Ухвала

від 23.09.2013 по справі 922/3666/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

"23" вересня 2013 р.Справа № 922/3666/13

Приватна фірма "Енергія"

ОКРЕМА УХВАЛА

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальнісю "Сталекс", м. Харків до Приватної фірми "Енергія", м. Харків про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталекс" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Приватної фірми "Енергія", попередньої оплати за договором №326 від 03.03.2012 року, який було укладено між позивачем та відповідачем, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно вказаного договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 вересня 2013 року у справі №922/3666/13 позов задоволено. Стягнуто з Приватної фірми "Енергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталекс" суму попередньої оплати у розмірі 7 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

За результатами розгляду справи було встановлено, що 03 березня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №326 (далі по тексту - договір), згідно з умовами якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе виконання робіт: виготовлення і поставка установки індукційного нагріву, виконання пусконалагоджувальних робіт. Ціна договору становить 10 000,00 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно п. 2.2. договору сторони погодили попередню оплату 60% - 6 000,00 грн. Замовник (позивач) перераховує на розрахунковий рахунок виконавця (відповідача).

13.03.2012 р. позивач на виконання договору перерахував відповідачеві в якості попередньої оплати робіт 60 % від ціни Договору, що становить 6 000,00 грн., що підтверджується випискою за особистим рахунком позивача за 13 березня 2012 року (аркуш справи №23).

Згідно з п. 3.3 договору строк виконання робіт становить 90 (дев'яносто) днів з моменту надходження передоплати на поточний рахунок відповідача. Отже, враховуючи те, що сума передоплати надійшла відповідачу 13.03.2012 р., строк виконання робіт мав закінчитися 11.06.2012 р.

Проте, відповідач у обумовлений договором строк своїх зобов'язань не виконав: не виготовив, не поставив установку індукційного нагріву і не виконав пусконалагоджувальних робіт, що підтверджується відсутністю сумісно підписаного позивачем і відповідачем акту здачі-прийомки установки індукційного нагріву, який згідно з п. 3.1 Договору є доказом виконаних Відповідачем і прийнятих Позивачем робіт.

Таким чином, відповідач прострочив виконання зобов'язань за Договором, бо згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Починаючи з 12.06.2012 р., позивач неодноразово зв'язувався з відповідачем засобами телефонного зв'язку з метою з'ясувати, чому останній прострочив і коли виконає свої зобов'язання за Договором.

Натомість відповідач нічим не обґрунтовував своє прострочення, крім того, всупереч п. 3.3 договору, поставив установку індукційного нагріву тільки 03.09.2012 р., що підтверджується накладною № 01/09 від 03.09.2012 р.

Однак, поставлена відповідачем установка індукційного нагріву не відповідала умовам договору та умовам технічного завдання позивача (додаток № 1 до договору), і мала істотні недоліки, які робили її непридатною для використання відповідно до договору, а тому відповідач не зміг провести пусконалагоджувальні роботи через ці істотні недоліки, що свідчить про порушення вимоги ст. 857 Цивільного Кодексу України щодо якості роботи.

Оскільки вищевказані недоліки роботи відповідача були виявлені у присутності останнього під час огляду установки індукційного нагріву, позивач заявив про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору, відповідач пообіцяв позивачу усунути недоліки.

Позивачем було надано відповідачу двотижневий строк для усунення недоліків у роботі.

Всупереч п. 2.2 Договору, відповідач вимагав збільшити розмір попередньої оплати на 1 000,00 грн. 04.09.2012 р. позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 1 000,00 грн., тобто позивач виконував передбачений ст. 850 Цивільного кодексу України обов'язок сприяти відповідачеві у виконанні роботи, і навіть в більшому обсязі, ніж це було встановлено договором, що підтверджується випискою за особистим рахунком позивача за 04 вересня 2012 року (аркуш справи №24).

Однак відповідач не усунув виявлені недоліки у встановлений позивачем двотижневий строк.

Згідно з п. 7.1 Договору він діє до 31.12.2012 р. однак протягом дії договору, ні на момент подання даної позовної заяви відповідач умисно не вживає заходів до врегулювання спору з позивачем, не виправив недоліки у виконаній роботі у встановлений позивачем розумний строк, тобто проігнорував законні вимоги позивача.

25.04.2013 р. позивачем була надіслана Відповідачу письмова вимога виконати останнім свої зобов'язання за Договором. Однак Відповідач, отримавши вимогу, жодним чином не відреагував та заходів для врегулювання конфлікту не вжив.

Відповідно до п.1. Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Згідно п. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачається, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою ст.13 Цивільного кодексу суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції":

5.1. Окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК України - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації).

При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК України.

5.2. Окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту 3 цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, те що відповідачем були порушені умови договору в частині оплати лізингових платежів згідно укладеного договору лізингу та те, що сторони мають дотримуватися вимог чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності, з метою недопущення в майбутньому порушень чинного законодавства, суд вважає за необхідне винести окрему ухвалу на адресу відповідача керівника Приватної фірми "Енергія", щодо усунення недоліків в діяльності підприємства в частині здійснення господарської діяльності відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 86, 90 Господарського процесуального кодексу України, п. ,2 ст. 4, п. 2 ст. 11, п. 1, 6 ст.13, 509, ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Зобов'язати керівника Приватної фірми "Енергія" дотримуватись вимог чинного законодавства України та належного виконання своїх зобов'язань за укладеними підприємством договорами.

Суддя Светлічний Ю.В.