Ухвала

від 31.10.2013 по справі 802/3186/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3186/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Недвига К.О., Самичко І.В., представники на підставі довіреностей

відповідача - Бабій Р.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дашівський ремонто-механічний завод" до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дашівський ремонтно-механічний завод» звернулось до суду з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (в результаті заміни відповідача - Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скарну, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що позивачем не підтверджено факту транспортування товару підприємства, а саме не надано товарно-транспортних накладних. Крім того, відповідач посилається на акт перевірки контрагента позивача у якого відсутня можливість здійснювати господарські операції.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з TOB "Агатем" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

Результати перевірки оформлено актом від 03.06.2013 року № 135/22/00383774.

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п.193.1 ст.193, п.198.2 п. 198.6 ст.198, п.201.1 п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, ПАТ "Дашівський РМЗ " завищено податковий кредит у сумі 70804 грн. за лютий 2011 року в результаті чого по декларації за лютий 2011 року занижено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 70804 грн.

07.06.2013 року до Іллінецької МДПІ позивачем надіслано заперечення на акт перевірки, однак, згідно з відповіддю на заперечення №1623/3-22 від 13.06.2013 року, податковим органом вищезазначені заперечення до уваги не були взяті.

За результатами вищезазначеної перевірки та після розгляду заперечення Іллінецькою МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000392200 від 18.06.2013 року, яким збільшено податкові зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість на суму 70804 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням форми "Р" № 0000392200 від 18.06.2013 року, ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" 25.06.2013 року оскаржило його до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 02.07.2013р. №1596/10/10-02-11 податкове повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ від 18.06.2013 року № 0000392200 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції зазначив, що наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод" сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість є протиправним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, актом перевірки № 135/22/00383774 від 03.06.2013 року встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, ПАТ "Дашівський ремонтно-механічний завод " завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 70804 грн. за лютий 2011 року в результаті чого по декларації за лютий 2011 року занижено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 70804 грн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.201.1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Агатем" (продавець) було укладено ряд договорів купівлі-продажу №11/01-10 від 11.01.2010 року (додаткові угоди до вказаного договору № 1 від 11.05.2010 року та №2 від 30.12.2010 року), №15 від 02.08.2010 року (додаткова угода до вказаного договору №1 від 30.12.2010 року).

За умовами зазначених договорів продавець зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару визначаються специфікацією, що є додатком до договору. Продавець зобов'язується разом з товаром надати покупцю усі необхідні документи, враховуючи: накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру та іншу документацію.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення, рахунки на оплату товару, журнал реєстрації довіреностей, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 та 209 за лютий 2011 року, довіреності на отримання ТМЦ, накладні.

Отже, позивачем надано достатньо доказів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції з ТОВ «Агатем».

Стосовно доводів податкового органу про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Щодо посилання податкового органу на акт Криворізької центральної МДПІ Дніпропетровської області № 1321/220/34545609 від 15.05.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агатем», в якому зроблено висновки про порушення ТОВ «Агатем» та його контрагентами податкового законодавства, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 листопада 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.