Рішення

від 24.09.2013 по справі 906/1284/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" вересня 2013 р. Справа № 906/1284/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 04.09.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Нетішин, Хмельницька обл.)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода-А" (с. Вільха, Романівський район, Житомирська область)

про стягнення 51567,95 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 51567,95 грн., з яких: 45751,86грн. основного боргу, 4823,37грн. пені та 992,75грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи судом було виявлено, що позивачем, при арифметичному додаванні заявлених у грошовому виразі позовних вимог, було помилково їх суму визначено у розмірі 51567,95грн, в той час як вірною є сума 51567,98грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення документів до матеріалів справи (а.с. 28-49).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с .20).

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивач, виконавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Злагода-А" (відповідач, замовник) укладено Договір надання послуг (далі - Договір (а.с. 8-9)), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надати відповідно до умов даного договору транспортні послуги, а замовник зобов'язався прийняти дані послуги та оплатити їх.

У відповідності до п. 2.1. Договору, договірна ціна послуг, що доручені для надання виконавцеві - 1,06 грн. (одна гривня 06 коп.) за 1 (один) тоннокілометр пробігу транспорту. Термін надання транспортних послуг - до 31.12.2012 року (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, замовник зобов'язався прийняти надані послуги і оформити їх Актом не пізніше 2 (двох) діб після закінчення надання послуг виконавцем.

Позивач вказує, що свої договірні зобов'язання по наданню послуг з перевезення вантажу виконав на суму 45751,86грн., однак відповідач розрахунки на вказану суму не здійснив.

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, на підставі п. 6.2. Договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача 4823,37грн. пені, та на підставі ст. 625 ЦК України - 992,75грн. 3% річних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, доказів сплати боргу та відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі виконання умов Договору про надання послуг від 01.11.2012 (а.с .8-9).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 21 листопада 2012 року по 27 листопада 2012 рік, у відповідності до умов Договору, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 45751,86грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 35-47) та підписаним сторонами на вказану суму Актом здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 30.11.2012 (а.с .10).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, п. 3.1. Договору сторони встановили, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту складення акту приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, оскільки Акт приймання-передачі підписано сторонами 30.11.2012, у відповідача виник обов'язок розрахуватись з позивачем у строк до 15.12.2012 (включно).

Однак відповідач, всупереч умовам Договору, у вказані строки розрахунки за надані послуги не провів, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість в розмірі 45751,86грн. Зазначену суму боргу, станом на час звернення позивача до суду, підтверджено відповідачем у підписаному сторонами Акті звірки взаємних розрахунків від 03.09.2013 (а.с. 11).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 45751,86грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.2. Договору сторони визначили, що у разі затримки замовником розрахунків, останній сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказані норми, у зв'язку з тим, що Договором про надання послуг не передбачено період нарахування пені, останню слід нараховувати в межах шестимісячного строку.

Однак, в порушення п. 6 ст. 232 ГК України, позивачем нараховано пеню за період з 16 грудня 2012 року по 05 вересня 2013 рік, тобто, за 264 дні. Здійснивши перерахунок пені за період з 16.12.2012 по 16.06.2013 (6 місяців), судом було встановлено, що її обґрунтовано заявлена сума складає 3431,19грн. У стягненні 1392,18грн. пені слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 992,75грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, то приписами ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с. 4) вбачається, що 3% річних останнім нараховано за період з 16.12.2012 по 05.09.2013 на суму боргу 45751,86грн. Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, вважає, що їх нарахування в сумі 992,75грн. здійснено позивачем обґрунтовано та вірно.

Відповідач на спростування вищенаведених обставин доказів не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають частковому задоволенню на суму 50175,80грн., з яких: 45751,86грн. основного боргу, 3431,19грн. пені та 992,75грн. 3% річних.

В частині стягнення 1392,18грн. пені суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода-А" (13030, Житомирська обл., Романівський р-н., с. Вільха, код 34841919)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (30100, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1):

- 45751,86грн. основного боргу;

- 3431,19грн. пені;

- 992,75грн. 3% річних;

- 1674,05грн. судового збору.

3. У стягненні 1392,18грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.09.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2- відповідачу (рек. з пов.)