Постанова

від 21.11.2013 по справі 914/3017/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа № 914/3017/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Гриців В.М.

Малех І.Б.

за участю представників сторін:

від позивача - Кушнерик Р.М. - представник;

від відповідача - Мелех Д.О. - представник;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 07.10.13 та уточнення апеляційної скарги від 21.10.13 Фізичної особи-підприємця Шеїн Тетяни Ігорівни, м. Ходорів

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.13

у справі № 914/3017/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТ - Охорона", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шеїн Тетяни Ігорівни, м. Ходорів

про стягнення 47 343, 10 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів», справу № 914/3017/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.13 у склад колегії для розгляду апеляційної скарги у справі № 914/3017/13 Господарського суду Львівської області введено суддів - Малех І.Б. та Желіка М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.13 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 21.11.13.

Розпорядженням в.о. голови львівського апеляційного господарського суду від 21.11.13 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Желіка М.Б. введено суддю Гриців В.М. з підстав, викладених у розпорядженні.

Рішенням Господарського суд Львівської області від 24.09.13 у справі № 914/3017/13 ( суддя Н.Мороз) позов задоволено частково, стягнуто з ФОП Шеїн Тетяна Ігорівна на користь ТОВ "ЗІТ - Охорона" 16 776, 00 грн. - основного боргу, 721, 82 грн. - пені, 83, 02 грн. - 3% річних, 638, 82 грн. - судового збору, в решті позовних вимог -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, оскільки таке прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Крім того, 23.10.13 скаржником подано уточнення до апеляційної скарги, в якому він також просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції.

У судовому засіданні представники сторін навели свої доводи та заперечення.

Представником відповідача у судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, проте судова колегія не знайшла підстав для його задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 21.11.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.13 у справі № 914/3017/13, з огляду на наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи,30.04.13 між ТВО «ЗІТ - Охорона» (охоронна фірма) та ФОП Шеїн Т.І. (замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг 2/0413 (а.с.8-11).

Відповідно до умов укладеного договору, охоронна фірма зобов'язується здійснити охорону відокремлених об'єктів та матеріальних цінностей замовника, перерахованих у дислокації, яка є невід'ємною частиною договору та підтримувати громадський порядок на території, позначеній на плані - схемі об'єкта, що охороняється, а замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг охоронної фірми на умовах та в порядку, встановлених договором (п.1.1 договору).

Ціна договору визначається сторонами, виходячи з вартості утримання фізичної охорони об'єкта на підставі розрахунку та калькуляції вартості охоронних послуг з розшифруванням матеріальних і трудових витрат (п.3.1). Оплата за надання охоронних послуг здійснюється щомісячно стовідсотковою передплатою, на підставі виставлених рахунків, не пізніше 25 числа попереднього місяця надання послуг (п.3.3). Договір укладений терміном до 30.10.2013 року і набуває чинності з дня його підписання (п.8.1).

Як вбачається з матеріалів справи, охоронною фірмою на підставі договору № 2/0413 від 30.04.13 були надані послуги на суму 15 336,00 грн., що підтверджується актом надання послуг № 61 від 31.05.13, який підписаний сторонами без заперечень (а.с.21). Проте, в порушення умов договору, замовником не було оплачено надані охоронні послуги.

Пунктом 8.3 укладеного договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін взятих на себе обов'язків за цим договором, друга сторона має право у 15 - ти денний строк після письмового попередження відмовитися від виконання обов'язків взятих на себе договором у порядку, встановленому чинним законодавством України.

3 червня 2013 року ТОВ «ЗІТ - Охорона» надіслано замовнику лист №31, яким повідомлено про розірвання договору з 05.06.13, у зв'язку із невиконанням умов договору. Разом з цим, а час дії договору з 01.06.13 по 05.06.13 охоронною фірмою нараховано 1 440,00 грн. за надання охоронних послуг (а.с. 22).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за невиконання умов укладеного договору про надання охоронних послуг №2/0413 становить 16 776, 00 грн . (а.с.28).

Дана обставина стала підставою для звернення ТОВ «ЗІТ - Охорона» з позовом про стягнення боргу. В матеріалах справи не міститься доказів оплати вказаної заборгованості.

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, договір не був виконаний замовником належним чином та не здійснено оплату за надання послуг, передбачених умовами укладеного договору. А відтак, заборгованість в сумі 16 776,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.ст. 549 , 611, ЦК України , ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом п.5.4 договору №2/0413 у випадку несвоєчасної (неповної) оплати замовником послуг охорони об'єкта, нараховується пеня у розмірі 3% від суми простроченої плати за кожен день простроченого платежу.

Проте, статтями 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

А відтак, місцевим господарським судом вірно здійснено перерахунок пені та задоволено позовну вимогу щодо стягнення пені в сумі 721, 82 грн.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаної норми вимога позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 83,02 грн . задоволена місцевим господарським судом правомірно.

Посилання відповідача на те, що договір ним не визнається, не можуть бути враховані судом, оскільки на договорі про надання охоронних послуг, дислокації від 30.04.13 (а.с.12) та акті надання послуг №61 (а.с.21) містяться підписи, які скріплені печатками відповідача, що є підтвердженням укладення договору та отримання послуг за ним. Доказів протилежного суду відповідачем не надано. До прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду відповідач не подавав позов і не надав інші належні та допустимі докази недійсності договору чи акту прийому - передачі. Відсутні також докази й на час апеляційного розгляду справи; скаржником не наведені обґрунтовані підстави неможливості їх подання суду першої інстанції.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шеїн Тетяни Ігорівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.13 у справі № 914/3017/13 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.11.13

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Малех І.Б.