Постанова

від 26.09.2013 по справі 916/1443/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р.Справа № 916/1443/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів: Л.В. Поліщук, С.В. Таран (на підставі розпорядження в.о. голови суду від 24.09.2013 р. №752)

при секретарі судового засідання: Т.М. Філончук

за участю представників сторін:

від позивача - Ю.А. Бобовський, М.П. Хлєбніков

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2013 р.

у справі № 916/1443/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ГІЯ"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про усунення перешкод та виселення

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ТОВ „ГІЯ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання останнього усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням першого поверху, загальною площею 391,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та виселення ФОП ОСОБА_3 із зазначеного приміщення. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач безпідставно використовує нежитлове приміщення. (а.с. 2-3).

У відзиві на позов відповідач зазначив про його необґрунтованість. (а.с. 24-25).

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2013 р. (суддя - Оборотова О.Ю.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 22.07.2013 р., позов в частині виселення ФОП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 391,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та передачі вищезазначеного майна його власнику - ТОВ „ГІЯ" задоволено. В решті позову відмовлено з мотивів недоведеності заявлених вимог. Стягнуто з відповідача на користь ТОВ „ГІЯ" витрати по сплаті судового збору в сумі 1147 грн. (а.с. 63-66).

Не погодившись з даним рішенням, відповідач 02.08.2013 р. звернувся з апеляційною скаргою, яка була повернута ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України. Усунувши недоліки, ФОП ОСОБА_3 22.08.2013 р. повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в частині виселення, відмовити в задоволенні цих вимог. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке задоволено судовою колегією відповідно до ст.ст. 53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 02.09.2013 р.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до свідоцтв про право власності від 31.10.2002 р. №022490, від 15.11.2002 р. №021242, виданих Одеською міською радою, ТОВ „ГІЯ" є власником нежилих приміщень першого поверху загальною площею 391,6 кв.м. по АДРЕСА_1. (а.с. 11-12).

02.04.2008 р. між ТОВ „ГІЯ" (орендодавець) та СПД-фізичною особою ОСОБА_3 (орендар) в простій письмовій формі укладено договір оренди №17 нежилого приміщення площею 400кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 строком на 10 років, тобто до 01.04.2018 р. (а.с. 13-16).

Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 ст. 793 та ст. 794 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч.2 ст. 215 та ч.1 ст. 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається та він не створює будь-яких юридичних наслідків.

Договір оренди №17 від 02.04.2008 р. нотаріально не посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, у зв'язку з чим є нікчемним, внаслідок чого відповідач не є належним орендарем.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на положення ст.ст. 179, 193 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України є помилковим та недоречним, оскільки означені законодавчі норми стосуються господарських зобов'язань, які виникають на підставі договорів, а в даному випадку такі зобов'язання за нікчемним договором взагалі не виникли.

Предметом даного спору є вимоги щодо усунення перешкод у користуванні ТОВ „ГІЯ" нежитловим приміщенням першого поверху загальною площею 391,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яке належить останньому на праві власності та виселення відповідача із зазначеного приміщення.

Тобто, зазначені вимоги є взаємопов'язаними.

Відповідно до ч.1 ст. 321, ч.1 ст. 386 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно ст.ст. 387, 391 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Факт нікчемності договору оренди №17 від 02.04.2008 р. був встановлений Одеським апеляційним господарським судом ще при розгляді справи №30/237-09-6110 за позовом Київської районної адміністрації до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „ГІЯ" про зобов'язання вчинити певні дії, що відображено в постанові від 13.05.2010 р., яка набрала законної сили. (а.с. 49-53).

Однак ФОП ОСОБА_3 на час прийняття оскарженого рішення не звільнив спірне приміщення, продовжував незаконно ним користуватися. Зазначені обставини не спростовані відповідачем, а відтак позовні вимоги підлягали задоволенню в повному обсязі.

Означене не враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення і є підставою для його часткового скасування.

Той факт, що 27.08.2013 р. ФОП ОСОБА_3 виселено із спірного приміщення, про що свідчать акт державного виконавця від 27.08.2013 р. та постанова про закінчення виконавчого провадження від 28.08.2013 р., не спростовує висновків судової колегії, викладених вище.

Оскільки судом апеляційної інстанції задоволена вимога щодо усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням, судовий збір в сумі 1147,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Держбюджету України, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити.

Пункти 1,4 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2013 р. у справі №916/1443/13 скасувати. Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні власністю ТОВ „ГІЯ" нежитловим приміщенням першого поверху, загальною площею 391,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1147,00 грн. за подання позову.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 30.09.2013 р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран