Постанова

від 26.09.2013 по справі 801/8835/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2013 р. (о 12:29) Справа №801/8835/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Дубініної А.В., представників сторін:

від позивача - Ходус М.Г.

від відповідача - Угольков Є.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерпромінвест"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим

про визнання протиправним та скасування наказу,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерпромінвест" (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №510 від 29.08.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кондитерпромінвест".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний наказ був прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України, за відсутністю підстав, визначених пп. 78.1.5 п. 78.1. Податкового кодексу України. Позивач вказує, що ним у скарзі не було наведено будь-яких нових обставин, що не були досліджені під час проведення попередньої перевірки, та дослідження наведених позивачем обставин цілком можливо без призначення перевірки.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували, зазначивши, що спірний наказ був прийнятий у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерпромінвест" є юридичною особою та суб'єктом господарювання у розумінні приписів норм діючого законодавства.

Судом встановлено, що ТОВ "Кондитерпромінвест" перебуває на податковому обліку в органах податкової служби, є платником податків та зборів, передбачених податковим законодавством.

Таким чином, ТОВ "Кондитерпромінвест" є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом на підставі 78.1.5 п. 78.1. ст. 78, п. 79.1. ст. 79, ст. 20 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного Управління Міндоходів в АР Крим був виданий наказ від 22.08.2013 №510 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кондитерпромінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.

Не погодившись з зазначеним наказом, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний перевірити, чи прийнятий наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України, та чи прийнятий спірний наказ з дотриманням основних принципів адміністративної процедури.

Суд зауважує, що Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005р. № 34/5 термін ''наказ" вживається у такому значенні: "наказ - вид розпорядчого документа, який видається від імені суб'єкта нормотворення". В свою чергу "розпорядчий документ - акт, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та на виконання Конституції та законів України, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання".

Слід відмітити, що обов'язковою ознакою нормативно - правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Наказ від 22.08.2013 №510, яким призначено документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, призводить до виникнення певних обов'язків та прав у ТОВ "Кондитерпромінвест", у т.ч. що до цієї перевірки.

Суд зазначає, що юрисдикція адміністративних судів, щодо розгляду та вирішення адміністративних справ, встановлена статтею ч.1 ст. 17 КАС України, відповідно до якої компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

А відтак здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Таким чином, враховуючи, що наказ, який є предметом оскарження, є актом індивідуальної дії, приймаючи до уваги, що прийняття вказаного наказу пов'язано з певними правовими наслідками для обов'язків, прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Суд зазначає, що невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Як встановлено вище, в наказі на проведення перевірки податковим органом підставою для проведення зазначеної перевірки вказано п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Таким чином, зазначеним пунктом встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- подання платником податків в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скарги на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення;

- посилання платником податків у запереченнях або скарзі на обставини, що не були досліджені під час перевірки;

- не можливість їх розгляду без призначення перевірки.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу на підставі наказу №1613 від 18.04.2013 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Кондитерпромінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки був складений акт від 04.06.2013 №3383/22.1/32633530 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись з зазначеними рішеннями та висновками акту перевірки позивач направив заперечення на акт перевірки вих. № 33 від 18.06.2013 та скаргу на податкові повідомлення-рішення вих. №37 від 22.07.2013.

Заперечення на акт перевірки та скарга на податкові повідомлення-рішення обґрунтовані порушенням податковим органом податкового законодавства під час призначення та проведення перевірки.

Як вбачається з диспозиції пп. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України підставами для призначення перевірки є наявність певних обставин, викладених платником податків у запереченнях на акт перевірки або скаргах, які не були досліджені під час перевірки та дослідження яких неможливо без призначення нової перевірки.

Водночас судом встановлено, що ані в запереченні на акт перевірки, ані в скарзі на податкові повідомлення рішення позивачем не зазначено будь-яких нових обставин, що не були досліджені під час перевірки та розгляд яких не можливий без призначення нової перевірки.

При цьому, суд зазначає, що позивач у скаргах визначив свою правову позицію щодо правомірності призначення перевірки та дій податкового органу під час перевірки.

Отже посилання позивача у скаргах на порушення вимог податкового законодавства з боку податкового органу під час призначення перевірки у розумінні вимог пп. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України не є новими обставинами, які не були досліджені податковим органом під час перевірки та наявність яких надає податковому органу право призначити документальну позапланову невиїзну перевірку.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ту обставину, що в запереченнях на акт перевірки та скарги позивач зазначив, що на час прийняття наказу №1613 від 18.04.2013 та проведення на його підставі перевірки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був внесений запис 17.04.2013 про судове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, що, на думку представника відповідача, є обставинами, які відповідно до приписів пп. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для призначення нової перевірки.

Суд звертає увагу представника відповідача, що податковий орган знав про наявність вказаного запису на час проведення перевірки, що відображено у акті перевірки від 04.06.2013 №3383/22.1/32633530. Отже твердження представника відповідача, що зміна статусу платника податків є новими обставинами, які не були досліджені під час перевірки та не могла бути досліджені без призначення нової перевірки, є безпідставними.

Суд також звертає увагу представника відповідача, що внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розумінні приписів пп. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України не є підставою для призначення перевірки.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного наказу, а саме: зазначення платником податків у скарзі нових обставин, що не були досліджені під час перевірки, та які не можливо розглянути без призначення перевірки.

Суд зауважує, що з системного аналізу норм Податкового органу України вбачається, що податковий орган необмежений правом на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки за умовою дотримання норм Податкового кодексу України під час призначення позапланової документальної невиїзної перевірки.

На підставі викладеного, суд вважає, що наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного Управління Міндоходів в АР Крим від 22.08.2013 №510 про проведення документальної невиїзної перевірки прийнятий з порушенням основних принципів адміністративної процедури, передбачених ст. 2 КАС України, за відсутністю підстав, визначених пп. 78. 1.5. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, для призначення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача.

Отже адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.09.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 01.10.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного Управління Міндоходів в АР Крим від 22.08.2013 №510

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерпромінвест" (ЄДРПОУ 32633530) 34,41 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна