Рішення

від 25.09.2013 по справі 910/14225/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14225/13 25.09.13

за позовомІнституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпарх» простягнення 58661,46 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Круліцький В.В. - представник за довіреністю № 95/19-1-11-504 від 08.08.13; Бондар К.А. - представник за довіреністю № 95/19-1-1-498а від 07.08.13; Романчук Д.М. - представник за довіреністю від 23.07.13. від відповідача Лурьє С.П. - керівник

В судовому засіданні 25.09.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпарх» заборгованості за договором оренди в розмірі 58661,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 21/1-2011 від 18.07.2011 відповідачем не сплачувалась своєчасно та в повному обсязі орендна плата, комунальні платежі, внаслідок чого позивачем було нараховано 3 % річних в сумі 345,06 грн, 1499,82 грн. пені та 454,78 грн. штрафу. Крім того, оскільки термін дії договору оренди закінчився 01.01.13, а відповідач приміщення у встановлений договором строк не звільнив та позивачеві не передав, останній просить стягнути з відповідача 56361,36 грн. неустойки за прострочення повернення майна за період з січня по червень 2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14225/13 та призначено розгляд справи на 14.08.2013.

У судовому засіданні 14.08.13 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначив, що погоджується з твердженнями позивача про прострочення сплати орендної плати за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, у зв'язку з чим не заперечує проти сплати пені в розмірі 1499,82 грн. Проте відповідач вважає, що позивачем було неправомірно нараховано штраф та 3 % річних за прострочення сплати орендних платежів, оскільки за вказане порушення позивачем уже нараховано пеню в сумі 1499,82 грн., що виключає, на думку відповідача, можливість застосування до нього інших штрафних санкцій. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення з нього неустойки за час прострочення повернення приміщення після закінчення строку дії договору, оскільки позивачем не було вчинено ніяких дій по ініціюванню повернення майна, направлення комісії або повідомлення про підписання акту приймання-передачі, мало місце прострочення кредитора.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 25.09.13 у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у представників сторін.

В судове засідання 25.09.13 представники сторін з'явились, позивач надав письмові додаткові пояснення по суті спору, що були залучені судом до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

18 липня 2011 року між Інститутом хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віпарх» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 21/1-2011 Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору об'єктом оренди є офісні приміщення в допоміжному корпусі інституту, що розміщені за адресою: 02160 м. Київ, Харківське шосе, буд. 48, всього 6 кімнат загальною площею 152,89 кв.м., майно передається в оренду з метою використання для проведення науково-виробничої діяльності.

Відповідно до п.7.1 договір набуває чинності з 01.08.11, після підписання акту приймання-здачі і діє до 31 грудня 2012 року включно.

Згідно з п.7.2 договору строк дії даного договору не може бути продовжений автоматично. Фактичне використання майна після закінчення дії договору не є продовженням договору на новий строк.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендоване майно протягом 3-х робочих днів повертається орендодавцю за актом приймання-здачі майна.

Згідно з п.3.1 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від ь01.10.95 № 786 зі змінами або за результатами конкурсу на право оренд державного майна і становить за базовий місяць розрахунку - липень 2011 року 4696,78 грн. з ПДВ. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю, по розрахунках орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, відшкодування податку на воду.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що нарахування орендарю орендної плати, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю та воду здійснюється щомісячно, станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.3 договору орендар сплачує орендну плату та інші платежі за кожний місяць до 20-го числа поточного місяця, згідно одержаних актів (рахунків).

28.07.11 ТОВ «Віпарх» отримало від позивача об'єкт оренди передбачений договором № 21/1-2011, що підтверджується актом № 1 приймання-передачі приміщень в оренду.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, протягом строку дії договору мало місце порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати, комунальних платежів. В порушення умов договору оренди № 21/1-2011 відповідач допускав прострочення сплати вказаних платежів за вересень-грудень 2012 року, повністю заборгованість була погашена в травні 2013 рокую

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних та комунальних платежів, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 345,06 грн, 1499,82 грн. пені та 454,78 грн. штрафу. Крім того, оскільки термін дії договору оренди закінчився 01.01.13, а відповідач приміщення у встановлений договором строк не звільнив та позивачеві не передав, останній просить стягнути з відповідача 56361,36 грн. неустойки за прострочення повернення майна за період з січня по червень 2013 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи (копії рахунків, що виставлялись відповідачу протягом вересня-грудня 2012 року доказами їх вручення відповідачу, виписки з банківських рахунків позивача) підтверджується факт прострочення відповідачем сплати орендної плати за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до норм статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що сума орендної плати, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується в установленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті орендної плати та комунальних платежів становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України суду не надано права виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем, а саме 1499,82 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 454,78 грн. та 3 % річних в сумі 345,50 грн.

Відповідно до п.3.7 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 2 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2 % від суми заборгованості.

Відповідно до п.5.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" застосовуючи у вирішенні спорів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням договорів оренди (найму) положення статті 549 ЦК України, господарським судам слід виходити з того, що: одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій; можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України; для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 454,78 грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача, що міститься в позовній заяві.

Згідно з п.2.ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3 % відсотки річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За таких обставин, враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 345,50 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення неустойки за затримку повернення об'єкту оренди в сумі 56361,36 грн., що нарахована позивачем за період з січня по червень 2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, з урахуванням норм ч.1 ст. 785 ЦК України, п. 7.8 договору оренди, з 01.01.13 у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачеві об'єкта оренди за договором оренди № 21/1-2011, відповідач мав повернути майно протягом 3-х робочих днів, тобто до 04.01.13 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар після припинення договору оренди об'єкт оренди у встановлений договором строк орендодавцеві не повернув.

Відповідно до ч. 2, 3 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач припустився прострочення повернення майна, а тому позивач, посилаючись на норми закону, просить суд стягнути з відповідача неустойку, яка за розрахунком позивача становить 56361,36 грн.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Лист № б/н, що відповідно до повідомлення паро вручення поштового відправлення, був направлений позивачеві 19.06.13 та отриманий останнім 21.06.13, на який посилається відповідач як на доказ вчинення ним дій щодо повернення об'єкту оренди, не є в розумінні ст. 34 ГПК України, належним та допустимим доказом на підтвердження вказаних обставин, оскільки вказаний лист не містить пропозиції прийняти об'єкт оренди за актом.

Доказів вчинення будь-яких дій щодо повернення об'єкту оренди після 01.01.13 (закінчення строку дії договору оренди) відповідачем не надано, хоча відповідно до п. 4.2.10, 7.8 договору оренди саме на орендаря покладено обов'язок передати (повернути) об'єкт оренди у стані не гіршому ніж на момент отримання (з урахуванням нормального фізичного зносу) за актом приймання-здачі майна.

Крім того, відповідно до п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України.

Суд зазначає, що відповідачем дії щодо повернення орендованих приміщень не вчинялись, листи з пропозицією прийняти орендоване приміщення за актом на адресу позивача не направлялись, належних доказів на підтвердження наявності перешкод у доступі до орендованих приміщень відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання повернути об'єкт оренди в розмірі 56361,36 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до норм законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпарх» (02105 м. Київ, просп. Миру, будинок 4-А, ідентифікаційний код 33055926) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (02160 м. Київ, Харківське шосе, буд. 48, ідентифікаційний код 05417041) пеню в сумі 1499 (одна тисяча чотириста дев'яноста дев'ять) грн. 82 коп., штраф в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 78 коп., 3 % річних в сумі 345 (триста сорок п'ять) грн. 50 коп., 56 361 (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят одну) грн. 36 коп. неустойки за прострочення повернення майна після припинення договору оренди, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.