Постанова

від 28.11.2013 по справі 910/14225/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа№ 910/14225/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Романчук Д.М. - дов. від 29.10.2013 року б/н

від відповідача: Гаркавенко І.Г. - дов. від 16.07.2013 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Віпарх" на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013 року

у справі № 910/14225/13 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Віпарх" (м. Київ)

про стягнення 58 661 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернувся Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віпарх" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 58 661 грн. 46 коп., а саме: 1 499 грн. 82 коп. пені, 454 грн. 78 коп. штрафу, 345 грн. 50 коп. 3% річних, 56 361 грн. 36 коп. неустойки за прострочення повернення майна з орендного володіння.

Рішенням від 25.09.2013 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „Віпарх" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь ІХВС НАН України пеню врозмірі 1 499 грн. 82 коп., штраф в розмірі 454 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 345 грн. 50 коп.56 361 грн. 36 коп. неустойки за прострочення повернення майна після припинення договору оренди, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ ,,Віпарх" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013 року по справі № 910/14225/13 скасувати в частині стягнення неустойки в розмірі 56 361 грн. 36 коп. та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року апеляційна скарга ТОВ „Віпарх" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/14225/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 28.11.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

18.07.2011 року Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Віпарх" (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна № 21/1-2011 Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору об'єктом оренди є офісні приміщення в допоміжному корпусі інституту, що розміщені за адресою: 02160 м. Київ, Харківське шосе, буд. 48, всього 6 кімнат загальною площею 152,89 кв.м., майно передається в оренду з метою використання для проведення науково-виробничої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 761 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Ч. 1 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до п. 7.1 договору від 18.07.2011 року № 21/1-2011 він набуває чинності з 01.08.2011 року, після підписання акту приймання-здачі і діє до 31.12.2012 року включно.

Згідно з п. 7.2 договору від 18.07.2011 року № 21/1-2011 строк його дії не може бути продовжений автоматично. Фактичне використання майна після закінчення дії договору не є продовженням договору на новий строк.

П. 7.8 договору від 18.07.2011 року № 21/1-2011 визначено, що у разі припинення або розірвання договору орендоване майно протягом 3-х робочих днів повертається орендодавцю за актом приймання-здачі майна.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

А ч. 1 ст. 286 ЦК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3.1 договору від 18.07.2011 року № 21/1-2011 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.10.1995 № 786, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку - липень 2011 року 4 696 грн. 78 коп. з ПДВ. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю, по розрахунках орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю та воду.

Пунктом 3.2 договору від 18.07.2011 року № 21/1-2011 визначено, що нарахування орендарю орендної плати, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю та воду здійснюється щомісячно, станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.3 договору від 18.07.2011 року № 21/1-2011 орендар сплачує орендну плату та інші платежі за кожний місяць до 20-го числа поточного місяця, згідно одержаних актів (рахунків).

28.07.2011 року ТОВ „Віпарх" отримало від позивача об'єкт оренди передбачений договором № 21/1-2011, що підтверджується актом № 1 приймання-передачі приміщень в оренду.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, протягом строку дії договору мало місце порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати, комунальних платежів. В порушення умов договору оренди від 18.07.2011 року № 21/1-2011 відповідач допускав прострочення сплати вказаних платежів за вересень-грудень 2012 року, повністю заборгованість була погашена в травні 2013 року.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 3.6 договору від 18.07.2011 року № 21/1-2011 сторони погодили, що сума орендної плати, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується в установленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню за період з 21.09.2012 року по 16.05.2013 року у розмірі 1 499 грн. 82 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 454 грн. 78 коп. та 3 % річних в сумі 345,50 грн.

Відповідно до п. 3.7 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 2 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2 % від суми заборгованості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру штрафу, нарахованого за період з 21.09.2012 року по 16.05.2013 року, у розмірі 454 грн. 78 коп. та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 3% річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3% річних за період з 21.09.2012 року по 22.05.2013 року у розмірі 345 грн. 50 коп.

Крім того відповідно до положень ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до змісту ст. 785 ЦК України можливість стягнення неустойки безпосередньо пов'язана не із сумою заборгованості з орендної плати, а з тривалістю періоду прострочки з повернення речі, взятої в оренду.

Оскільки відповідач орендовані приміщення не звільнив з нього підлягає стягненню неустойка на підставі ст. 785 ЦК України за період січня - червня 2013 року в розмірі 56 361 грн. 36 коп. по договору від 18.07.2011 року № 21/1-2011.

Рішення місцевого господарського суду про стягнення неустойки є правомірним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє заперечення відповідача про те, що він не мав доступу до приміщень, а відтак і не міг їх звільнити.

Матеріалами справи не підтверджується задокументованих дій відповідача із спробами потрапити до приміщення. Крім того відповідач всупереч вимогам закону та договору не вчиняв дій щодо повернення орендованого приміщення.

Так перша спроба відзначається 19.06.2013 року, коли відповідач надіслав позивачу лист з проханням надати доступ до орендованого приміщення.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Віпарх" на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року по справі № 910/14225/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року по справі № 910/14225/13 залишити без змін.

3. Справу № 920/915/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__29.11.2013 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич