Постанова

від 30.09.2013 по справі 815/6655/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6655/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Бутенко Т.В.

представника відповідач (за довіреністю) не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард» до державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001442250 та №0001432250 від 22.05.2013 р., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якій позич просить:

- скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеса №0001442250 та №0001432250 від 22.05.2013 року.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що працівниками податкової служи в Акті безпідставно вказано на порушення норм п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість», та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу III «Податок на прибуток» ПК України щодо завищення податкового кредиту за травень 2011 року на суму 8 865, 84 грн. та донарахування податку на прибуток у сумі 10 196 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

«Розгляд справи не відкладається» - зазначена норма є імперативною: суд повинен розпочати розгляд справ.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України» зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі відповідача, суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 05.04.2013р. №962, на виконання завдання ДПС в Одеській області від 16.01.2013 р. № 364/7/22-8006 «Про відпрацювання підприємств контрагентів фіктивних суб'єктів підприємництва «конвертаційних центрів» «ВСТК» та «Софітек» , згідно із пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, проведена позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «Форвард» (код ЄДРПОУ 31081975) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ВСТК» (код ЄДРПОУ 35179825) їх реальності та повноти відображення в обліку за період: травень 2011 р.

Перевірка проводилась з 08.04.2013р. по 12.04.2013р. в приміщенні ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За результатами перевірки було складено акт № 2530/22-5/31081975 від 19.04.2013 р., яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198. 3, ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ВСТК» за травень 2011 р. у розмірі 53 196 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 8 866 грн. і зменшення податку на прибуток за 2 квартал у розмірі 10 196 грн.

Податковим органом на підставі встановлених порушень прийняті податкові повідомлення-рішення №0001442250 та №0001432250 від 22.05.2013 року (а/с. 40-41).

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, наступне.

TOB «Форвард» (Замовник) уклало договір №25 на організацію вантажоперевезень з TOB «ВСТК» (Постачальник) від 05.04.2011 року. Згідно приписів якого, Виконавець зобов'язується здійснити відповідні заходи, спрямовані на забезпечення перевезення вантажів Замовника (а/с. 43-44).

Представник позивача у наданих поясненнях зазначив, що перевезення вантажів підтверджено актами виконаних робіт від 29.04.2011, 10.05.2011, 18.05.2011 року на загальну суму 53 196 грн., в т.ч. ПДВ 8 866 грн. та було здійснено відповідну оплату наданих послуг (платіжні доручення №42-46 від 30.05.2011 року).

Крім того представник позивача вказує, що позивачем було отримано від TOB «ВСТК» податкові накладні на загальну суму 53 196 грн., в т.ч. ПДВ - 8 866 грн.

Суд надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з такого.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього Закону. бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, де відображено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно ст.4 Закону № 996-ХІV одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до п.п. 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

З метою встановлення реальності господарських операцій судом дослідженні первинні документи:

- договір № 25 від 05.04.2011 р. Про організацію грузоперевезень (а/с. 43-44), п. 1.1 якого, визначено, що Виконавець зобов'язується здійснити відповідні заходи, спрямовані на забезпечення перевезення вантажів Замовника ;

- акти здачи - прийняття робіт за рахунком ( а/с. 13, 15);

- податкові накладні (а/с. 9, 12).

Слід зазначити, що суд не вбачає із вказаних первинних документів, а саме: Актів здачі приймання робіт за рахунками, виконання яких робіт приймалось Замовником.

Так, у Акті вказано, організація перевезення вантажів. В свою чергу, ні суду ні податковому органу під час проведення перевірки не надано документів, які б відображали зміст господарської операції. Із наданих документів неможливо встановити, який вантаж і куди перевозився, маршрут перевезення, особи, які здійснювали перевезенняю.

Крім того, в судовому засіданні були досліджені товарно - транспортні накладні (а/с. 10-11),в яких відсутні особливі реквізити: дата; відомості про вантаж; маса вантажу; не зазначено посадову особу яка прийняла та відправила вантаж та інші.

Також в акті перевірки перевіряючий посилається на висновки акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 11919/23-513/35179825 від 29.07.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «ВСТК», в якому зазначено, що у TOB «ВСТК» основні та транспортні засоби відсутні, тобто, на думку перевіряючого, фактичну доставку товару не доведено, що свідчить про неможливість здійснення всієї діяльності підприємства, а документи надані на перевірку мають формальні ознаки.

Отже суд приходить до висновку, що TOB «Форвард» не надало суду доказів (первинних документів), які б вказували на фактичне отримання послуг від TOB «ВСТК» за договором від 05.04.2011 року №25, що є порушенням позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України та призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з TOB «ВСТК» за травень 2011 року у розмірі 53 196 грн., а відповідно заниження податку на додану вартість в сумі 8 866 грн., та зменшення податку на прибуток за 2 квартал у сумі 10196 грн.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Для установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема, у разі придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробником.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

30 вересня 2013 року.