Рішення

від 25.09.2013 по справі 922/2882/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р.Справа № 922/2882/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Кооперативу "Експрес-Комфорт", м. Київ до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" с. Старовірівка про стягнення заборгованості в розмірі 36118,56 грн., пені в розмірі 1496,90 грн., 3% річних - 302,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - Чайка І.І. за довіреністю № 3 від 27.06.2013 року;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Кооператив "Експрес-Комфорт", м. Київ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" с. Старовірівка про стягнення заборгованості в розмірі 36118,56 грн., пеню в розмірі 1496,90 грн., 3% річних - 302,94 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки №1 від 11.03.2013 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 526, 530, 536, 549, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 22.07.2013 року о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 31.07.2013 року о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.09.2013 року о 11:30 годині.

У судовому засіданні 11.09.2013 року було оголошено перерву до 18.09.2013 року о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 25.09.2013 року о 11:30 годині.

До господарського суду Харківської області 25.09.2013 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх. 35352), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи акт заліку взаємної заборгованості між сторонами станом на 28.08.2013 року, копію платіжного доручення № 1515 від 12.08.2013 року на суму 5000,00 грн., копію платіжного доручення № 1506 від 08.08.2013 року на суму 5000,00 грн. Крім того, у вказаному листі позивач зазначає, що сума основного боргу у відповідача перед позивачем відсутня, з урахуванням чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму нарахованої пені в розмірі 1496,90 грн., 3% річних в розмірі 302,94 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Надані документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні зазначає, що сума основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. сплачена відповідачем, стосовно суми заборгованості в розмірі 26 118,56 грн. позивач пояснив, що між сторонами 28.08.2013 року був проведений залік зустрічних однорідних вимог, про що свідчить акт заліку взаємної заборгованості між сторонами станом на 28.08.2013 року, з урахуванням чого та враховуючи викладене просить суд стягнути з відповідача суму нарахованої пені в розмірі 1496,90 грн., 3% річних в розмірі 302,94 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду у повному обсязі не виконав, причини неявки у судове засідання суду не відомо.

Таким чином, відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11.03.2013 року між Кооперативом «Експрес-Комфорт» (Позивачем) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" с. Старовірівка (Відповідачем) був укладений договір поставки №1 (Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.1. та п.1.2. Договору, сторони визначили, що постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору. Найменування Товару зазначається у відповідних видаткових накладних та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 39 118,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3/24 від 15.03.2013 року на суму 39118,56 грн. (арк. с. 16-19)

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1. та п.6.2. Договору, покупець зобов'язується здійснити оплату за поставлений товар за ціною, вказаною у видатковій накладній, розрахунки здійснюються шляхом перерахунку коштів у розмірі 100% вартості кожної одержаної партії Товару на рахунок Постачальника, що вказаний в цьому Договорі.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що оплата Товару здійснюється на протязі 5-ти робочих днів після отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на загальну суму 39 118,56 грн., проте сплатив лише частково на суму 3000,00 грн, про що свідчать платіжне доручення №1199 від 30.04.2013 р. на суму 1000,00 грн. та №1255 від 30.04.2013 р. на суму - 2000,00 грн.

Отже, станом на момент звернення позивача з позовом до суду не сплаченою залишилась сума отриманого відповідачем товару на зальну суму 36 118,56 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На момент розгляду справи вказана сума заборгованості в розмірі 36 118,56 грн. була погашена відповідачем, що підтверджується актом заліку взаємної заборгованості між сторонами станом на 28.08.2013 року на суму 26118,56 грн., копією платіжного доручення № 1515 від 12.08.2013 року на суму 5000,00 грн. та копією платіжного доручення № 1506 від 08.08.2013 року на суму 5000,00 грн., у зв'язку з чим в даній частині відсутній предмет спору, тому провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 36 118,56 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1496,90 грн. та 3% річних в сумі 302,94 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 Договору Відповідач несе відповідальність у вигляді сплати за весь період прострочення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний прострочений день.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені в розмірі 1496,00 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований не вірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 1436,44 грн., в частині стягнення 60,46 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

В силу вимог ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних в сумі 302,94 грн. станом на 27.06.2013 р., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований не вірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума 3 % річних в розмірі 293,62 грн., в частині стягнення 9,32 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п.1-1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" с. Старовірівка (63631, Харківська обл., Шевченківський район, с. Старовірівка, вул. 40 років Перемоги, 227 А, код ЄДРПОУ 31127574) на користь Кооперативу "Експрес-Комфорт", м. Київ (03134, м. Київ, вул. Велика Кільцева, 5 Б, р/р 260010102417 у ПАТ «ПроКредит Банк» у м. Києві, МФО 320984, код ЄДРПОУ 05005806) пеню в розмірі 1436,44 грн. та 3 % річних в розмірі 293,62 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1717,33 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 36118,56 грн. - провадження у справі припинити.

В частині стягнення пені в розмірі 60,46 грн. та 3% річних в розмірі 9,32 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/2882/13