Рішення

від 23.09.2013 по справі 621/545/13-ц

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/545/13-ц

Провадження № 2/621/512/13

РІШЕННЯ

іменем України

23.09.2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Бережної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Друпової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Телемедіа» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошової суми за товар, стягнення моральної шкоди,

встановив:

25.02.2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Компанія «Телемедіа» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошової суми за товар, стягнення моральної шкоди. В подальшому до суду була подана уточнена позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ «Компанія «Телемедіа» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошової суми за товар, стягнення моральної шкоди, в якому позивачі просили на підставі п. 4 ст. 6, п. 10 ст. 8, ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» розірвати договір купівлі-продажу пароочисника «Екостім Баді» та стягнути з відповідача кошти, витрачені на придбання, доставку, доставку на ремонт та повернення пароочисника «Екостім Баді» у розмірі 2428 грн., а також моральну шкоду у розмірі 3000 грн.; розірвати договір купівлі-продажу овочерізки «Найсер Дайсер ТВ плюс», укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія Телемедіа» та стягнути з відповідача вартість овочерізки з доставкою у розмірі 375 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.; керуючись ЗУ «Про захист прав споживачів» та з метою недопущення масового обману покупців заборонити ТОВ «Компанія «Телемедіа» рекламу та розповсюдження фальсифікованого товару; за порушення ст. ст. 6, 8, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» притягнути відповідача до адміністративної відповідальності, а в разі встановлення системного обману покупця та реалізації фальсифікованих товарів - до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що В лютому 2010 року сім'я ОСОБА_1 вирішили придбати пароочисник «Екостім Баді», який був розрекламований на телебаченні ТОВ «Компанія «Телемедіа». Реклама наголошувала, що тільки у цієї компанії можна придбати цей товар, який дійсно вироблений на заводі, має ексклюзивну якість, на відміну від інших, запропонованих на ринку України, виробів. При замовленні пароочисника позивачам було запропоновано придбати ще і набір ножів «Контур Про2», а як вирішальний аргумент (після численних дзвінків по телефону) було запропоновано купити два набори по ціні одного. 15.03.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був оплачений рахунок № 15003/185 823/2, а саме за пароочисник «Екостім Баді» - 1995 грн. (разом з ПДВ), за набір ножів «Контур Про2» - 649 грн., доставка - 138 грн., а також додатково за один рік гарантії на «Екостім Баді» - 95 грн. Приблизно через тиждень позивачі отримали оплачений товар, а саме - коробок з пароочисником «Екостім Баді» та коробок з набором ножів «Контур Про2». При огляді товару було встановлено, що ні на упаковці, ні на жодному предметі з вищезгаданого переліку не було ніяких атрибутів необхідних при продажі товару: ні дати виготовлення, ні відомостей про умови зберігання, ні гарантійних зобов'язань виробника (виконавця), ні правил та умов ефективного і безпечного використання продукції, ні строку придатності (строку служби) товару (наслідків роботи), ні відомостей про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій, ні найменування та місцезнаходження виробника і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Однак, при використанні пароочисника, приблизно через 15 хвилин праці, товар перестав виконувати заявлені в рекламі функції, а саме основну - вироблення пари. Замість пари з парового пістолету та корпусу пароочисника почала витікати вода, при цьому на тілі відчувалися специфічні поколювання від дії електричного струму. Побоюючись за своє життя, позивачі одразу вимкнули пароочисник і почали дзвонити до ТОВ «Компанія «Телемедіа», де їм пояснили, що пароочисник треба здати в ремонт, а ремонтують його тільки за місцем знаходження відповідача, і що саме покупець повинен доставити товар в ремонт. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відправили пароочисник до відповідача. Однак, після ремонту, ввімкнувши прилад вдома був виявлений той самий результат, що і до ремонту - пароочисник не працював належним чином і з нього текла вода, яка в купі з електричним струмом загрожувала життю користувача. Позивачі звернулися до ТОВ «Компанія «Телемедіа» із заявою про заміну неякісного пристрою, але їм пояснили, що, оскільки вони пропустили 14 денний термін, то заміна товару неможлива. Так як пароочисник був придбаний як подарунок ОСОБА_1 її сім'ї на ювілей, то з цього приводу була засмучена вся сім'я, а у ОСОБА_1 на нервовому ґрунті почав «скакати» тиск, що небезпечно при її захворюванні очей, повною сліпотою (відторгнення сітчатки очей).

Крім того, після надокучливих дзвінків ТОВ «Компанія «Телемедіа», її реклами, в грудні 2012 року перед днем народження ОСОБА_2 позивачам в черговий раз подзвонили з Компанії відповідача і запропонували акційний товар, а саме овочерізку «Найсер Дайсер ТВ плюс», оплачену в день народження за пів ціни, а так як раніше позивачі бачили рекламу цього приладу і він їм дуже сподобався, то ОСОБА_2 попросив подарувати йому на день народження цей прилад. Позивачі знову довірились рекламі, яка свідчила, що пристрій виготовлений в Австрії з високоякісних матеріалів, про що їх також запевняли представники компанії по телефону. В день народження ОСОБА_2 був замовлений та оплачений (рахунок № 30902/416955/21 від 24.12.2012 року) вказаний товар - овочерізка «Найсер Дайсер ТВ плюс», вартістю 343,98 грн. та 31,02 грн. за доставку. 9.01.2013 року позивачі отримали вказаний товар, але розпакувавши його дома встановили, що ні упаковка, ні сам виріб не містять ніяких ознак, по яким можливо було б з'ясувати де він вироблений і таке інше, сам пристрій виготовлений з неякісних матеріалів, а саме, ножі не різали, навіть самі м'які овочі, що свідчило про непридатність виробу до вжитку, інструкція, яка також не містила ніякої ідентифікаційної інформації, була неякісно передрукована мабуть з оригінальної. ОСОБА_2, ОСОБА_1 одразу знайшли в м. Харкові фірму з продажу аналогічного товару і там же візуально підтвердили свої побоювання про фальсифікаційне походження отриманого ними від ТОВ «Компанія «Телемедіа» товару, оскільки представлена їм там овочерізка «Найсер Дайсер ТВ плюс» мала зовсім інші ножі, та до неї додавався сертифікат якості. Крім того, вартість придбаної ними овочерізки була значно підвищена, ніж за таку ж саму, яка продавалася на ринках м. Харкова. В цей момент позивачі відчули тяжкі душевні муки, тому що їх знову ввели в оману. Вони передзвонили в ТОВ «Компанія «Телемедіа» та виказали свої претензії, на які їх завірили, що це випадковість і в компанії швидко розберуться. Після повідомлення позивачами відповідачу про свої наміри звернутися до суду, їм було запропоновано переслати назад овочерізку, після чого їм повернуть гроші. Однак, позивачі вважають, що, згідно ст. 12 п. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів», вони не зобов'язані цього робити.

Внаслідок зухвалих знущань відповідача у ОСОБА_1 погіршилося здоров'я, а саме знову почав змінюватися тиск, у зв'язку з чим вона кілька разів вимушена була зверталася до лікарів, де їй призначили тривале та витратне лікування, Крім того, позивачі стверджують, що вони втратили довіру до людей , що приносить їм нестерпні душевні та фізичні страждання, а кожна побачена, навіть випадково, реклама по телевізору приводить їх в стан тяжкого стресу,

У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були змушені звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, на задоволенні позову наполягав, справу просив розглядати у його відсутності.

Представник ТОВ «Компанія «Телемедіа» Мороз З.М. у судове засідання не з'явився, справу просив розглядати у його відсутності, проти позову заперечував, посилаючись на те, що 15.03.2010 року позивач придбав у відповідача пароочисник «Екостім Баді», вартістю 1995 грн., з гарантійним терміном експлуатації 2 роки, в т.ч. 1 рік гарантії вартістю 95 грн. Позивачу було надано розрахунковий документ, документ, що замінює технічний паспорт з відмітками: про гарантійний строк; дату продажу товару; інструкцію з експлуатації; повідомлено найменування суб'єкта господарювання, що виконав замовлення, приймає від споживачів претензії, проводить ремонт, технічне обслуговування проданих товарів, завірено печаткою і підписом уповноваженої особи. Протягом гарантійного строку покупець звертався до ТОВ «Компанія «Телемедіа», яке, відповідно до ч. 2 ст. 709 ЦК України, перевірило якість товару, і, оскільки, підстави для заміни пароочисника були відсутні, відповідач повернув ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вищевказаний товар. Представник відповідача Мороз З.М. вважав позовні вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу пароочисника та стягнення грошових коштів, пов'язаних з його придбанням та ремонтом, заявленими з порушенням строку позовної давності, так як в даному випадку застосовується спеціальний строк позовної давності, менше ніж 3 (три) роки, а, отже, в цій частині позову необхідно відмовити. 24.12.2013 року позивач придбав у відповідача овочерізку «Найсер Дайсер ТВ плюс», вартістю 343,98 грн. Після придбання ОСОБА_1 зверталася до ТОВ «Компанія «Телемедіа» і в телефонній розмові повідомила, що даний товар не придатний до вжитку, просила замінити товар на якісний. Відповідач запропонував покупцю повернути дану овочерізку, оскільки з потрібними позивачу властивостями товар у ТОВ «Компанія «Телемедіа» відсутній, після чого подружжю ОСОБА_1 будуть повернені грошові кошти. Однак, позивач відмовляється від повернення товару, посилаючись на п. 4 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів», вказуючи на те, що він не зобов'язаний робити це. Мороз З.М. вважав, що дана норма не розповсюджується на договори, укладені з продавцем на відстані, і, посилаючись на ст. 709 ЦК України, наполягав на тому, що саме після отримання відповідачем овочерізки, позивачам буде повернено усі кошти. Про даний факт позивачі повідомлялися відповідачем відповіддю від 21.03.2013 року. Крім того, позивачами не надано доказів, що придбані товари є фальсифікованими. Пароочисник «Екостім Баді» відчужено позивачам з дотриманням вимог п. 2 Глави 4 «Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 року № 98. Щодо тверджень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виготовлення овочерізки «Найсер Дайсер ТВ плюс» з неякісних матеріалів, про невиконання нею заявлених функцій, що свідчить також про фальсифікацію товару, представник відповідача Мороз З.М. зазначав, що необхідний експертний висновок, у разі його відсутності такі твердження є голослівними. Також, Мороз З.М. вказував на те, що позивачами не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у позові та на підставі яких можна б було задовольнити вимоги щодо заборони ТОВ «Компанія «Телемедіа» рекламувати та розповсюджувати фальсифікований товар, стосовно притягнення відповідача до адміністративної або кримінальної відповідальності та стягнення моральної шкоди. Таким чином, Мороз З.М. вважав позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 необґрунтованим, а, відповідно, таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

Як вбачається з рахунку № 15003/185823/2 від 15.03.2010 року та рахунку № 30902/416955/21 від 24.12.2012 року ОСОБА_2 було придбано у ТОВ «Компанія «Телемедіа» пароочисник «Екостім Баді» з додатковою гарантією 1 рік, ножі «Контур Про2» на загальну суму з ПДВ 2877 грн., враховуючи суму доставки товару, а також овочерізку «Найсер Дайсер ТВ плюс» на загальну суму разом з ПДВ 375 грн., враховуючи суму доставки /а.с. 5,6/.

17.01.2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору купівлі-продажу овочерізки та повернення сплачених коштів, посилаючись на те, що товар не відповідає заявленим в рекламі якостям, та відповідач не забезпечив його достовірною і доступною інформацією щодо товару. Даний лист було отримано ТОВ «Компанія «Телемедіа» 23.01.2013 року, що підтверджується копією поштового повідомлення /а.с. 7, 8-10/.

ТОВ «Компанія «Телемедіа» 21.03.2013 року було надано відповідь позивачам на вищевказану заяву, в якій покупцям пропонувалося, враховуючи той факт, що в даному випадку має місце договір, укладений на відстані з продавцем, повернути товар, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 буде повернено грошові кошти за придбання овочерізки «Найсер Дайсер ТВ плюс».

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «Телемедіа», є договором, укладеним на відстані, оскільки позивач придбав товар через поштову заявку, тобто за допомогою засобів дистанційного зв'язку;

Отже, правовідносини сторін врегульовано ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Як зазначено у ч. 2 ст. 13 Закону, перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:

1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики продукції;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції;

5) інші умови поставки або виконання договору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;

7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

Згідно з частиною 3 цієї статті факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору. Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить дев'яносто днів з моменту одержання такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.

Як зазначено у частині 7 зазначеної статті, до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п'ятою - дев'ятою статті 12 цього Закону, а саме у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. Будь-які витрати, пов'язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням продукції.

Згідно з ч. 7 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів» для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані. Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє права споживача на розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна, зокрема, містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Як зазначено у ч. 2 зазначеної статті, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 15 Закону у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно з частиною 9 цієї ж статті під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право на перевірку, зокрема, якості, безпеки, комплектності, продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання.

Як зазначено у п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Згідно ст. 700 ЦК України якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідачем не підтверджений факт надання ОСОБА_2, ОСОБА_1 своєчасної, повної і достовірної інформації щодо товару письмово або за допомогою електронного повідомлення.

В наданій відповідачем позивачу документації - інструкції з використання пароочисника «Екостім Баді», рахунках від 15.03.2010 року, від 24.12.2012 року також не міститься повна інформація щодо товару, яка передбачена вищенаведеними нормами. Як вбачається з інструкції по експлуатації пароочисника, в ній відсутня інформація щодо виробника продукції, дати виготовлення, не зазначено нормативних документів, яким повинна відповідати продукція. А щодо овочерізки взагалі не надано документів, окрім, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 12.10.2012 року № 100139, копій накладних від 12.12.2012 року та копії Договору поставки від 07.05.2012 року № 38, /а.с. 13-20, 60-60а, 61,62, 63-66/.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні на підставі вказаних доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Правова позиція суду з цього приводу ґрунтується на тому, що позивач у передбачений Законом строк, до спливу 14 днів з моменту придбання овочерізки «Найсер Дайсер ТВ плюс», звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору. Пробне використання товару позивачами не може бути підставою для відмови в розірвання договору, оскільки вони скористалися таким правом, наданим їм відповідно до вищенаведених правових норм.

Отже, позовні вимоги позивача про розірвання договору на придбання овочерізки та стягнення з відповідача 375 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу пароочисника «Екостім Баді», стягнення сплачених за його придбання коштів та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачами пропущено строк позовної давності, тобто ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду після спливу майже трьох років після придбання пароочисника, в той час, коли в даному випадку строк позовної давності, враховуючи положення ст. 680 ЦК України, дорівнює гарантійному строку товару, тобто 2 (два) роки. Отже, так як товар був придбаний позивачами приблизно через тиждень після оплати рахунку № 15003/185823/2 від 15.03.2010 року, то строк позовної давності сплинув ще у 2012 році, а позивачі звернулися до суду 25.02.2013 року.

Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, наданих сторонами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 711 ЦК України та п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, оскільки завдання позивачам вказаними товарами та діями відповідача моральної шкоди в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, не надано доказів наявності причинного зв'язку між захворюванням позивача ОСОБА_1 та діями відповідача.

Так, надана ОСОБА_1, на підтвердження завданої їй моральної шкоди, копія направлення на обстеження (а.с. 11-12), не може бути прийнята судом до уваги, оскільки не підтверджує причинного зв'язку між її захворюваннями та протиправною діяльністю відповідача або користуванням неякісними товарами, придбаними у ТОВ «Компанія «Телемедіа». Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документальні дані (висновки, дослідження), які б вказували, що пароочисник або овочерізка, якими користувалися позивачі, небезпечні для здоров'я людини. Інших об'єктивних даних про наявність у позивачів фізичних і душевних страждань ними не надані і в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд вважає, що позов в цій частині є недоведеним і не підлягає задоволенню.

Статтею 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів і яка встановлює розміри штрафів, які стягуються із суб'єктів господарювання за порушення чинного законодавства. Штрафи зараховуються до державного бюджету, порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Розділ четвертий даного Закону містить положення щодо контролю за дотриманням та відповідальність за порушення законодавства про рекламу. Статтею 26 цього ж Закону визначено перелік органів, які, в межах своїх повноважень, здійснюють контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів; Антимонопольний комітет України; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення. Крім того, відповідний орган державної влади має право приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку державні органи, зазначені у статті 26 цього Закону, можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду. Положення цієї статті не обмежують прав споживачів реклами, яким було завдано шкоди недобросовісною та неправомірною порівняльною рекламою, на відшкодування шкоди відповідно до законодавства України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги ЗУ «Про рекламу», а також той факт, що позивачами, в порушення ст. 60 ЦПК України, не надано доказів щодо наявності в рекламі відповідача масового обману покупців та реалізації фальсифікованого товару, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо заборони ТОВ «Компанія «Телемедіа» рекламу та розповсюдження фальсифікованого товару.

Не підлягають також задоволенню позовні вимоги щодо притягнення ТОВ «Компанія «Телемедіа» до адміністративної або кримінальної відповідальності, оскільки їх вирішення проводиться не в цивільному провадженні. Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2 не позбавлені права звернутися до відповідних органів, до компетенції яких відноситься вирішення даних питань, в т.ч. до правоохоронних органів.

Керуючись ст. 711 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 8, 12, 13, 15, 17, 21- 23, 26 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1, 26, 27 ЗУ «Про рекламу», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Телемедіа» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошової суми за товар, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу овочерізки «Найсер Дайсер ТВ плюс», укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Телемедіа».

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Телемедіа», (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47, Р 26009192315, МФО 380805 в КРД Райффайзен Банк Аваль, ЄДРПОУ 33937699, ІПН 339376926542) повернути ОСОБА_2 сплачені грошові кошти за придбання овочерізки «Найсер Дайсер ТВ плюс» у сумі 375 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: