічна позиція міститься у Постанові Вищого господарського суду України від 30.08.2012 року по справі № 15/5005/2635/2012, Постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2013 року по справі № 5023/5086/12(5023/053/12), Постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2013 року по справі № 5004/1492/12, Постанові Вищого господарського суду України від 18.05.2013 року по справі № 5020-1364/2012.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими та правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 80 363,20 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 4 592,73 грн. компенсації відповідно до пункту 7.9. договору підряду колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем правомірності заявленої до стягнення суми з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.9. договору підряду виконані підрядником роботи оплачуються замовником за вирахуванням компенсації у розмірі 2% від загальної вартості виконаних у відповідному періоді робіт. Розмір належної замовнику компенсації визначається сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт в залежності від обсягу наданих замовником послуг.

Проаналізувавши акт здачі-прийняття виконаних підрядних робіт № 1 за період з 01.09.2010 року по 20.09.2010 року за формою КБ-2в, судом першої інстанції правомірно встановлено, що сторонами не погоджено та не встановлено розмір належної замовнику компенсації, відтак місцевим господарським судом вказана позовна вимога правомірно задоволена.

Оскільки розмір компенсації, передбаченої п. 7.9 договору не обумовлено сторонами при підписанні Акту приймання-передачі виконаних робіт, замовник втратив право такої вимоги з посиланням на умови договору після його розірвання, оскільки договір припинив дію.

За таких обставин апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року у справі № 910/14141/13 частковому скасуванню, як таке, що прийнято за неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за розгляд справи в суді І інстанції та перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» на рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року у справі 910/14141/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року у справі 910/14141/13 скасувати частково, прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія Пром Буд» (ідентифікаційний код 33677927, 07324, Київська обл., Вишгородський район, с. Ясногородка, вул. Колективна, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (ідентифікаційний код 36158057, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33) 80 363 (вісімдесят тисяч триста шістдесят три) грн. 20 коп. невикористаного авансу, 1 627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 49 коп. в повернення судових витрат розгляд справи в суді першої інстанції.

5. У задоволенні позову про стягнення 4 592,73 грн. відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія Пром Буд» (ідентифікаційний код 33677927, 07324, Київська обл., Вишгородський район, с.Ясногородка, вул. Колективна, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (ідентифікаційний код 36158057, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33) 813 (вісімсот тринадцять) грн. 74 коп. в повернення судових витрат за розгляд справи в апеляційній інстанції.

7. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

8. Справу № 910/14141/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

О.М. Остапенко