Постанова

від 13.09.2013 по справі 802/3186/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 р. м. Вінниця

Справа № 802/3186/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,

представника позивача: Недвиги К.О., Самичко І.В.,

представника відповідача: Бабія Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дашівський ремонтно-механічний завод" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "Дашівський ремонтно-механічний завод" (далі - позивач, ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод") з адміністративним позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Іллінецька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту у розмірі 70804,00 грн. за лютий 2011 року в результаті чого по декларації за лютий 2011 року занижено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 70804,00 грн. та щодо порушення п.185.1 ст.185, п.193.1 ст.193, п.198.2 п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких зокрема зазначає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" порушено п. 185.1 ст.185, п.193.1 ст.193, п.198.2 п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України в зв'язку з не підтвердженням факту транспортування товарно - матеріальних цінностей від ТОВ "Агатем" до ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" товарно-транспортними накладними (шляховими листами, договорами на транспортні послуги з іншими суб'єктами господарювання) ( а.с. 180 - 184 ). В зв'язку з чим відповідач вважає, що фінансово - господарські взаємовідносини між вказаними контрагентами є фіктивними, а операції безтоварними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" зареєстровано, як юридична особа, 22.03.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 489177 від 23.04.2010 року (а.с. 19), та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100281917 від 07.05.2010 року (а.с. 22) та довідкою про взяття на облік платника податків №3710 від 27.04.2010 року (а.с. 23).

Відповідно до статті 3 Статуту ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод", підприємство здійснює свою господарську діяльність з метою одержання прибутку для задоволення соціально-економічних потреб акціонерів та трудового колективу акціонерного товариства (в тому числі іноземних), здійснення виробничої та комерційної діяльності з метою задоволення суспільних потреб у заготівельній діяльності, реалізації продукції шляхом найбільш ефективного використання майна акціонерного товариства (а.с. 29). Основним видом діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: лиття чавунів; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування цукру; виробництво інших виробів із пластмас; лиття сталі; виробництво будівельних металевих конструкцій і частини конструкцій.

В період з 29.05.2013 року по 31.05.2013 року Іллінецькою МДПІ, відповідно до наказу від 28.05.2013 року №383, згідно з п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, пп.78.1.1., п.п.78.1.4. п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з TOB "Агатем" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

Результати перевірки оформлено актом від 03.06.2013 року № 135/22/00383774 (а.с. 67-81).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п.193.1 ст.193, п.198.2 п. 198.6 ст.198, п.201.1 п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, ПАТ "Дашівський РМЗ " завищено податковий кредит у сумі 70804 грн. за лютий 2011 року в результаті чого по декларації за лютий 2011 року занижено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 70804 грн.

07.06.2013 року до Іллінецької МДПІ позивачем надіслано заперечення за № 46 вих. на акт перевірки від 03.06.2013 року №135/22/00383774, однак, згідно з відповіддю на заперечення №1623/3-22 від 13.06.2013 року, податковим органом вищезазначені заперечення до уваги не були взяті ( а.с. 82 -86, 87 - 93 ).

За результатами вищезазначеної перевірки та після розгляду заперечення Іллінецькою МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000392200 від 18.06.2013 року, яким збільшено податкові зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість на суму 70804 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням форми "Р" № 0000392200 від 18.06.2013 року, ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" 25.06.2013 року оскаржило його до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (а.с. 94-96).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 02.07.2013р. №1596/10/10-02-11 податкове повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ від 18.06.2013 року № 0000392200 залишено без змін ( а.с. 97 - 101 ).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для вищенаведених висновків податкового органу та для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугувало відображене в акті перевірки №135/22/00383774 від 03.06.2013 року судження ревізора - інспектора про те, що господарські операції між ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" та ТОВ "Агатем " не спричиняють реального настання правових наслідків, фінансово - господарські взаємовідносини між вказаними контрагентами є фіктивними, а операції безтоварними, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вищенаведені вимоги чинного податкового та бухгалтерського законодавства України.

Як вбачається з акту перевірки, до такого висновку ревізор - інспектор дійшов проаналізувавши акт Кріворізької центральної МДПІ Дніпропетровської області №1321/220/34545609 від 15.05.2013 року щодо проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Агатем" з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Будівельно-монтажна фірма "Град-Строй"" за лютий 2011 року. За висновками вищезазначеного акту перевірки, ТОВ "Агатем здійснювало операції, товарний характер яких не підтверджено.

В свою чергу, при проведенні перевірки ТОВ "Агатем" податковим органом використано акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська №4928/22-5/34681167 від 09.11.2012 року "Про неможливість проведення звірки з ТОВ "Будівельно-монтажна фірма "Град-Строй"" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, згідно якого на момент перевірки зазначене підприємство за юридичною адресою відсутнє.

Виходячи з висновку податкового органу щодо фіктивності фінансово - господарських взаємовідносин між ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" та ТОВ "Агатем", судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" ( покупець ) та ТОВ "Агатем" ( продавець ) здійснювалась господарська діяльність на підставі договору купівлі-продажу №11/01-10 від 11.01.2010 року, додаткових угод до договору №11/01-10 від 11.01.2010 року, №1 від 11.01.2010 року, №2 від 30.12.2010 року, договору купівлі-продажу №15 від 02.08.2010 року, додаткової угоди до договору №15 від 02.08.2010 року, №1 від 30.12.2010 року ( а.с. 102 - 112 ).

Відповідно до вищевказаних договорів продавець зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару визначаються специфікацією, що є додатком до договору.

Крім того, згідно умов передачі товарів, визначених в пункті 3 вказаних вище договорів, продавець зобов'язується разом з товаром надати усі необхідні документи, враховуючи: накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру та іншу документацію.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3, умови поставки: доставка на склад покупця. Базис поставки: Вінницька область, смт. Дашів, вул. Леніна, 51.

Факт придбання вказаного товару підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними №26 від 03.02.2011 року, №28 від 10.02.2011 року, №29 від 14.02.2011 року, №32 від 23.02.2011 року; податковими накладними №2 від 03.02.2011 року, №7 від 10.02.2011 року, №9 від 14.02.2011 року, №15 від 23.02.2011 року; актами приймання - передачі №230211-1 від 23.02.11 року до угоди поставки №15 від 02.08.2010 року, №140211-1 від 14.02.2011 року до угоди поставки №15 від 02.08.2010 року, №030211-1 від 03.02.2011 року до угоди поставки №11/01-10 від 11.01.2010 року, №100211-1 від 10.02.2011 року до угоди поставки №11/01-10 від 11.01.2010 року; платіжними дорученнями; рахунками на оплату товару (а.с. 113-132).

Також, всі первинні бухгалтерські документи були досліджені ревізором - інспектором та відображені в акті перевірки ( а.с. 71 ), будь - яких зауважень щодо їх оформлення не було ( а.с. 75 - 76 ).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Агатем", підтверджуються видатковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями на перерахування коштів, податковими накладними. При цьому, вищезазначені податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних.

Проте, єдиним аргументом відповідача, висловленим в акті перевірки та запереченнях на адміністративний позов є те, що угоди укладені позивачем із ТОВ "Агатем" не спричиняють реального настання правових наслідків, спрямовані на надання податкової вигоди, внаслідок чого, на думку відповідача, операції по формуванню податкового кредиту та податкові накладні, не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг).

Вищезазначені аргументи податкового органу, як вже зазначалось, базуються на підставі акту Кріворізької центральної МДПІ Дніпропетровської області №1321/220/34545609 від 15.05.2013 року щодо проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Агатем" з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Будівельно-монтажна фірма "Град-Строй"" за лютий 2011 року, за висновками якого, ТОВ "Агатем здійснювало операції, товарний характер яких не підтверджено.

Тому, на думку відповідача, наявність у ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" податкових накладних, за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агатем", перерахування підприємством коштів без мети реального настання передбачених господарськими угодами наслідків, а лише з метою заниження об"єкту оподаткування, та зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні " та Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (стаття 20) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-ХІІ від 04.12.1990р. (стаття 10) податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Відповідно до ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, органи державної податкової служби України не наділені повноваженнями на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, висновки про діяльність підприємства, яка не спричиняє реального настання правових наслідків та нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу. При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні даного спору, суд враховує також правову позицію сформовану у даній категорії спорів Вищим адміністративним судом України.

Так, у Інформаційному листі від 2 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, у Інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, в спростування тверджень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, позивачем, крім іншого, надано для огляду в судовому засіданні, а судом долучено до матеріалів справи низку наступних документів: довіреності на отримання товарно -матеріальних цінностей від ТОВ « Агатем », журнал реєстрації довіреностей, оборотно - сальдові відомості по рахунку 631 та 209 за лютий 2011 року, накладні на відпуск зі складу на виробництво товарів та матеріалів ( а.с. 133 -137, 142 - 143, 176 - 177, 186 - 192).

За отримані товарно-матеріальні цінності позивачем проведено розрахунки з контрагентом. Тобто, відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача.

Окремо суд звертає увагу на доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, без яких, на думку податкового органу, неможливо встановити фактичне придбання та перевезення ТМЦ, що позбавляє позивача права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Згідно умов передачі товарів, визначених в пункті 3 вказаних вище договорів, продавець зобов'язується разом з товаром надати усі необхідні документи, враховуючи: накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру та іншу документацію.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3, умови поставки: доставка на склад покупця. Базис поставки: Вінницька область, смт. Дашів, вул. Леніна, 51.

Ідентифікація посадової особи, яка саме отримувала продукцію, крім накладних, актів приймання - передачі підтверджується також довіреностями, які було виписано ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" та були передані постачальнику - TOB "Агатем", відомості про що зафіксовано в журналі реєстрації довіреностей за лютий місяць 2011 року (а.с. 133, 176 - 177, 186-192).

Крім того, перевезення ТМЦ від продавця до покупця підтверджується журналом обліку руху ТЗ по ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" за 1 квартал 2011 року, в якому зазначено транспортні засоби, якими товар доставлявся продавцем на територію вказаного підприємства (а.с. 193-199).

Враховуючи дані обставини, суд зауважує, що відсутність товарно-транспортної накладної свідчить лише про відсутність права віднесення на валові витрати вартості витрат, які пов'язані з доставкою товару, що, відповідно, позивачем і не робилось.

Крім того, відсутність документів, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"№363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт лише визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість є протиправним.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення - рішення форми "Р" № 0000392200 від 18.06.2013 року є обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджена належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає поверненню судовий збір сплачений за подання адміністративного позову до суду.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000392200 від 18.06.2013 року, прийняте Іллінецькою МДПІ у Вінницькій області ДПС України щодо ПАТ " Дашівський ремонтно - механічний завод ".

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ " Дашівський ремонтно - механічний завод " ( код ЄДРПОУ 00383774 ) судові витрати ( судовий збір ) в сумі 708,05 грн. ( сімсот вісім гривень 05 коп. ).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна