Постанова

від 11.09.2013 по справі 801/6526/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2013 р. (14:55) Справа №801/6526/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомера Україна"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін:

від позивача: Мошкін В'ячеслав Олександрович;

від відповідача: не з'явився.

Суть справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та складення акту №1294/15.4/36646150 від 28.02.13 року "Про результати документальної позапланової невиїздної перевірки позивача" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аквамарин" за листопад, грудень 2011р., січень, лютий 2012р.; про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення №0000471504 від 20.03.13р. на суму 3 182,00 грн. (завищення від'ємного значення податку на додану вартість) та податкове повідомлення-рішення №0003621501 від 20.03.13р. на суму 3 930,75грн. (за основним платежем: податок на прибуток у сумі 3 493,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 437,75грн.), які винесені відповідачем на підставі акту з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аквамарин" за листопад, грудень 2011р., січень, лютий 2012р. №1294/15.4/36646150 від 28.02.13р.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, фактичним обставинам справи. Так, позивач зазначив, що відповідачем був безпідставно зроблений висновок про нікчемність правочинів позивача з контрагентом ТОВ «Аквамарин», оскільки реальність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, а будь-які судові рішення про визнання правочинів фіктивними чи нікчемними відсутні.

Також позивачем зазначено, що Акт №1294/15.4/36646150 від 28.02.13 р., податкові повідомленя-рішення від 20.03.13р. №0000471504 року та №0003621501 винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства; дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємодії ТОВ «Енергомера Україна» з є необґрунтованими та не відповідають діючому законодавству.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.07.2013 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні 11.09.2013 року на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином - судовою повісткою, яка направлена рекомендованою кореспонденцією, надіслав на позов письмове заперечення, у якому вказано, що вимоги позивача є необґрунтованими на підставі того, що за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року ТОВ «Енергомера Україна» задекларовано витрати, що не враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, також перевіркою встановлено інші порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомера Україна" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 36646150), зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 14.09.2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомера Україна" серії А00 №635909, випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №666034, довідками з з ЄДР підприємств та організацій України №231565, №528383.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податків та зборів, в тому числі податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомера Україна" серії НБ №389569 від 07.10.2013 року.

Таким чином, ТОВ "Енергомера Україна" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаній виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Наказом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 15.02.2013 року №749 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Енергомера Україна" (а.с. 14) відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 п. п. 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, п. 79.1 ст. 79, ст. 20 Податкового кодексу України наказано провести позапланову невиїзну перевірку з 19.02.2013 року тривалістю 5 робочих днів.

Так, повідомленням від 15.02.2013 року №413/10/15.4 та копією наказу від 15.02.2013 року №749 відповідач повідомив позивача про проведення перевірки.

З 19.02.2013 року по 25.05.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Енергомера Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аквамарин" (ЄДРПОУ 32836776) за листопад, грудень 2011 року, січень, лютий 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1294/15.4/36646150 від 28.02.13 року, за висновками якого встановлено порушення:

-п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 493 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2011 року - 1 742 грн.; 1 квартал 2012р. - 1 751 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, внаслідок чого завищена сума податкового кредиту по деклараціям всього у сумі ПДВ 3 182 грн., а саме:

- листопад 2011р. - 800 грн.;

- грудень 2011р. - 715 грн.;

- січень 2012р. - 840 грн.;

- лютий 2012р. - 827грн.;

- та заниження позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього на суму 3182грн., а саме в наступних податкових періодах:

- листопад 2011р. - 800 грн.;

- грудень 201 1 р. - 715 грн.;

- січень 2012р. - 840 грн.;

- лютий 2012р. - 827 грн.;

- значення рядку 24 зменшено всього на суму ПДВ 3 182 грн.

Не погодившись з виданим актом, позивач надав до ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС заперечення вих. №0754 від 07.03.2013 року , у якому зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ДПС було допущено порушення процедури проведення документальних позапланових перевірок, встановленого п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, яке виявилося у ненаданні ТОВ "Енергомера Україна" 10-денного терміну для надання пояснень і документальних підтверджень правових і господарських відносин з ТОВ «Аквамарин» та неперевіренні наявність у ТОВ "Енергомера Україна" первинних документів, які використовуються в бухгалтерському й податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Крім того у запереченні зазначено, що висновки ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС щодо фіктивності господарських операцій між ТОВ "Енергомера Україна" та ТОВ «Аквамарин» по оренді приміщення та їх спрямованості на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту необґрунтовані, бездоказові й не відповідають дійсності.

На заперечення №0754 від 07.03.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС надіслала позивачу відповідь №6260/10/15-4 від 15.03.2013 року, у якій вказано, що перевіркою ТОВ "Енергомера Україна" не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Аквамарин» за листопад, грудень 2011 року, січень, лютий 2012 року, яке має ознаки фіктивного підприємства.

Також у відповіді вказано, що ТОВ «Аквамарин» не знаходиться за місцезнаходженням, вказаним у податкових накладних, виданих на адресу, тобто в податкову накладну внесені недостовірні дані щодо обов'язкового реквізиту.

Таким чином, ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС вважає висновки, зроблені в акті перевірки №1294/15.4/36646150 від 28.02.13 року, вірними та відповідними діючому законодавству.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 року №0000471504 (завищення від'ємного значення податку на додану вартість) на суму 3 182 грн. (а.с. 48) та №0003621501 від 20.03.13 року (за основним платежем: податок на прибуток у сумі 3 493,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 437,75грн.), на суму 3 930,75грн. (а.с. 49)

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку з прийняттям таких повідомлень-рішень, якими збільшено грошове зобов'язання позивачу з податку на прибуток у розмірі 3 930,75 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 3 182,00 грн.

Перевіряючи дотримання податковим органом законності прийняття наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, а також порядку, підстав та строків проведення документальної невиїзної позапланової перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України податковий орган повинен розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання платником податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Більш того, пунктом 78.4 ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як свідчать матеріали справи, повідомлення від 15.02.2013 року №413/10/15.4 та копія наказу від 15.02.2013 року №749 отримані позивачем лише 24.05.2013 р., про що зазначене у позові та відповідачем не було спростовано.

У відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на який посилається ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС як на підставу проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергомера Україна», документальна позапланова перевірка здійснюється, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проте ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС не було направлено ТОВ «Енергомера Україна» запиту про надання інформації та її документального підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Аквамарин» (ЄДРПОУ 32836776) за листопад, грудень 2011 року, січень, лютий 2012 року.

Таким чином, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі ДПС не надала ТОВ «Енергомера Україна» встановленого законом десятиденного терміну для направлення пояснень і документальних підтверджень правових і господарських відносин з ТОВ «Аквамарин» (ЄДРПОУ 32836776).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів, що підтверджують дотримання ним вимог ст.ст. 78, 79 Податкового кодексу України в частині надіслання платнику податків запиту, зазначеного в п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Отже, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ДПС було допущено порушення процедури проведення документальних позапланових перевірок, встановленого п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

У зв'язку з порушенням відповідачем зазначеною процедури проведення документальних позапланових перевірок, правові підстави для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Енергомера Україна» у ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС були відсутні.

Таким чином, виходячи з норм ПК України та обставин справи, суд вважає дії відповідача щодо проведення перевірки відповідно до наказу від 15.02.2013 року №749 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Енергомера Україна" неправомірними.

Враховуючи зазначене, у відповідача взагалі не виникли підстави для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, передбачені пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, а тому судом вбачається, що дана перевірка була безпідставно призначена наказом від 15.02.2013 року №749.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

У зв'язку з вказаним, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та складення акту №1294/15.4/36646150 від 28.02.13 року "Про результати документальної позапланової невиїздної перевірки позивача" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аквамарин" за листопад, грудень 2011р., січень, лютий 2012р. підлягають задоволенню.

Перевіряючи правомірність прийняття Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби спірних податкових повідомлень - рішень від 20.03.2013 року №0000471504 та №0003621501, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної політики, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Отже на підставі вищезазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, суд вважає можливим як наслідок того, що судом були визнанні протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, за висновками якої було винесено акт, а на підставі акту прийняті податкові повідомлення-рішення, задовольнити позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 року №0000471504 та №0003621501.

Крім того, судом під час розгляду даної справи було перевірено обґрунтованість визначення суми завишення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 3182,00 грн. та суми завишення від'ємного значення податку на прибуток на суму 3 493,00 грн. ТОВ "Енергомера Україна" та встановлено наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту за листопад, грудень 2011 року, січень, лютий 2012 року визначені в Податковому кодексі України від 02.12.2010 № 2755-VI

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Аквамарин" на підставі договорів.

Перевіряючи реальність виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Аквамарин" (ЄДРПОУ 32836776), суд зазначає наступне.

01.11.2011 року між позивачем та ТОВ «Аквамарин» було укладено договір №133 про надання Товариством «Аквамарин» в оренду Товариству "Енергомера Україна"приміщення загальною площею 53,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Октябрська (Петропавловська), 13 (к.12).

На підтвердження цієї операції позивачем були надані такі первинні документи, як:

- Акт прийому-передачі від 01.11.2011 року приміщення загальною площею 53,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Октябрська (Петропавловська), 13 (к.12);

- журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (ТОВ «Аквамарин» ЄДРПОУ 32836776) за період з 01.10.11 по 30.03.12 р.;

- журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (ТОВ «Аквамарин» ЄДРПОУ 32836776) за листопад 2011 р.;

- журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (ТОВ «Аквамарин» ЄДРПОУ 32836776) за грудень 2011 р.;

- журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (ТОВ «Аквамарин» ЄДРПОУ 32836776) за січень 2012 р.;

- журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (ТОВ «Аквамарин» ЄДРПОУ 32836776) за лютий 2012 р.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000293 від 30.11.11;

- акт наданих послуг №357 від 30.11.11;

- податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №17 від 30.11.11;

- рахунок-фактура ТОВ «Аквамарин» №СФ-0000293 від 01.11.11;

- рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №358 від 28.11.11;

- банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 30.11.11;

- банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 13.12.11;

- акт наданих послуг №352 від 31.12.11;

- податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №34 від 31.12.11;

- рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №354 від 28.11.11;

- банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 29.12.11;

- акт наданих послуг №24 від 31.01.12.;

- податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №30 від 31.01.12;

- рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №26 від 31.01.12;

- банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 08.02.12;

- акт наданих послуг №16 від 31.01.12;

- податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №27 від 31.01.12;

- рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №366 від 28.12.11;

- банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 31.01.12;

- акт наданих послуг №64 від 29.02.12;

- податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №64 від 29.02.12;

- рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №357 від 27.02.12;

- акт наданих послуг №61 від 29.02.12;

- податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №61 від 29.02.12;

- рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №24 від 14.02.12;

- банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 29.02.12;

- податкова декларація з ПДВ ТОВ «Енергомера Україна» за листопад 2011 р. з квитанцією № 2 реєстраційний № 9012115388;

- додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 р. з квитанцією № 2 реєстраційний № 9012115466;

- реєстр виданих та отриманих ТОВ «Енергомера Україна» податкових накладних за листопад 2011 року з квитанцією № 2 реєстраційний № 9012115480;

- податкова декларація з ПДВ ТОВ «Енергомера Україна» за грудень 2011 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9013481572;

- додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9013481824;

- реєстр виданих та отриманих ТОВ «Енергомера Україна» податкових накладних за грудень 2011 року з квитанцією №2 реєстраційний № 9013536799;

- податкова декларація з ПДВ ТОВ «Енергомера Україна» за січень 2012 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9006024711;

- додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2012 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9006025050;

- реєстр виданих та отриманих ТОВ «Енергомера Україна» податкових накладних за січень 2012 року з квитанцією № 2 реєстраційний № 9006025160;

- податкова декларація з ПДВ ТОВ «Енергомера Україна» за лютий 2012 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9011845224;

- додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9011845825;

- реєстр виданих та отриманих ТОВ «Енергомера Україна» податкових накладних за лютий 2012 року з квитанцією № 2 реєстраційний № 9011845905.

Судом встановлено, що постачальник послуг (товарів), придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкову накладну.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ "Аквамарин") був юридичною особою, зареєстрованою як платник податків на додану вартість, і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані послуги, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 3 493,00 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для невключення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, були створені документи: видаткові накладні та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального надання ТОВ "Енергомера Україна" ТОВ "Аквамарин" послуг у зв'язку з тим, що останні мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Так, під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент ТОВ "Аквамарин" є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом, та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини 1 статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. Причому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин, дійсність якого заперечується або стороною, або іншою заінтересованою особою, може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочини між позивачем ТОВ "Енергомера Україна" та ТОВ "Аквамарин" були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договором, укладеним між ТОВ "Енергомера Україна" та ТОВ "Аквамарин", спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

А саме суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочини з наданням товарів (послуг) ТОВ "Аквамарин" позивачу підтверджується податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З огляду на зазначене, відсутні ознаки нікчемності у правочинах, укладених між позивачем та ТОВ "Аквамарин", оскільки вказані правочини мають реальний характер, були направлені на досягнення правових наслідків з набуттям сторонами правочину відповідних прав та обов'язків.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені відповідачем в акті перевірки №1294/15.4/36646150 від 28.02.13 року, не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а отже, у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 182,00 грн. та з податку на прибуток 3 493,00 грн.

У зв'язку з цим також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку з податку на прибуток у розмірі 437,75 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та складення акту №1294/15.4/36646150 від 28.02.13 року

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000471504 від 20.03.13 року на суму 3 182,00 грн. (завищення від'ємного значення податку на додану вартість), яке винесено Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0003621501 від 20.03.13 року на суму 3 930,75грн. (за основним платежем: податок на прибуток у сумі 3 493,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 437,75грн.), яке винесено Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Панов О.І.