Постанова

від 05.11.2013 по справі 910/12980/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 910/12980/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Чумаченко А.В.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехбудавто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест"

про стягнення 306416,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехбудавто" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року по справі №910/12980/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехбудавто" 274900,00грн. - основного боргу, 21084,32 грн. - пені, 4431,76 грн. - 3% річних та 7112,38 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ - інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 26.09.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 05.11.2013 року.

04 листопада 2013 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 04.11.2013 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (Том 6, а.с. 71), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 серпня 2012 року між позивачем (Експедитор-Перевізник) та відповідачем (Замовник) укладено договір доручення №120801/19 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування відповідача по організації перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів автомобільним транспортом за заявками відповідача, а останній зобов'язався оплатити надані послуги.

Згідно з п. 5.1. Договору замовник надсилає Експедитору-Перевізнику Заявку (Додаток №1) на перевезення вантажів не менше ніж за п'ять робочих днів до дати завантаження.

Відповідно до п. 5.2. Договору замовлення підписується уповноваженими особами Сторін та скріплюється круглими печатками Замовника та Експедитор-Перевізника.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що Експедитор-Перевізник приймає подані Заявки до виконання, на підтвердження чого, протягом 48 годин (за винятком неробочих та вихідних днів) надсилає шляхом факсимільного зв'язку чи електронною поштою, прийняту Заявку підтверджену печаткою Експедитора-Перевізника. В разі неприйняття заявки Замовника, Експедитор-Перевізник повідомляє про це Замовнику протягом 48 годин шляхом факсимільного зв'язку чи електронною поштою. Якщо протягом 48 годин з моменту надсилання заявки Замовник не отримав ніякої відповіді від Експедитора-Перевізника, цю обставину слід розглядати як неприйняття заявки Експедитором- Перевізником.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач в період з 01.08.2012 року по 26.02.2013 року, надав відповідачу послуги на загальну суму 1296400,00 грн.

01 вересня 2012 року між позивачем, відповідачем та ТОВ "АТЕМ" укладено Договір про переведення боргу (далі - Договір 2).

Відповідно до умов Договору 2 відповідач взяв на себе додаткові грошові зобов'язання перед позивачем на суму 213500,00 грн.

Відповідач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та Договором 2, частково сплатив за вищезазначеними договорами кошти на загальну суму 1235000,00 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач зарахував кошти з суми сплаченої відповідачем на повне погашення боргу за Договором 2 та часткове погашення заборгованості за Договором, в результаті чого у відповідача залишилась заборгованість за надані за Договором послуги в період з 26.12.2012 року по 26.02.2013 року на суму 274900,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Частиною першою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 929 ЦК України, 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За цим договором може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1. Договору Замовник проводить розрахунки з Експедитором-Перевізником протягом 30-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі рахунку, наданого Експедитором- Перевізником.

Як вбачається з матеріалів справи, останні послуги надані відповідачу 26.02.2013 року, відтак останній строк оплати з врахуванням п. 6.1. Договору є 28.03.2013 року.

Місцевим господарським судом встановлено, що надання позивачем послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Твердження апелянта щодо неотримання від позивача рахунків на оплату, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2013 року позивач направив відповідачу претензію щодо сплати заборгованості за Договором, а також акт звіряння розрахунків та рахунок на оплату заборгованості. Вищезазначена претензія залишена відповідачем без відповіді. Крім того, відповідач здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги, що свідчить про отримання останнім рахунків та погодженням з наданням позивачем послуг за Договором.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Місцевим господарським судом встановлено, що пунктом п. 7.2.14 Договору передбачено, що у випадку затримки оплати, Замовник виплачує Експедитору-перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати від неотриманної суми за кожен день прострочки платежу.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача та місцевого господарського суду щодо стягнення 3% річних та пені, який складений арифметично правильно, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - Інвест" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - Інвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року по справі № 910/12980/13 - без змін.

Матеріали справи №910/12980/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.11.2013 року