Рішення

від 24.09.2013 по справі 922/3487/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 922/3487/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом ТОВ фірма "Тур-ЛТД", м. Харків до ТОВ "Велес-Маркет", м. Харків про стягнення 365259,51грн. за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко О.А., дов. № б/н від 01.08.2013р., Райцев Ю.В., директор

відповідача - Набока О.О., дов. № б/н від 20.09.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 365259,51грн. заборгованості за оренду приміщення. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов*язань за договором оренди приміщення № 9/02 від 23.01.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

17.09.2013р. через канцелярію суду за вх. № 33900 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача 422994,49грн. заборгованості, в тому числі: суму боргу з орендних платежів в розмірі 384802,00грн., пеню в розмірі 16157,37грн., суму 3% річних в розмірі 3603,18грн. та витрати пов*язані з обслуговуванням приміщень на загальну суму 18431,94грн. Окрім того, позивач просить суд зобов*язати відповідача звільнити орендовані приміщення (нежитлові приміщення, що знаходяться у складі торгівельно-побутового комплексу, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Велозаводська,38-А, що складаються з приміщення магазину з устаткуванням, загальною площею 876кв.м., у тому числі площі торгівельного залу 396 кв.м.) та повернути їх позивачу по акту прийому-передачі.

Ухвалою суду від "17" вересня 2013 р. заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, заявив клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 35053 від 24.09.2013р.) у зв*язку з тим, що ТОВ "Велес-Маркет" 23.09.2013р. подано позовну заяву про визнання договору оренди дійсним. Окрім того, відповідачем заявлено клопотання (вх. № 35051 від 24.09.2013р.) про відкладення розгляду справи для надання обґрунтованих заперечень.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі суд відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування викладених в ньому обставин.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки у відповідача було достатньо часу для надання своїх заперечень проти позову. Окрім того, 17.09.2013р. суд, задовольнивши клопотання відповідача, вже відкладав розгляд справи, однак відповідач, в порушення вимог ухвали господарського суду Харківської області від 20.08.2013р. про порушення провадження у справі та ухвали від 17.09.2013р. про відкладення розгляду справи не надав письмового відзиву на позов та витребуваних судом документів.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23 січня 2012 року між ТОВ Фірма «ТУР-ЛТД» (позивач, орендодавець) та ТОВ «ВЕЛЕС-МАРКЕТ» (відповідач, орендар) було укладено Договір оренди приміщення № 9/02 (далі по тексту - Договір).

Згідно умов Договору (п.п. 1.1.-1.2.) позивач зобов'язався передати відповідачу нежитлові приміщення, що знаходяться у складі торгівельно-побутового комплексу, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А, що складаються з приміщення магазину з устаткуванням, загальною площею 840 кв.м., у тому числі площі торгівельного залу 376 кв.м., а відповідач в свою чергу зобов'язувався прийняти у тимчасове користування (оренду) дані приміщення за плату та на обумовлений строк для здійснення господарського діяльності.

Факт вступу відповідача у користування нежитловими приміщеннями по Договору підтверджується двостороннім актом прийому-передачі від 01.02.2012 року, підписаним та скріпленим печатками сторін.

Згідно з п.п. 2.2. Договору, орендна плата підлягає сплаті до 5 числа місяця, за який проводиться оплата шляхом стовідсоткової передплати, що становить 17 500,00 грн. в місяць.

Розмір орендної плати за користування приміщеннями за Договором неодноразово змінювався шляхом підписання сторонами додаткових угод до Договору, а саме:

- згідно Додаткової угоди № 1 від 15.02.2012 року до Договору, орендна плата становить 27 500,000 грн.;

- згідно Додаткової угоди № 2 від 01.03.2012 року до Договору, орендна плата становить 33 500,000 грн.;

- згідно Додаткової угоди № 3 від 30.05.2012 року до Договору, орендна плата становить 33 590,000 грн.;

Також, згідно Додаткової угоди № 5 від 01.09.2012 року до Договору, сторони прийшли до згоди змінити площу орендованих відповідачем приміщень, та за умовами якої позивач передав відповідачу нежитлові приміщення, що знаходяться у складі торгівельно-побутового комплексу, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А, що складаються з приміщення магазину з устаткуванням, загальною площею 876 кв.м., у тому числі площі торгівельного залу 396 кв.м. За умовами даної додаткової угоди орендна плата за користування даними приміщеннями встановлена в сумі 34 590,00 грн. в місяць.

Факт вступу відповідача у користування нежитловими приміщеннями відповідно до Додаткової угоди № 5 від 01.09.2012 року до Договору, підтверджується двостороннім актом прийому-передачі від 01.09.2012 року, підписаним та скрапленим печатками сторін.

За умовами Договору, відповідно до п.п. 7.1., цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.01.2013 року.

31.07.2012 року сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, згідно якої строк дії вказаного Договору був продовжений до 31.01.2015 року, але рішенням Господарського суду Харківської області від 04.04.2013 року у справі № 922/628/13-г додаткову Угоду № 4 визнано неукладеною.

Відповідач звертався до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання договору оренди автоматично продовженим на той же строк, який був раніше встановлений договором у відповідності до ст. 764 ЦК України, а саме до 31 січня 2014 року. Рішенням Господарського суду Харківської області суду від 04.07.2013 року по справі № 922/1999/13 позов відповідача було задоволено, але постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року по даній справі, рішення Господарського суду Харківської області від 04.07.2013 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Таким чином, строк дії Договору закінчився 31.01.2013 року.

П.п. 5.1. Договору передбачено, що повернення орендованого приміщення позивачу здійснюється за Актом здачі - приймання, де обов'язок по складанню Акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні Договору.

Відповідно до п.п. 5.2. Договору, приміщення та інше майно вважаються фактично переданими від відповідача до позивача з моменту підписання акта здачі-приймання.

Згідно п.п. 5.3. Договору, оплата оренди та платежі за договором на обслуговування нежитлового приміщення яке входить до складу торгового комплексу, відповідачем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.

Однак, як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач до теперішнього часу безоплатно користується орендованими приміщеннями та порушує умови Договору в частині повернення приміщення у відповідності до ч. 6 п.п. 4.2 Договору.

Умовами п.п. 6.9. Договору передбачено, що у разі порушення вимог зазначених в п.п. 4.1. та п.п. 4.2. цього Договору або невнесення орендарем орендного платежу, орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення майна (ст. 785 ЦК України). Орендар у цьому випадку зобов*язаний в 2-х денний термін з моменту повідомлення звільнити займану площу і передати Об*єкт оренди орендодавцю. При порушенні вказаного строку передавання об*єкту оренди, орендар сплачує орендну плату в подвійному обсязі.

Таким чином, оскільки орендна плата до 31.01.2013 року за умовами Договору та додаткової угоди № 5 від 01.09.2012 року становила 34590,00 грн., відповідач за фактичне користування приміщеннями, з 01.02.2013 року повинен був сплачувати орендні платежі за Договором по день фактичного звільнення приміщення в сумі 69180,00 грн. в місяць.

Проте відповідач, після закінчення строку дії Договору сплатив позивачу лише 138660,00грн. орендних платежів, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем станом на 17.09.2013 року становить 384802,00грн.

Окрім того, позивач, в позовній заяві посилається на те, що відповідно до п.п. 4.2. Договору, між ним та відповідачем 23.01.2012 року було укладено Договір № 9\02 обслуговування нежитлового приміщення що входить у склад торгівельного комплексу, відповідно до умов якого відповідач повинен сплатити витрати на обслуговування нежитлового приміщення, що є предметом оренди за основним Договором, на підставі наданих позивачем актів виконаних робіт.

Оскільки Договір оренди закінчив свою дію 31.01.2013 року, а відповідач продовжує користуватись приміщеннями, то на думку позивача відповідач зобов'язаний компенсувати витрати пов'язані з обслуговування нежитлових приміщень на суму 18431,94грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 384802,00грн. заборгованості з орендних платежів за фактичне користування приміщеннями та зобов*язання відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути їх позивачу по акту прийому-передачі обґрунтованими, належним чином підтвердженими матеріалами справи та підлягаючими задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 18431,94грн. витрат пов'язаних з обслуговуванням приміщень суд зазначає, що вимогу суду про надання для огляду оригіналу договору № 9/02 від 23.01.2012р. про обслуговування нежитлового приміщення що входить у склад торгівельного комплексу позивач не виконав.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

За таких підстав суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18431,94грн. витрат пов'язаних з обслуговуванням приміщень необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, тому відмовляє в їх задоволенні.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних, тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3603,18грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 16157,37грн. пені, суд відмовляє в її задоволенні виходячи з наступного.

Згідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 наведеного Закону містить припис, що розмір пені, передбачений цим законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з приписами ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки судом встановлено, що строк дії Договору оренди приміщення № 9/02 від 23.01.2012р. закінчився 31.01.2013р. і сторонами не було досягнуто письмової згоди щодо встановлення відповідальності за несвоєчасну оплату заборгованості з орендних платежів у вигляді пені та її розміру після закінчення його дії, суд вважає необхідним в частині стягнення 16157,37грн. пені в задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 8915,10грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 612, 629, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС - МАРКЕТ» (61118, м.Харків, пр-т П*ятдесятиріччя ВЛКСМ, 57-А; код ЄДРПОУ 36458874) звільнити орендовані приміщення (нежитлові приміщення, що знаходяться у складі торгівельно-побутового комплексу, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 38-А, що складаються з приміщення магазину з устаткуванням, загальною площею 876 кв.м., у тому числі площі торгівельного залу 396 кв.м.) та повернути їх Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Тур-ЛТД» (61066, м.Харків, вул.Велозаводська,38-А; код ЄДРПОУ 31342198) по акту прийому-передачі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС - МАРКЕТ» (61118, м.Харків, пр-т П*ятдесятиріччя ВЛКСМ, 57-А; код ЄДРПОУ 36458874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірмі «Тур-ЛТД» (61066, м.Харків, вул.Велозаводська,38-А; код ЄДРПОУ 31342198) 384802,00грн. боргу з орендних платежів, 3603,18грн. 3% річних та 8915,10грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 26.09.2013 р.

Суддя Присяжнюк О.О.