Ухвала

від 21.01.2014 по справі 801/6526/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/6526/13-а

21.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/6526/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 11.09.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомера Україна" (вул. Петропавловська, буд.13,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомера Україна" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та складення акту №1294/15.4/36646150 від 28.02.13, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000471504 від 20.03.13 на суму 3 182,00 грн. (завищення від'ємного значення податку на додану вартість), яке винесено Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0003621501 від 20.03.13 на суму 3 930,75грн. (за основним платежем: податок на прибуток у сумі 3 493,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 437,75грн.), яке винесено Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 21.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 20.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000471504 (завищення від'ємного значення податку на додану вартість) на суму 3 182 грн. (а.с. 48) та №0003621501 від 20.03.13 (за основним платежем: податок на прибуток у сумі 3 493,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 437,75грн.), на суму 3 930,75грн. (а.с. 49)..

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 28.02.2013 №1294/15.4/36646150 позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Енергомера Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Аквамарин" (ЄДРПОУ 32836776) за листопад, грудень 2011 року, січень, лютий 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2011 між позивачем та ТОВ «Аквамарин» було укладено договір №133 про надання Товариством «Аквамарин» в оренду Товариству "Енергомера Україна" приміщення загальною площею 53,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Октябрська (Петропавловська), 13 (к.12).

На підтвердження цієї операції позивачем були надані такі первинні документи, як: Акт прийому-передачі від 01.11.2011 приміщення загальною площею 53,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Октябрська (Петропавловська), 13 (к.12); журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (ТОВ «Аквамарин» ЄДРПОУ 32836776) за період з 01.10.11 по 30.03.12 р.; журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (ТОВ «Аквамарин» ЄДРПОУ 32836776) за листопад 2011 р.; журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (ТОВ «Аквамарин» ЄДРПОУ 32836776) за грудень 2011 р.; журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (ТОВ «Аквамарин» ЄДРПОУ 32836776) за січень 2012 р.; журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками (ТОВ «Аквамарин» ЄДРПОУ 32836776) за лютий 2012 р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000293 від 30.11.11; акт наданих послуг №357 від 30.11.11; податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №17 від 30.11.11;рахунок-фактура ТОВ «Аквамарин» №СФ-0000293 від 01.11.11; рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №358 від 28.11.11; банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 30.11.11; банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 13.12.11; акт наданих послуг №352 від 31.12.11; податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №34 від 31.12.11; рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №354 від 28.11.11; банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 29.12.11; акт наданих послуг №24 від 31.01.12.; податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №30 від 31.01.12; рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №26 від 31.01.12; банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 08.02.12; акт наданих послуг №16 від 31.01.12; податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №27 від 31.01.12; рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №366 від 28.12.11; банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 31.01.12; акт наданих послуг №64 від 29.02.12; податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №64 від 29.02.12; рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №357 від 27.02.12; акт наданих послуг №61 від 29.02.12; податкова накладна ТОВ «Аквамарин» №61 від 29.02.12; рахунок до сплати ТОВ «Аквамарин» №24 від 14.02.12; банківська виписка по рахунку ТОВ «Енергомера Україна» за 29.02.12; податкова декларація з ПДВ ТОВ «Енергомера Україна» за листопад 2011 р. з квитанцією № 2 реєстраційний № 9012115388; додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 р. з квитанцією № 2 реєстраційний № 9012115466; реєстр виданих та отриманих ТОВ «Енергомера Україна» податкових накладних за листопад 2011 року з квитанцією № 2 реєстраційний № 9012115480; податкова декларація з ПДВ ТОВ «Енергомера Україна» за грудень 2011 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9013481572; додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9013481824; реєстр виданих та отриманих ТОВ «Енергомера Україна» податкових накладних за грудень 2011 року з квитанцією №2 реєстраційний № 9013536799; податкова декларація з ПДВ ТОВ «Енергомера Україна» за січень 2012 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9006024711; додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2012 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9006025050; реєстр виданих та отриманих ТОВ «Енергомера Україна» податкових накладних за січень 2012 року з квитанцією № 2 реєстраційний № 9006025160; податкова декларація з ПДВ ТОВ «Енергомера Україна» за лютий 2012 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9011845224; додаток №5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 р. з квитанцією №2 реєстраційний № 9011845825; реєстр виданих та отриманих ТОВ «Енергомера Україна» податкових накладних за лютий 2012 року з квитанцією № 2 реєстраційний № 9011845905.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, обов'язкові реквізити якої визначені п. 201.1 ст. 200 ПКУ.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Судом встановлено, що постачальник послуг (товарів), придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкову накладну.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ "Аквамарин") був юридичною особою, зареєстрованою як платник податків на додану вартість, і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані послуги, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, були створені документи: видаткові накладні та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентами через наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. Причому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин, дійсність якого заперечується або стороною, або іншою заінтересованою особою, може бути визнаний недійсним тільки судом.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Кодегія суддів зазначає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З огляду на зазначене, відсутні ознаки нікчемності у правочинах, укладених між позивачем та ТОВ "Аквамарин", оскільки вказані правочини мають реальний характер, були направлені на досягнення правових наслідків з набуттям сторонами правочину відповідних прав та обов'язків.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13 у справі № 801/6526/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13 у справі № 801/6526/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко