Ухвала

від 26.09.2013 по справі 2а-15163/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/28679/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011

у справі № 2а-15163/10/2070

за позовомПідприємства «Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем» доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова проскасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем» (далі по тексту - позивач, Підприємство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004562305/0 від 17.11.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 19.10.2010 проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ТКФ «Міран-Трейд» за період з 01.10.2008 по 31.10.2008, за результатами якої складений акт від 19.10.2010 № 10761/2305/30753871, яким встановлено порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004562305/0 від 17.11.2010 про донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 23608,50 грн., з яких: за основним платежем 15739,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7869,50 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Підприємством та ПП «ТКФ «Міран-Трейд» були укладені договори на виконання послуг, які були виконані у повному обсязі, що підтверджується податковими накладними, рахунками-фактур, актами здачі-приймання виконаних робіт. Оплата за вказані послуги здійснена у повному обсязі, що підтверджується розрахунковими документами, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивачем договірні правовідносини оформлені у встановлений законом спосіб, та на виконання вимог податкового законодавства оформлено первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

З первинних документів вбачається, що отримані послуги за цими угодами були використаний у власній господарської діяльності позивача та надані ним наступним покупцям: ХХП «Сертифікаційний центр АСУ», ЗАТ «Зевс Кераміка», ЗАТ «А/Т Глини Донбасу», ЗАТ НТК «Цемент».

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно дійшли висновку про те, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону .

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вказали на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ, а саме: відсутність податкової накладної. Інших підстав для такого не включення у законодавстві не передбачено.

Судами встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент видачі податкових накладних ПП «ТКФ «Міран-Трейд» зареєстрований у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб, знаходиться на обліку в ДПІ м. Луганська, є платником податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова