Постанова

від 20.11.2013 по справі 906/1284/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 906/1284/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Головченко Д.М.

Учасники провадження у справи судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода-А" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.13 року у справі №906/1284/13

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (м. Нетішин, Хмельницька обл.)

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода-А" (с. Вільха, Романівський район, Житомирська область)

про стягнення 51567,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.09.2013 року у справі №906/1284/13 (суддя Вельмакіна Т.М.), позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода-А" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 45751,86 грн. - основного боргу, 3431,19 грн. - пені, 992,75 грн. 3% річних, 1674,05 грн. - судового збору, у стягненні 1392,18 грн. пені відмовлено у зв'язку з неправильним періодом її нарахування.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач, всупереч умовам Договору, у вказані строки розрахунки за надані послуги не провів, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в розмірі 45751,86грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.13 року у справі №906/1284/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що фактично договір підписано іншою особою - заступником директора, який не мав належних повноважень на укладення від імені відповідача договорів.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №906/1284/13 від 31.10.2013 року поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода-А" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.13 року у справі №906/1284/13.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №906/1284/13 від 18.11.2013 року, у зв'язку із завантаженістю судді Коломис В.В., та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у cкладі головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М., суддя Бригинець Л.М.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу (вх. №19567/13 від 08.11.2013 року), в якому просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги.

Представники учасників провадження у справі в судове засідання 20.11.2013 року не з'явились. Причини своєї неявки суду не повідомили. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Сторони у справі були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Судова колегія вважає, що неявка представників не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.13 року у справі №906/1284/13.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та доданих до неї документів, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.13 року у справі №906/1284/13 без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 листопада 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Злагода-А" укладено Договір надання послуг (далі - Договір (а.с. 8-9)), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надати відповідно до умов даного договору транспортні послуги, а замовник зобов'язався прийняти дані послуги та оплатити їх.

У відповідності до п. 2.1. Договору, договірна ціна послуг, що доручені для надання виконавцеві - 1,06 грн. (одна гривня 06 коп.) за 1 (один) тоннокілометр пробігу транспорту. Термін надання транспортних послуг - до 31.12.2012 року (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, замовник зобов'язався прийняти надані послуги і оформити їх Актом не пізніше 2 (двох) діб після закінчення надання послуг виконавцем.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 21 листопада 2012 року по 27 листопада 2012 рік, у відповідності до умов Договору, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 45751,86грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 35-47) та підписаним сторонами на вказану суму Актом здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 30.11.2012 (а.с .10).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, п. 3.1. Договору сторони встановили, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту складення акту приймання-передачі наданих послуг.

Однак відповідач, всупереч умовам Договору, у вказані строки розрахунки за надані послуги не провів, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість в розмірі 45751,86грн., а тому, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача вище зазначеної заборгованості, а також пені та 3% річних за неналежне виконання умов договору.

Господарським судом Житомирської області позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода-А" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 45751,86 грн. - основного боргу, 3431,19 грн. - пені, 992,75 грн. 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду Житомирської області з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Приписами п.1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з правильністю оцінки наявних в матеріалах справи доказів господарським судом першої інстанції при розгляді спору по суті.

Щодо посилань апелянта на відсутність, у заступника директора ОСОБА_4, повноважень на укладання договору, та на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин укладення договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За правилами статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 181 ГК України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи з положень ст.215 ЦК України та згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р., правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

З договору про надання послуг від 01.11.2012 року вбачається, що в графі "замовник" замість підпису директора Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода-А" - Щіпотіна А.В. стоїть підпис заступника директора ОСОБА_4, та гербова печатка підприємства.

Як свідчать матеріали справи, Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода-А" фактично прийняло до виконання договір про надання послуг від 01.11.2012 року шляхом підписання його представником відповідних товарно-транспортних накладних (а.с. 35-48) та акту звірки розрахунків від 03.09.2013 року, а також здійснення оплати послуг.

Вищезазначене свідчить про виконання сторонами умов договору.

Докази того, що послуги, згідно договору від 01.11.2012 року, апелянтом не були прийняті в матеріалах справи відсутні.

А тому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода-А" схвалило умови спірного договору та приступило до його виконання.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.2013 року у справі №906/1284/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода-А" на рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.2013 року у справі №906/1284/13 - без задоволення.

2. Справу №906/1284/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.