Рішення

від 18.09.2013 по справі 922/3666/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р.Справа № 922/3666/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталекс", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Енергія", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Вороніної Я.В. довіреність №28/08 від 28.08.13 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталекс" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Приватної фірми "Енергія", попередньої оплати за договором №326 від 03.03.2012 року, який було укладено між позивачем та відповідачем, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно вказаного договору.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 11 вересня 2013 року повернулась ухвала від 02 вересня 2013 року про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача: м. Харків, провул. 3-й Таганський, 7, кв. 9 з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

03 березня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №326 (далі по тексту - договір), згідно з умовами якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе виконання робіт: виготовлення і поставка установки індукційного нагріву, виконання пусконалагоджувальних робіт. Ціна договору становить 10 000,00 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно п. 2.2. договору сторони погодили попередню оплату 60% - 6 000,00 грн. Замовник (позивач) перераховує на розрахунковий рахунок виконавця (відповідача).

13.03.2012 р. позивач на виконання договору перерахував відповідачеві в якості попередньої оплати робіт 60 % від ціни Договору, що становить 6 000,00 грн., що підтверджується випискою за особистим рахунком позивача за 13 березня 2012 року (аркуш справи №23).

Згідно з п. 3.3 договору строк виконання робіт становить 90 (дев'яносто) днів з моменту надходження передоплати на поточний рахунок відповідача. Отже, враховуючи те, що сума передоплати надійшла відповідачу 13.03.2012 р., строк виконання робіт мав закінчитися 11.06.2012 р.

Проте, відповідач у обумовлений договором строк своїх зобов'язань не вико нав: не виготовив, не поставив установку індукційного нагріву і не виконав пуско налагоджувальних робіт, що підтверджується відсутністю сумісно підписаного позивачем і відповідачем акту здачі-прийомки установки індукційного нагріву, який згідно з п. 3.1 Договору є доказом виконаних Відповідачем і прийнятих Позивачем робіт.

Таким чином, відповідач прострочив виконання зобов'язань за Договором, бо згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Починаючи з 12.06.2012 р., позивач неодноразово зв'язувався з відповідачем за собами телефонного зв'язку з метою з'ясувати, чому останній прострочив і коли виконає свої зобов'язання за Договором.

Натомість відповідач нічим не обґрунтовував своє прострочення, крім того, всупереч п. 3.3 договору, поставив установку індукційного нагріву тільки 03.09.2012 р., що підтверджується накладною № 01/09 від 03.09.2012 р.

Однак, поставлена відповідачем установка індукційного нагріву не відповідала умовам договору та умовам технічного завдання позивача (додаток № 1 до договору), і мала істотні недоліки, які робили її непридатною для використання відповідно до договору, а тому відповідач не зміг провести пусконалагоджувальні роботи через ці істотні недоліки, що свідчить про порушення вимоги ст. 857 Цивільного Кодексу України щодо якості роботи.

Оскільки вищевказані недоліки роботи відповідача були виявлені у присутності останнього під час огляду установки індукційного нагріву, позивач заявив про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору, відповідач пообіцяв позивачу усунути недоліки.

Позивачем було надано відповідачу двотижневий строк для усунення недоліків у роботі.

Всупереч п. 2.2 Договору, відповідач вимагав збільшити розмір попередньої оплати на 1 000,00 грн. 04.09.2012 р. позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 1 000,00 грн., тобто позивач виконував передбачений ст. 850 Цивільного кодексу України обов'язок сприяти відповідачеві у виконанні роботи, і навіть в більшому обсязі, ніж це було встановлено договором, що підтверджується випискою за особистим рахунком позивача за 04 вересня 2012 року (аркуш справи №24).

Однак відповідач не усунув виявлені недоліки у встановлений позивачем дво тижневий строк.

Згідно з п. 7.1 Договору він діє до 31.12.2012 р. однак протягом дії договору, ні на момент подання даної позовної заяви відповідач умисно не вживає заходів до врегулювання спору з позивачем, не виправив недоліки у виконаній роботі у встановлений позивачем розумний строк, тобто проігнорував законні вимоги позивача.

Ч. 1 ст. 528 Цивільного Кодексу України, передбачає можливість покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Відповідно ст. 838 Цивільного Кодексу України, надає підряднику право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

25.04.2013 р. позивачем була надіслана Відповідачу письмова вимога виконати останнім свої зобов'язання за Договором. Однак Відповідач, отримавши вимогу, жодним чином не відреагував та заходів для врегулювання конфлікту не вжив.

Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'я зання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідаль ності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'я зання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно зі ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Враховуючи, що форма такої відмови від договору законом не передбачена, замовник може здійснити своє право будь-яким шляхом, у тому числі звернувшись до підрядника з вимогою про повернення сплаченої суми передоплати. Також за змістом наведено го право замовника на відмову від договору не поставлене в залежність від строку дії останнього та може бути реалізоване замовником у будь-який час до передачі йому результатів робіт (постанова Вищого господарського суду України у справі №5006/18/55/2012).

Тому 30.05.2013 р. Позивачем на виконання вимог п. 6.1 Договору та ст. 222 Господарського кодексу України була надіслана письмова претензія, в якій останній відмовився від прийняття виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором та просив повернути безпідставно отримувану суму попередньої оплати. Поштове відправлення з вищевказаною претензією було повернуто позивачу по закінченню строку його зберігання у відділенні поштового зв'язку. Однак, згідно п. 3 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 р. ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідстав но набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведін ки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність таких умов: збільшення або зберігання майна однією стороною з одночасним зменшенням його в іншої сторони, та відсутність правової підстави для придбання.

Відсутність правової підстави для придбання означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без підстав, встановлених законом чи договором.

Внаслідок відмови позивача від зобов'язання за договором відпала правова ' підстава, на якій було перераховано передоплату.

Відповідач отримав від позивача кошти у розмірі 7 000,00 грн., але не виконав роботи вартістю 7 000,00 грн., а тому безпідставно отримав ці грошові кошти, перераховані позивачем у якості попередньої оплати за Договором. Отже сплачені позивачем кошти не були використані відповідачем для проведення робіт, а тому визнаються майном, що набуте без достатніх підстав.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 7000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 257, 258, 267, 611 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватної фірми "Енергія" (61067, м. Харків, пров. 3-й Таганський, б.7, кв.9, код ЄДРПОУ 30288025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталекс" (61157, м. Харків, вул. Кривомазова, буд. 10, кв. 102, код ЄДРПОУ 32949840) суму попередньої оплати у розмірі 7 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.09.2013 р.

Суддя Светлічний Ю.В.