Рішення

від 24.09.2013 по справі 914/3017/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 р. Справа № 914/3017/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шеїн Тетяна Ігорівна, м. Ходорів

про стягнення 47 343, 10 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі Ю.Шиманській

Представники:

Від позивача: Кушнерик Р. М.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона», м. Львів до відповідача Фізичної особи-підприємця Шеїн Тетяна Ігорівна, м. Ходорів про стягнення 47 343, 10 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.08.2013р.

Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, 20.08.2013р. та 10.09.2013р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 24.09.2013р. представник позивача з"явився, дав пояснення по суті спору, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 05.08.2013р., 20.08.2013р., та 10.09.2013р. відповідача також не виконав, відзиву на позов не подав, відтак, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України , зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

30.04.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона» (позивач, за договором - охоронна фірма) та фізичною особою-підприємцем Шеїн Тетяна Ігорівна (відповідач, за договором - замовник) укладено договір №2/0413 про надання охоронних послуг. Даний договір сторонами не оспорювався, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Відповідно до умов зазначеного договору, охоронна фірма зобов'язується здійснювати охорону відокремлених об'єктів та матеріальних цінностей замовника, перерахованих у дислокації, яка є невід'ємною частиною договору, та підтримувати громадський порядок на території позначеному на плані-схемі об'єкта, що охороняється, а замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг охоронної фірми на умовах і в порядку, встановлених цим договором.

Згідно п. 3.3 договору, оплата за надання охоронних послуг здійснюється щомісяця стовідсотковою передоплатою, на підставі виставлених рахунків, не пізніше 25 числа попереднього місяця надання послуг. У разі невиконання замовником умов п. 3.3 договору, охоронна фірма має право у 5-денний термін відмовитись від виконання обов'язків по даному договору (п. 8.5 договору).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання взятих на себе зобов'язань, товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона» надано відповідачу охоронні послуги, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актом надання послуг №61 від 31.05.2013р. на суму 15 336, 00 грн., підписаним та скріпленим печатками обох сторін, з якого вбачається відсутність претензії по об»єму, якості та строкам виконаних робіт (надання послуг) у замовника; актом №62 від 05.06.2013р. на суму 1 440, 00 грн., а також журналом прийому-передачі чергувань за 01-05.06.2013р. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов»язкоим для виконання сторонами. У відповідності до п.4.2.3 договору, замовник зобов»язався своєчасно, згідно з п.3.3 договору, здійснювати розрахунки з позивачем. Проте, оплату вартості наданих послуг замовником проведено не було.

Внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачем надіслано фізичній особі-підприємцю Шеїн Т.І лист №31 від 03.06.2013р. яким повідомлено останню про розірвання договору з 05.06.2013р. та виставлено рахунок за фактично надані послуги за червень 2013р. у розмірі 1 440, 00 грн. Проте, зазначений рахунок залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, сума основної заборгованості останнього перед позивачем за фактично надані охоронні послуги становить 16 776, 00 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно п. 5.4 договору, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати замовником послуг охорони об'єкта, нараховується пеня у розмірі 3% від суми простроченої плати за кожен день простроченого платежу, що відповідно до поданого позивачем розрахунку становить 30 343, 08 грн.

Однак, щодо нарахованої суми пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені згідно норм матеріального права, суд зазначає, що такий позивачем проведено всупереч вищезазначеному, оскільки в останньому перевищено передбачену законодавством подвійну облікову ставку.

Відтак, суд, самостійно здійснивши перерахунок пені, встановив, що її розмір становить 721, 82 грн.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 83, 02 грн.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 38, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути фізичної особи-підприємця Шеїн Тетяна Ігорівна, м. Ходорів, вул. 16 липня, буд. 14, кв. 22 (ідентифікаційний код 2859706105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона», м. Львів, вул. Клепарівська, 39а (код ЄДРПОУ 38208654) - 16 776, 00 грн. - основного боргу, 721, 82 грн. - пені, 83, 02 грн. - 3% річних, 638, 82 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 27.09.2013р.