Постанова

від 19.09.2013 по справі 801/6156/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 р. 14:38 Справа №801/6156/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Київ»

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.13р. №0001382203

за участю представників:

позивача - Рогожина В.О. паспорт НОМЕР_4, довіреність № б/н від 26.06.13;

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Санаторій «Київ» (далі - позивач, ПАТ «Санаторій «Київ» ) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керч АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у м. Керч АР Крим ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.13р. №0001382203 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1-2-й квартали 2012 року у сумі 7517231,0 грн.

Позов мотивовано тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено із порушенням норм Податкового кодексу України.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.06.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених у позові. Представник позивача пояснив, що протягом 2-4 го кварталів 2011 , 2-го півріччя 2012 позивачем було отримано від ВАТ „Смешанные инвестиции», м. Москва, на підставі зовнішньоекономічних договорів цільового займу 8865571,00 грн., до яких в подальшому було укладено додаткові угоди щодо порядку нарахування відсотків.

На думку позивача, відповідач в Акті перевірки від 13.05.2013 № 686/22.3/03333624 помилково зазначив, що оскільки договорами цільового займу не було передбачено нарахування відсотків за користування позикою, додаткові угоди було зареєстровано в Національному банку України вже поза межами податкового періоду 1-2-й квартал 2012 року, отримані суми є поворотною фінансовою допомогою, яка повинна бути включена до доходної частини при визначенні об'єкту оподаткування.

Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо віднесення отриманих сум до доходу позивача у зв'язку з тим, що отримані кошти є позикою, яка відповідно до п.136.1.10 п. 136.1 ст. 136 Податкового Кодексу України не враховується при визначенні об'єкту оподаткування.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях від 01.07.2013 за вих. № 7036/10/10 (а.с.89), відповідно до яких зазначив, що вважає отримані кошти поворотною фінансовою допомогою, що в силу п.п.135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України підлягає включенню до складу інших доходів, які враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування з податку на прибуток за результатами першого півріччя 2012 року в сумі 7517231,00 грн., у зв'язку з чим була зменшена сума від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням -рішенням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.07.2013 було проведено заміну відповідача на правонаступника - Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2013 не з'явився, про час та місце судового розгляду сповіщений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши думку представника позивача, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи за наявними доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Санаторій «Київ» є юридичною особою, ідентифікаційний код 03333624 (а.с. 29).

Позивач з 01.03.1996 року знаходиться на податковому обліку органах державної податкової служби за № 1-95 (а.с.30).

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ АБ № 438110 (а.с.28) до основних видів діяльності за КВЕД позивача відноситься:

- Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; загальна медична практика, діяльність лікарняних закладів, функціонування спортивних споруд, організування інших видів відпочинку та розваг.

13.05.13р. за результатами документальної позапланової перевірки позивача з питань підтвердження показників уточнюючих розрахунків з податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 було складено Акт № 686/22.3/03333624 (а.с.35-45)(далі Акт перевірки), за висновками якого відповідачем було зафіксовано порушення п.п.135.5.5 п.135.5 ст. 135, абз. 1 п.153.4, п.п.153.1.4 ст. 153 Податкового кодексу України (ПК України), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 8865571,0 грн. в т.ч.2-й -4-й квартал 2011 на суму 65441,0 грн., 1-е півріччя 2012 - 8800130,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0001382203 (а.с.31), відповідно до якого було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1-2 квартали 2012 в розмірі 7517231,00 грн. ( суму 1348340,00 грн. було зменшено податковим повідомленням рішенням від 25.02.2013 № 0000242203 за результатами перевірки на підставі Акту від 12.02.2013 № 231/22.3/03333624).

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України(якій діє на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПАТ „Санаторій „Київ" та ВАТ „Смешанные инвестиции», Росія, м. Москва було укладено договір цільової позики від 05.12.2011р. за №1, згідно з умовами якого позивачу передається у власність грошові кошти у розмірі 8000000,0 рос.руб., а останній зобов'язаний повернути у термін та в порядку, передбачений договором вказані кошти (а.с.49).

Метою надання позики є поповнення обігових коштів позивача.

При чому відповідно до п. 1.3 договору передбачено, що на суму позики відсотки за користування коштами не нараховуються. Термін повернення позики - 31.12.2012.

Відповідно до реєстраційного свідоцтва ГУ НБУ в АР Крим № 917(а.с.54) договір було зареєстровано в ГУ НБУ в АР Крим 21.12.2011 як безвідсотковий.

12.04.2012 позивачем та ВАТ „Смешанные инвестиции», Росія, м. Москва укладено договір позики № 1, за умовами якого позивачу передається грошові кошти у розмірі 24000000,0 рос. руб, які він зобов'язується повернути в термін і в порядку, передбачений цим договором (до 01.04.2012), метою отримання позики є поповнення обігових коштів(а.с.64)

Згідно п.1.3 договору на суму позики не нараховуються відсотки за користування отриманими коштами.

Відповідно до реєстраційного свідоцтва ГУ НБУ в АРК №954 договір було зареєстровано в ГУ НБУ в АР Крим 26.04.2012р. (лист від 26.04.2012р. №09-037/2613) 0% річних(а.с.68).

За вказаними договорами кошти надійшли на розрахунковий рахунок позивача:

- 27.12.2011 - 4330458,60 рос.руб., що еквівалентно - 1107948 грн.;

- 02.02.2012 - 3157748,10 рос. руб., що еквівалентно - 829730 грн.;

- 06.03.2012 - 511793,30 рос.руб., що еквівалентно - 139581 грн.;

- 27.04.2012 - 24000000 рос. руб., що еквівалентно - 6547920 грн.(а.с. 117-122)

06.02.2012 до договору цільової позики від 05.12.2011 № 1 позивачем та ВАТ „Смешанные инвестиции» було укладено додаткову угоду № 1 (а.с.51).

Умовами додаткової угоди №1 від 06.02.2012р. до договору цільової позики №1 від 05.12.2011 року передбачено:

1. Викласти пункт 1.3 договору цільової позики № 1 від 12.04.2012р. у наступній редакції „На суму позики, вказану у п. 1.1. Договору, нараховуються вісотки у розмірі 0,01% на рік. Відсотки підлягають нарахуванню з дати початку дії дійсного Договору".

2. Викласти пункт 2.5 Договору цільового займу № 1 від 12.04.2012р. у наступній редакції „Сума позики, а також проценти за використання повинні бути повернені Позичальником Позикодавцю повністю до 31.12.2013 року".

3. Розмір виплат за користування позикою (по встановленої договором відсоткової ставки, у тому числі у разі плаваючої відсоткової ставки, з врахуванням комісій, неустойки та інших встановлених договором платежів, у тому числі тих, які є санкціями за неналежне виконання вимог дійсної угоди) протягом всього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат по максимальної процентної ставки, яка вказується у час реєстрації договору.

4. Інші умови Договору цільової позики № 1 від 12.04.2012 рахувати незмінними.

5 Дійсна Угода є невід'ємною частиною Договору цільової позики № 1 від 12.04.2012р.

5. Дійсна Угода вступає в силу з часу його реєстрації територіальним управлінням Національного банку України і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

07.05.2012 № 1 до договору цільової позики від 12.04.2012 було укладено додаткову угоду № 1 (а.с.66), відповідно до умов якої передбачено:

1. Викласти пункт 1.3 договору цільової позики № 1 від 12.04.2012р. у наступній редакції „На суму позики, вказану у п. 1.1. Договору, нараховуються проценти у розмірі 0,01% на рік. Відсотки підлягають нарахуванню з дати початку дії дійсного Договору".

2.. Викласти пункт 2.5 Договору цільового займу № 1 від 12.04.2012р. у наступній редакції „Сума позики, а також проценти за використання повинні бути повернені Позичальником Позикодавцю повністю до 31.12.2013 року.

3. Розмір виплат за користування позикою (по встановленої договором відсоткової ставки, у тому числі у разі плаваючої відсоткової ставки, з врахуванням комісій, неустойки та інших встановлених договором платежів, у тому числі тих, які є санкціями за неналежне виконання вимог дійсної угоди) протягом всього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат по максимальної процентної ставки, яка вказується у час реєстрації договору.

4. Інші умови Договору цільової позики № 1 від 12.04.2012 рахувати незмінними.

5. Дійсна Угода є невід'ємною частиною Договору цільової позики № 1 від 12.04.2012р.

6. Дійсна Угода вступає в силу з часу його реєстрації територіальним управлінням Національного банку України і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Під час перевірки було встановлено та не заперечується сторонами, ПАТ „Санаторій „Київ" надіслано повідомлення про зміни до договорів, укладених резидентом;-позичальником, який не банком від 24.12.2012, з відміткою Головного управління про реєстрацію додаткових угод: від 07.05.2012 №1, від 23.07.2012 №2 до договору цільової позики від 12.04.2012 № 1, від 06.02.2012 № 1, від 23.07.2012 № 2 до договору цільової позики № 1 від 05.12.2011. (а.с.56-63,70-75)

Реєстрація додаткової угоди №1 від 06.02.2012р. проведена НБУ 24.12.2012р. Реєстрація додаткової угоди №1 від 07.05.2012р. проведена НБУ 24.12.2012р. тобто після закінчення податкового періоду - 2-й квартал 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 30.06.12 позики не було повернуто.

Сума 4339458,60 рос.руб. в еквіваленті 1107948 грн., отримана позивачем 27.12.2011 була включена позивачем до складу інших доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування (рядок 03) за 2011 рік.

Відповідно до Акту перевірки відповідач вважає отримані позивачем кошти поворотною фінансовою допомогою, а не позикою, у зв'язку з чим кошти в розмірі 7542852,00 грн. повинні також бути включені до складу інших доходів у Декларації з податку на прибуток (рядок 03).

Згідно з п.п. 14.1.267 ПКУ позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансам установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальник визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до п.п.14.1.257 ПКУ поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

П.п 135.5.5 п. 135.5 ПКУ встановлено, що інші доходи, які враховуються при визначенні оподаткування, включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Згідно абз. 1 п.153.4 ст. 153 Податкового Кодексу України з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з:

отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу.

Як вбачається зі статуту позивача ВАТ „Смешанные инвестиции» не є засновником/учасником ПАТ .„Санаторій „Київ" (а.с.9).

Порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті встановлено Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. № 270, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 р. за № 885/9484 (далі - Положення № 270) (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно п.1.1. Положення № 270 резиденти (юридичні особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, фізичні особи - громадяни України) (далі - резиденти-позичальники) можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті (далі - кредити), від нерезидентів відповідно до договорів та в порядку, установленому цим розділом.

Згідно п. 1.7. Положення № 270 договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком відповідно до Указу Президента України від 27.06.99 № 734 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства". Резидентам-позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління Національного банку.

Пунктом 1.8. Положення № 270 встановлено, що реєстраційні свідоцтва видаються резидентам-позичальникам, які не є банками, територіальним управлінням за місцезнаходженням обслуговуючого банку.

Пунктом 1.9. Положення № 270 передбачено, що резидент-позичальник зобов'язаний зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту.

Згідно п. 1.14. Положення № 270 відомості щодо розміру виплат за користування кредитом зазначаються резидентом-позичальником у повідомленні про договір.

Розмір виплат за користування кредитом (за встановленою договором процентною ставкою, у тому числі в разі плаваючої процентної ставки, з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору) протягом усього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, яка зазначається під час реєстрації договору, про що має бути визначено в договорі.

Відповідно до п. 1.15. Положення № 270 Національний банк (територіальне управління) здійснює реєстрацію змін до договору на підставі додаткових угод за умови, що розмір виплат за користування кредитом за таким договором з урахуванням додаткових угод не перевищує розміру виплат за максимальною процентною ставкою на дату надходження до Національного банку (територіального управління) пакета документів для реєстрації змін до договору.

Резиденти-позичальники мають передбачати в договорі, що він набирає чинності з моменту його реєстрації, за винятком договорів про одержання кредитів уповноваженими банками на строк, що не перевищує один рік.(п. 1.18)

Якщо зміни до договору згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2 та підпункту 4.2.9 пункту 4.2 глави 4 цього розділу потребуватимуть їх реєстрації Національним банком, то резидент-позичальник зобов'язаний зазначити, що відповідні зміни набирають чинності з моменту їх реєстрації Національним банком.

Пунктом 2.5 Положення, передбачені винятки, коли зміни до Договору позики не передбачають внесення змін до реєстраційного свідоцтва про реєстрацію договору.

При цьому суд зазначає, що внесені зміни на підставі додаткових угод №1 від 06.02.2012р. та №1 від 07.05.2012р. щодо встановлення плати за користування позикою до таких винятків не відносяться.

Таким чином, набуття чинності додатковими угодами, в тому числі, укладеними позивачем та нерезидентом, як і основних договорів пов'язано з їх реєстрацією у відповідних управліннях НБУ.

Більш того, в силу норм п. 1.9 Положення № 270 обов'язок по реєстрації таких додаткових угод як і основних угод покладено на позичальника -резидента, які є в даному випадку позивач.

У зв'язку з чим, суд не приймає доводи позивача, що він був позбавлені можливості зареєструвати наведені додаткові угоди, у зв'язку з затримкою надання на адресу позивача з боку ВАТ „Смешанные инвестиции» підписаних примірників додаткових угод №1 від 06.02.2012р. та №1 від 07.05.2012р. (а.с.132)

Суд також відхиляє доводи позивача щодо перевищення відповідачем повноважень, наданих ст. 19/1 ПК України та порушення відповідачем ст. 213 Цивільного Кодексу України та ст. 175 Господарського кодексу України в частині самостійного трактування умов договору та зміни його виду всупереч волевиявлення сторін по договору.

Відповідно до ст. 19/1 ПК України до повноважень органів податкової служби віднесено, зокрема, контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечення достовірності та повноти обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням (п.п 19-1.1.2. 19-1.1.8. ст. 19-1 ПК України).

Поняття поворотної фінансової допомоги та позики, встановлені ст. 14 Податкового Кодексу України вживаються для цілей оподаткування, та не знаходяться в залежності від форми укладеного договору.

В даному випадку визначальною ознакою для цілей оподаткування є зобов'язання повернути отримані кошти та наявність або відсутність плати за користування отриманими коштами.

Як встановлено під час судового розгляду на час укладання договорів з ВАТ „Смешанные инвестиции», на час отримання коштів, складання податкової звітності, положення додаткових угод, які встановлювали відсотки за їх користування (1-й, 2-й квартали 2012 року), через відсутність реєстрації в територіальному органі Національного банку України не були чинними.

Більш того, відповідно до реєстраційних свідоцтв про реєстрацію договорів від 21.12.2011 № 917 та від 26.04.2012 № 954 ГУ НБУ в АР Крим вони були зареєстровані як безвідсоткові, що відповідає п. 1.3. договорів.

Суд зазначає, що додаткові угоди №1 від 06.02.2012р. та №1 від 07.05.2012р. №1 від 07.05.2012р. було зареєстровано тільки 24.12.2012 тобто в іншому податковому періоді, ніж той в якому позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Суд також враховує, що суму коштів в еквіваленті 829730,00 грн. позивачем було отримано 02.02.2012 , тобто до укладення додаткової угоди №1 від 06.02.2012р. до договору позики від 05.12.2011р. за №1, а суму коштів в еквіваленті 6547920,00 грн. було отримано 27.04.2012, тобто до укладення додаткової угоди №1 від 07.05.2012р. до договору позики 12.04.2012.

Крім того, суд враховує, що позивачем самостійно було включено до складу доходу за 2011 1107948 грн., отриману позивачем 27.12.2011 за договором позики від 05.12.2011 № 1, та не оскаржено податкове повідомлення -рішення від 25.02.2013 № 0000242203.

Отже вказані суми було перераховано за умовами договорів, в п.1.3 яких чітко вказано на відсутність нарахування будь-яких відсотків на отримані позики.

Доводи позивача щодо наявності відсотків за користування кредитом на рівні облікової ставки НБУ суд відхиляє у зв'язку з наступним.

Позивач посилається в обґрунтування вказаних доводів на пункти 2.7, які є ідентичними в обох договорах та на ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 2.7 договорів встановлено, що розмір виплат за користування позикою (по встановленій договором відсотковій ставці, в тому числі у випадку плаваючої процентної ставки, з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору) протягом усього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, яка зазначається під час реєстрації договору, про що має бути визначено в договорі.

Проте самими договорами не було встановлено будь-якої відсоткової ставки, а сам пункт 2.7. повністю відтворює п. 1.15 Положення № 270 та стосується обмеження максимальної ставки та умов реєстрації таких змін.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проте, як було встановлено під час судового розгляду основними договорами від 05.12.2011р. за №1 та 12.04.2012 № 1, в редакції на час перерахування коштів було читко визначено, що вісотки за користування отриманими коштами не нараховуються.

Крім того, суд вважає помилковими доводи позивача щодо неможливості віднесення отриманих коштів до поворотної фінансової допомоги через норми ч. 2 ст. 1048 ЦК України, згідно з якою договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Суд зазначає, що відповідачем визнаечно отримані коштів не як безвідстокову позику, а саме як поворотну фінансову допомогу.

За таких обставин, суд вважає, що наданий позивачем в обгрунтування своєї позиції лист ГУ НБУ в АР Крим від 21.08.2013 за вих № 09-0170/4638 (а.с.199) є неналежним та допустимим доказом.

Відповідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стаття 70 ч.1 КАС України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ст. 89 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На думку суду наданий позивачем лист ГУ НБУ в АР Крим суперечить матеріалам справи, зокрема реєстрційним свідоцтвам, виданим ГУ НБУ в АР Крим 21.12.2011 за № 917 та 26.04.2012 за № 954.

Суд також вважає неналежним та недодпустими доказами, надані позивачем під час судового розгляду додаткові угоди до договору від 05.12.2011р. за №1, укладену 08.12.2011 (а.с.186), та до договору від 12.04.2012 № 1, укладену 16.04.2012 (а.с.187), за умовами яких встановлено плату за користування сумою займу у вигляді права позикодавця на придбання путівок до санаторію по пільговим цінами, не вище ніж 70% від вартості путівки.

Вказані додаткові угоди не було зареєстровано в територіальному управління НБУ, що відповідно до Положення № 270 свідчить про їх нечинність, а по-друге, вказані додаткові угоди не було надано під час проведення перевірки, а відповідно до п. 44.6 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні 19.09.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 24.02.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.