Ухвала

від 30.09.2013 по справі 2а-6580/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Київ К-13637/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010

у справі № 2а-6580/09/1370

за позовом Приватного підприємства «Діонея»

до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, Головного управління державного казначейства України у Львівській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі Львівської області №0001632320/0 від 13.03.2008, №0001642320/0 від 13.03.2008, №0001862320/0 від 27.05.2008, №0002132320/0 від 10.09.2008. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Діонея» 1059001 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем були проведені виїзні позапланові перевірки ПП «Діонея» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, за результатами яких складені акти від 28.02.2008 № 197/23-2/32117546, від 06.05.2008 №430/23-2/32117546, від 28.08.2009 №/23-2/32117546.

За висновками актів перевірок позивачем допущено порушення п.1.2, та пп. 3.1.1 п.3.1., пп.3.2.8. п.3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині передачі на баланс ТОВ «Дебора» робіт з будівництва та введення в експлуатацію виробничої бази за адресою м. Київ, вул. Крайня, 1-Б.

На підставі зазначених актів перевірок прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 13.03.2008 № 0001632320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на 1966,00 грн., за грудень 2007 року на 90405,00 грн.;

- від 13.03.2008 №0001642320/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12054,00 грн.;

- від 27.05.2008 №0001862320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2008 року на 92730,00 грн.;

- від 10.09.2008 №0002132320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2008 року на 9742,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Львівської області від 24.06.2008, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, у справі №3/74 про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Яворівському районі Львівської області від 18.02.2004 № 0000142320/0 та №152320/0, встановлено, що податковий орган помилково вважав, що позивачем на виконання вимог Договору про спільну діяльність №1-СД від 01.10.2004 було передано на баланс ТОВ «Дебора» роботи (послуги) при здійсненні спільної діяльності, які не були оподатковані податком на додану вартість. Помилковість таких висновків полягає в необґрунтованості та недоведеності обставин такої передачі будівельних робіт з будівництва виробничої бази за адресою: м. Київ вул. Крайня, 1-б. Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що зазначений договір про спільну діяльність не можна вважати таким договором, оскільки його положення суперечать змісту самого договору, його цілям та чинному законодавству. Даний договір не було зареєстровано в податкових органах та не здійснювалося окреме звітування за результатами виконання умов такого договору.

З огляду на викладене, прийняття відповідачем-1 з цих же підстав податкових повідомлень-рішень № 0001632320/0 від 13.03.2008, № 0001642320/0 від 13.03.2008, №0001862320/0 від 27.05.2008, №0002132320/0 від 10.09.2008 правильно визнано судами попередніх інстанцій протиправним.

Щодо бюджетної заборгованості, то судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість по бюджетному відшкодуванню з ПДВ виникла за період діяльності позивача з березня 2007 року по червень 2009 року.

Протягом зазначеного періоду до податкового органу позивачем подавались відповідні податкові декларації до яких був доданий розрахунок бюджетного відшкодування та заява про повернення сум бюджетного відшкодування на рахунок платника. Заявлені позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість підтверджені відповідними довідками та актами перевірки податкового органу, однак відшкодовані платнику податку на його рахунок не були.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем виконано вимоги ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» що дає йому право на одержання бюджетного відшкодування в визначеній сумі.

При цьому позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом заявлення вимоги про стягнення заборгованості, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога саме про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Доводи касаційної скарги вищезазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров