Рішення

від 24.09.2013 по справі 922/3511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 922/3511/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський металургійний комплекс", 98306, м. Керч, вул. В. Бєлік, 12, код ЄДРПОУ 37978351; до Державного підприємства "Південна Залізниця", 61052 м.Харків, вул.Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609; про стягнення 117801, 49 грн. за участю представників:

позивача - Нормберг Л.Л., довіреність №29 від 16.09.2013р.;

відповідача - Левицький А.О., довіреність №157 від 17.01.2013р., Щербаков О.В., довіреність №371 від 26.04.2013р.

В розпочатому судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський металургійний комплекс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Південна Залізниця" про стягнення 114943,47грн. суми основного боргу за поставлений товар, пені в розмірі 2858,02грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором поставки №404 від 10.12.2012р. в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого позивачем, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, нараховано відповідачу на підставі п.7.3. договору пеню. В якості правових підстав позову посилається на приписи ст.ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України та ст. 222 ГК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що в відповідачем, в порушення п.4.2., п.6.1. договору поставки №404 від 10.12.2012р., своєчасно та в повному обсязі не оплачений товар, поставлений позивачем, і тому позивачем, окрім суми основного боргу, відповідачу за період з 01.04.2013р. по 01.08.2013р., на підставі п.7.3. договору, нараховано 2858,02грн. пені; на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2013р. надав супровідним листом №1/544 від 18.09.2013р. документи для долучення до матеріалів справи, у тому числі й докази ініціювання проведення звірки взаємних розрахунків з відповідачем та акт звірки взаємних розрахунків за станом на 30.06.2013р., відповідно до якого сума заборгованості відповідача становить 114943,47грн.

Представники відповідача, посилаючись на невиконання відповідачем ч.1 ст. 56 ГПК України, зазначили, що у них відсутня можливість надати відзив на позов. Разом з цим, представники відповідача звернулися до суду з заявою про долучення до матеріалів справи поданих відповідачем доказів, у тому числі копії платіжного доручення №1644 від 20.09.2013р., наданого на підтвердження сплати відповідачем суми основного боргу в повному обсязі.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Керченський металургійний комплекс" (постачальник) та Державного підприємством "Південна Залізниця" (покупець) укладено договір поставки №404 від 10.12.2012р., відповідно до умов якого постачальник зобов"язався поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (товар), а покупець зобов"язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у специфікації №1 (а.с. 18). Ціна цього договору становить 124943,47грн. (п.п.3.1., 3.4. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і має бути виконаний до 31.12.2012р. ( п.10.1. договору).

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

За змістом пункту 4.2. договору встановлено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару впродовж 30 банківських днів з дати поставки товару покупцю, початок перебігу строку виконання грошових зобов"язань при умові надання постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Як слідує з позовної заяви, відповідач в порушення умов договору, в повному обсязі не оплатив вартість товару поставленого йому позивачем 18.12.2012р. на загальну суму 124943,47грн., отриманий відповідачем за довіреністю №709 від 17.12.2012р. (а.с.20, 21, рахунок-фактура №5 від 18.12.2012р., а.с. 13), сплативши лише 10000,00грн. (а.с. 26).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим станом на момент звернення із позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем склала 114943,47грн.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Разом з цим, враховуючи те, що на момент розгляду справи сума заборгованості відповідачем погашена, що підтверджується платіжним дорученням №1644 від 20.09.2013р., яке надано до суду 24.09.2013р., суд припиняє провадження про стягнення 114943,47грн. основного боргу, на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України.

Крім суми основного боргу, на підставі п.7.3. договору позивачем нараховано за період з 01.04.2013р. по 01.08.2013р. в сумі 2858,02грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені (а.с.25), відповідно до якого сума нарахованої пені, в якому позивач, вказуючи на те, що строк виконання зобов"язання належним чином за даним договором сплинув 01.02.2013р., і за станом на 01.08.2013р. позивачем нарахована пеня за 121 день прострочення виконання зобов"язання в сумі 2858,02грн.

Наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом, зазначені вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи, які складаються з 1720,50грн. судового збору, покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1.1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Південна Залізниця" (61052 м.Харків, вул.Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський металургійний комплекс" (98306, м. Керч, вул. В. Бєлік, 12, код ЄДРПОУ 37978351) пеню в розмірі 2858,02грн. та 2356,03грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі про стягнення 114943,47грн. суми основного боргу за поставлений товар.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26.09.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.