Рішення

від 26.09.2013 по справі 910/12980/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12980/13 26.09.13 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехбудавто"

до товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест"

про стягнення 306 416,08 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Чумаченко А.В. (дов. від 22.07.2013)

Від відповідача: Ікранов О.А. (дов. від 25.01.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору доручення про надання транспортно-експедиційних полуг у розмірі 339 900,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2013 порушено провадження у справі №910/12980/13 та призначено до розгляду на 25.07.2013.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 25.07.2013 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, позивач причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 08.08.2013.

В судове засідання 08.08.2013 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

08.08.2013 в судовому засіданні оголошено перерву на 10.09.2013 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 10.09.2013 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про витребування доказів, а саме оригіналів заявок на перевезення вантажів ТОВ "РМ-ІНВЕСТ", щодо яких у позивача є претензії.

В судовому засідання 10.09.2013 представник відповідача подав усне клопотання про витребування від позивача документів щодо виконання п.6.1 та п.6.2 Договору-доручення № 120801/19 від 01.08.2012, зокрема доказів направлення рахунків за надані послуги, оригіналів СМR, тощо.

Одночасно представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив всі клопотання відповідача.

Розгляд справи відкладено на 17.09.2013.

В судове засідання 17.09.2013 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник позивача подав суду додаткові письмові пояснення по справі та заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-ІНВЕСТ» код ЄДРПОУ 24930146 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехбудавто» Код ЄДРПОУ 37519875 на р/р 26001060737696 в ХГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 351533, заборгованість у сумі 280 900,00 (двісті вісімдесят дві тисячі дев'ятсот грн. 00 коп.)

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-ІНВЕСТ» код ЄДРПОУ 24930146 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехбудавто» Код ЄДРПОУ 37519875 на р/р 26001060737696 в ХГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 351533, суму пені 21 084,32 (двадцять одну тисячу вісімдесят чотири гривні 32 копійки) грн. та 3% річних за користування чужими грошовими коштами 4 431,76 (чотири тисячі чотириста тридцять одну гривню 42 копійки) грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-ІНВЕСТ» код ЄДРГІОУ 24930146 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехбудавто» Код ЄДРПОУ 37519875 на р/р 26001060737696 в ХГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 351533, судові витрати: судовий збір в розмірі 7112,38 (сім тисяч сто дванадцять грн. 00 коп.).

Суд прийняв вказані уточнення.

Представник відповідача подав суду заперечення на позовну заяву, в яких проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні. Дані заперечення ґрунтуються на тому, що позивач не виставив відповідачу рахунки на оплату, а відтак у відповідача не виник обов'язок оплатити послуги позивача.

В судовому засіданні 17.09.2013 було оголошено перерву на 26.09.2013 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 26.09.2013 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник позивача подав суду додаткові письмові обґрунтування позову та подав акт звірки розрахунків, де зазначено суму заборгованості відповідача - 274 900,00 грн., оскільки відповідач частково погасив заборгованість. Позивач заявив усне клопотання про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 274 900,00 грн. Суд задовольнив дане клопотання.

Також представник позивача подав клопотання про перерву в судовому засіданні та зобов'язання відповідача отримати від позивача та розглянути акт звірки розрахунків по договору № 120801/19 від 01.08.2012. Суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки спливли всі строки розгляду даної справи, а крім того матеріали справи містять всі необхідні докази для вирішення справи по суті.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехбудавто"(далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест"(далі відповідач) було укладено Договір-доручення №120801/19 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і локальному сполученні (далі - Договір).

Відповідно до предмету Договору позивач зобов'язався здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування Відповідача по організації перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів автомобільним транспортом за заявками Відповідача, а останній зобов'язався оплатити надані належним чином послуги.

Розділом 5 Договору передбачено:

пункт 5.1. Замовник надсилає Експедитору-Перевізнику Заявка (Додаток №1) на перевезення вантажів не менше ніж за п'ять робочих днів до дати завантаження;

пункт 5.2.Замовлення підписується уповноваженими особами Сторін та скріплюється круглими печатками Замовника та Експедитор-Перевізника;

пункт 5.3. Експедитор-Перевізник приймає подані Заявки до виконання, на підтвердження чого протягом 48 годин (за винятком неробочих та вихідних днів) надсилає шляхом факсимільного зв'язку чи електронною поштою, прийняту Заявку підтверджену печаткою Експедитора-Перевізника. В разі неприйняття заявки Замовника, Експедитор-Перевізник повідомляє про це Замовнику протягом 48 годин шляхом факсимільного зв'язку чи електронною поштою. Якщо протягом 48 годин з моменту надсилання заявки Замовник не отримав ніякої відповіді від Експедитора- Перевізника, цю обставину слід розглядати як неприйняття заявки Експедитором- Перевізником.

пункт 5.4. Експедитор-Перевізник гарантує подачу автомобіля під завантаження у терміни, вказані у заявці, якщо заявку було подано завчасно та оформлено належним чином. Вимоги до перевезення вантажів, вказані у Заявці Замовника, мають переважну силу при виконанні Експедитором-Перевізником перевезень по даному Договору, навіть якщо вони є більш суворими, ніж передбачені діючими нормативно-правовими актами.

Матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що згідно вищенаведених положень Договору, відповідач надсилав на електрону пошту позивача заявки на кожне перевезення, здійснення якого потребував відповідач.

Відповідачем у заявці зазначалися дані щодо конкретного транспортного засобу та водія, які в подальшому виконували замовлене відповідачем перевезення.

Після узгодження, підписана уповноваженими особами та скріплена круглими печатками сторін, заявка спрямовувалась на адресу відповідача (згідно п. 5.4. Договору).

Сторонами у справі було узгоджено розділ 6 Договору «Платежі та взаємні розрахунки» у наступній редакції:

« 6.1. Замовник проводить розрахунки з Експедитором-Перевізником за надання транспортно-експедиційних послуг протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів, якщо іншого строку не зазначено в Замовленні, з моменту розвантаження автомобіля на підставі рахунку, наданому Експедитором- Перевізником.

6.2. Після виконання послуг Експедитор-Перевізник повинен надавати під підпис/направити поштою, цінним чи рекомендованим листом, Замовнику наступні документи:

- акт виконаних робіт, оригінал CMR;

- оригінал рахунку за надані послуги;

Оплата вартості кожного міжнародного автомобільного перевезення проводиться Замовником в національній грошовій одиниці України, шляхом перерахування коштів на поточних рахунок Експедитор-Перевізника, зазначений в Даному договорі, або відповідному рахунку.

6.4. Вартість кожної окремої послуги визначається в кожному випадку окремо зазначається в заявці. Розмір винагороди Експедитора-Перевізника дорівнює різниці між ціною фрахту, узгодженою із Замовником, і ціною фрахту, узгодженою із Перевізником».

Відповідно до підписаних між сторонами актів наданих послуг, позивачем в рамках виконання Договору за період з 01.08.2012 по 26.02.2013 було надано замовнику послуг на загальну суму 1 296 400,00 грн.

За час дії Договору відповідач отримав послуги від позивача, які надані належним чином, у встановленому порядку та в повному обсязі, жодних претензій відповідач не має, про що свідчить зміст підписаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучені до позовної заяви.

Крім того, 01.09.2012 між позивачем (виступив в якості кредитора), відповідачем (виступив в якості нового боржника) та ТОВ «АТЕМ» (виступив в якості первісного боржника) було укладено Договір про переведення боргу.

Відповідно до п. 2 Договору про переведення боргу (в редакції згідно додаткової угоди № 1 від 11.09.2012), первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 213 500 грн. 00 коп., що виник на підставі основного боргу, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Отже відповідач, уклавши зазначену угоду про переведення боргу взяв на себе додаткові грошові зобов'язання перед позивачем у вигляді сплати 213 500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума зобов'язань відповідача перед позивачем за період їх правовідносин з 01.08.2012 по 01.07.2013 становила 1 509 900,00 грн.

Як свідчать матеріали справи(акт звірки розрахунків) станом на 24.09.2013 відповідачем за обома договорами:

1.1. Договором-доручення №120801/19 від 01.08.2012р.;

1.2. Договором про переведення боргу від 01.09.2012р.,

Сплачено грошових коштів на суму 1 235 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Нацбанку України від 21.01.2004 №22, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Таким чином, оскільки частина платіжних доручень містила посилання на обидва договори, укладені між позивачем і відповідачем, позивач, керуючись принципами розумності та диспозитивності цивільних правовідносин, що закріплені ст. ст. З, 6 Цивільного кодексу України, зарахував:

- 213 500,00 грн. з отриманих від відповідача коштів в повне погашення зобов'язання за Договором про переведення боргу від 01.09.2012;

- 1 021 500,00 грн. в часткове погашення зобов'язань за Договором.

Отже, станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача по сплаті отриманих від позивача за Договором послуг складає 274 900,00 грн. Послуги, надані за період з 26.12.2012 до 26.02.2013 не оплачені.

Відповідно до п. 6.1. Договору Замовник проводить розрахунки з Експедитором-Перевізником протягом 30-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі рахунку, наданого Експедитором- Перевізником. Останні послуги були надані 26.02.2013. Таким чином, строк остаточної оплати за Договором є 28.03.2013.

04 травня 2013 року Позивач направив на адресу відповідача претензію щодо необхідності погашення заборгованості за Договором. До претензії було долучено акт звіряння розрахунків та рахунок на оплату заборгованості. Претензія була спрямована цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Відповідач отримав претензію 14.05.2013, однак жодної відповіді щодо результатів її розгляду на адресу позивача не надходило.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що у нього не виник обов'язок оплачувати послуги позивача, оскільки останній не направив йому рахунки на оплату. Однак суд не погоджується з таким твердженням відповідача у зв'язку з таким:

Підставою звернення позивача до суду є порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за господарською угодою.

Наступними положеннями Цивільного кодексу України передбачено:

Стаття 251. Поняття строку та терміну

- Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

- Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

- Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 253. Початок перебігу строку

1. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розділом 6 Договору-доручення № 120801/19 від 01.08.2012 передбачено наступне:

пункт 6.1. Замовник проводить розрахунки з Експедитором-Перевізником за надання транспортно-експедиційних послуг протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів, якщо іншого строку не зазначено в Замовленні, з моменту розвантаження автомобіля на підставі рахунку, наданому Експедитором-Перевізником.

пункт 6.2. Після виконання послуг Експедитор-Перевізник повинен надавати під підпис/направити поштою, цінним чи рекомендованим листом, Замовнику наступні документи:

акт виконаних робіт, оригінал СМR,

оригінал рахунку за надані послуги;

пункт 6.3. Оплата вартості кожного міжнародного автомобільного перевезення проводиться Замовником в національній грошовій одиниці України, шляхом перерахування коштів на поточних рахунок Експедитор-Перевізника, зазначений в Даному договорі, або відповідному рахунку.

пункт 6.4. Вартість кожної окремої послуги визначається в кожному випадку окремо і зазначається в заявці. Розмір винагороди Експедитора- Перевізника дорівнює різниці між ціною фрахту, узгодженою із Замовником, і ціною фрахту, узгодженою із Перевізником

Відповідно до абз. 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку (Затв. постановою КМУ від 05.03.2009 № 270) рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

З матеріалів справи та з пояснень сторін вбачається, що на виконання узгоджених сторонами вищевказаних положень розділу 6 Договору, позивач спрямовував на адресу відповідача оформлені належним чином рахунки за надані послуги, акти виконаних робіт та оригінал CMR.

Рахунки оформлялись датою вивантаження транспорту у вантажоотримувача, який визначався відповідачем.

Вищевказані документи спрямовувались на адресу відповідача один раз в тиждень рекомендованим листом.

В результаті розгляду цих документів, відповідач повертав підписаний та скріплений печаткою зі свого боку, акт виконаних робіт.

Отже, позивачем в порядку передбаченому договором спрямовувались первинні документи, в тому числі рахунки, щодо оплати відповідачем отриманих послуг.

Проте відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань незважаючи на те, що він отримав передбачені договором послуги, що доведено наданими суду доказами та не спростовано самим відповідачем.

Ствердження відповідача про те, що строк сплати за Договором не настав, не ґрунтуються ані на положеннях законодавства ані Договору.

Суд вважає, що у разі неотримання відповідачем рахунків та інших документів, передбачених п.п. 6.1., 6.2. договору, останній не підписував би акти здачі-приймання робіт і не зазначав в цих актах про те, що сторони претензій одна до одної не мають.

На думку суду підписавши вказані акти здачі-приймання робіт(надання послуг) та частково оплативши ці послуги відповідач визнав, що позивачем у повному обсязі виконаний свій обов"язок за договором, зокрема щодо виставлення(направлення) рахунків, оригіналів, СМР, тощо.

Натомість судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що саме відповідач не виконав взяті на себе зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати отриманих транспортних послуг.

Посилання на відсутність опису вкладення до рекомендованих листів, якими направлялись рахунки на сплату, теж не є обґрунтованим тому, що згідно п. 19 вищевказаних Правил поштових відправлень, опис вкладення це лише один з варіантів поштового відправлення, який не пов'язаний обов'язковістю з рекомендованим відправленням.

Згідно п. 8.6. Договору, всі суперечки, які виникнуть за даним Договором, мають вирішуватись шляхом переговорів. У випадку, якщо вирішення спору шляхом переговорів неможливо, суперечка повинна вирішуватися в господарському суді України відповідно до діючого законодавства України.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальні положення про перевезення викладені в ст.908 ЦК України, відповідно до котрої перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Частиною першою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві0, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України, 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідачем не надано до суду документів за період до подання позивачем до суду позову, які б свідчили про заперечення відповідачем наданих позивачем послуг чи зауваження щодо їх якості.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 274 900,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 274 900,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 21 084,32 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. 7.2.14 Договору у випадку затримки оплати, Замовник виплачує Експедитору-перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати від неотриманної суми за кожен день прострочки платежу.

Оскільки відповідачем було порушено зобов'язання з оплати виконаних робіт, відповідно до п. 7.2.14 Договору на суму основної заборгованості Позивачем нараховано пеню в розмірі 21 084,32 грн., розрахунок якої додається до позовної заяви.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 21 084,32 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки відповідачем було порушено грошові зобов'язання по сплаті за отримані послуги, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на суму основного боргу позивачем нараховано три відсотки річних 4 431,76 грн., розрахунок яких додається до позовної заяви.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 4 431,76 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехбудавто" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 19, код ЄДРПОУ 24930146) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехбудавто" (62801, Харківська обл., Печенізький р-н, 7 км дороги Печеніги-Базаліївка, код ЄДРПОУ 37519875) суму основного боргу в розмірі 274 900(двісті сімдесят чотири тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 21 084 (двадцять одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 32 коп., 3% річних в сумі 4 431(чотири тисячі чотириста тридцять одна) грн. 76 коп., судовий збір в сумі 7 112 (сім тисяч сто дванадцять) грн. 38 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 30.09.2013