Рішення

від 17.09.2013 по справі 905/5447/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.2013 Справа № 905/5447/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАФ РЕАГЕНТ», м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «В.І.Т.О.», м.Донецьк,

про : стягнення 102185грн.55коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -- Карабут Г.Л. (довіреність від №б/н від 14.06.2013р);

від Відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАФ РЕАГЕНТ», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «В.І.Т.О.», м.Донецьк, про стягнення 102185грн.55коп., які складаються з суми боргу у розмірі 92363грн. 20коп., 3% річних в сумі 2887грн. 63коп., пені в сумі 6934грн. 72коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у наданому через канцелярію суду 03.09.2013р. відзиві на позовну заяву, мотивуючи свою позицію тим, що поставлений позивачем товар не відповідав вимогам щодо його якості, внаслідок чого був оплачений лише частково, решта товару була повернута позивачу за видатковими накладними.

13.09.2013р. позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення на відзив відповідача, а також на вимогу суду надав уточнення щодо періоду нарахування заявлених до стягнення 3% річних та пені.

Востаннє ухвалою суду від 03.09.2013р. справа слуханням відкладалася на 17.09.2013р.

У судове засідання 17.09.2013р. з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, просив суд вважати визначені в наданих через канцелярію суду 13.09.2013р. уточненнях періоди нарахування заявлених до стягнення 3% річних та пені як остаточні.

У судове засідання 17.09.2013р. представник відповідача - ТОВ «Виробнича компанія «В.І.Т.О.», м.Донецьк, не з'явився.

Згідно штемпеля про відправку копій ухвали від 03.09.2013р., зробленої уповноваженою особою господарського суду Донецької області відповідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, 05.09.2013 року її копії були надіслані всім сторонам у справі, тобто з дотриманням процесуальних строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України. Таким чином, з дати направлення ухвали суду від 03.09.2013р. сплинув достатній термін для її отримання відповідачем та надання документів у виконання її вимог.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що позивач в судовому засіданні 17.09.2013р. підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача не є перешкодою для вирішення спору, зокрема, відповідач вже надав письмову позицію зі спору.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

16.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАФ РЕАГЕНТ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «В.І.Т.О.» (покупець) був укладений договір постачання № 0711/2011 (2011_KV_70) (далі за текстом - договір), згідно з п. 3.1. якого постачальник зобов'язується в узгоджений період, за заявами покупця поставляти покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2. вказаного договору асортимент, ціна, кількість, якісні характеристики товару, визачаються згідно з специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1, Додаток № 2).

Одержання товару відбувається на складі постачальника-самовивозом (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору право власності переходить до покупця з моменту відвантаження партії товару, згідно видаткової накладної.

Згідно із п. 3.3 договору право власності на товар (партію товару) переходить від постачальника до покупця в момент фактичного отримання товару (партії товару).

У п. 3.4 договору сторони дійшли згоди, що датою поставки товару (партії товару) є дата зазначена постачальником у видатковій накладній при умові надання покупцю всіх документів передбачених п. 3.7 договору.

Відповідно до п. 3.7 договору постачальник зобов'язується надати разом з товаром (партією товару) наступні документи: накладну на товар; податкову накладну; сертифікат аналізу; сертифікат походження.

Сторони у п. 4.2 договору дійшли згоди, що ціна товару залежить від офіційного курсу євро до гривні НБУ та корегується в залежності від зміни курсу з дня укладання договору на дату виставлення рахунку-фактури. Ціна товару узгоджується сторонами додатково при відвантаженні кожної партії і фіксується у виставлених рахунках-фактурах. Рахунок-фактура виставляється покупцеві при готовності товару до відвантаження.

Відповідно до п.4.3 договору товар (партія товару) оплачується покупцем протягом 45 календарних днів з дати отримання товару (партія товару). Датою оплати вважається дата надходження грошей за товар (партію товару) від покупця на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі. Оплата проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в рахунку-фактурі.

За умовами п. 7.1 договору, при прийомі товару покупець перевіряє його відповідність зведенням, зазначеним у транспортних і супровідних документах (включаючи даний договір і замовлення) по найменуванню, кількості, асортименту і якості.

По закінченні здавання-прийняття товару покупець складає акт приймання товару відповідно до вимог Інструкції П6 і П7. Підписання покупцем акта означає проведення поставки партії товару у повному обсязі (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 7.3 договору претензії пов'язані з якістю або недопоставкою товару, можуть бути пред'явлені покупцем протягом 10 днів з дня постачання товару покупцеві.

Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами умов договору. Пролонгація договору оформлюється додатковою угодою.

У виконання п.1.2. договору, у якості Додатків № 1 та № 2 до нього сторони уклали Специфікації до договору постачання № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р., якими визначили марку/назву товару, ціну, строки та умови поставки.

Договір № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р. та Додатки до нього підписані сторонами без будь-яких заперечень, скріплені печатками.

У позовній заяві позивач посилається на те, що за замовленнями відповідача у виконання договору № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р. здійснив останньому поставку товару (органічний флокулянт) за наступними видатковими накладними: № 114 від 04.04.2012р., №139 від 24.04.2012р., №175 від 23.05.2012р., однак товар був оплачений лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 92363грн.20коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у наданому через канцелярію суду 03.09.2013р. відзиві на позов.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 92363грн.20коп., пені в розмірі 6934грн.72коп. та 3% у сумі 2887грн.63коп.

Підставою позову є неналежне виконання відповідачем умов договору № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р. щодо своєчасної та повної оплати товару, поставленого за видатковими накладними № 114 від 04.04.2012р., №139 від 24.04.2012р., №175 від 23.05.2012р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р. у позивача виник обов'язок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт поставки відповідачу товару загальною вартістю 113128грн. 20коп. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 114 від 04.04.2012р. на суму 66765грн. 00коп., №139 від 24.04.2012р. на суму 27940грн. 80коп., №175 від 23.05.2012р. на суму 18422грн. 40коп.

Поставлений товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 7 від 03.04.2012р., №8 від 24.04.2012р., №11 від 21.05.2012р. прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписом останніх на вказаних накладних.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується. Отже, продаж товару фактично відбувся, відповідно до п. 3.3. договору право власності на спірний товар перейшло до покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «В.І.Т.О.».

У якості підстави здійснення господарських операцій з поставки товару вказані накладні містять посилання на рахунки № СР00000118 від 03.04.2012р., № 144 від 24.04.2012р., № 182 від 21.05.2012р., які в свою чергу містяться в матеріалах справи та містять посилання на договір № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р. Товар, переданий за вищевказаними видатковими накладними, відповідає виду продукції, обумовленої сторонами у наявних в матеріалах справи Специфікаціях до вказаного договору.

Як вже зазначалося, у п. 3. 7 договору передбачено, що постачальник зобов'язується надати разом з товаром (партією товару) наступні документи: накладну на товар; податкову накладну; сертифікат аналізу; сертифікат походження.

Як вбачається з матеріалів справи, при отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р. зобов'язань з поставки продукції та надання товаросупровідних документів.

Крім того, ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Одночасно згідно ч.1 ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору поставки або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч.2 ст.666 ЦК України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Доказів вчинення відповідачем дій, пов'язаних з витребуванням у позивача обумовлених п.3.7 договору документів, матеріали справи не містять. Належних та допустимих доказів в порядку ст.ст. 33-36 ГПК України прийняття спірного товару на відповідальне зберігання або його повернення позивачу суду також не надано.

Представлені відповідачем для приєднання до матеріалів справи у якості доказів повернення товару позивачу видаткові накладні (повернення) № ВП-0000003 від 30.11.2012р., № ВП-0000001 від 27.04.2012р., №ВП-0000002 від 25.05.2012р. судом до уваги не приймаються, оскільки ці первинні документи в графі „Отримав" не містять будь-яких підписів, печаток з боку ТОВ «СЛАФ РЕАГЕНТ».

У письмових поясненнях на відзив до позовної заяви від 13.09.2013р. позивач стверджує, що повернення товару відповідачем на адресу позивача не здійснювалося.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання щодо здійснення поставки товару позивач виконав у відповідності з умовами договору № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р.

Відповідно до п. 7.3. договору претензії, зв'язані з якістю або недопоставкою товару, можуть бути пред'явлені покупцем протягом 10 днів з дня постачання товару покупцеві.

Посилаючись на те, що товар частково був отриманий неналежної якості, відповідач у відзиві на позов посилається на те, що шляхом направлення позивачу листів № 66-12 від 09.04.2012р., №27-12 від 27.04.2012р., №81-12 від 25.05.2012р., № 212-12 від 30.11.2011р. повідомляв про невідповідність поставленого товару вимогам щодо його якості. Разом з тим, належних та допустимих доказів направлення вказаних листів на адресу позивача матеріали справи не містять.

Отже, відповідач не надав суду будь-яких доказів вчинення з його боку дій, що свідчать про повідомлення позивача про встановлені обставини, доказів у підтвердження звернень до відповідача про порушення нібито з його боку умов договору № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р.

Разом з тим, матеріали справи містять листи за підписом директора ТОВ «Виробнича компанія «В.І.Т.О.» вих. №200-12 від 10.10.2012р., вих. №202-12 від 16.10.2012р., вих.. № 222-12 від 28.12.2012р., вих. №107-12 від 02.07.2012р., у яких відповідач не заперечує проти виниклої перед позивачем заборгованості, просить відстрочити її виплату.

Заперечення відповідача щодо поставки йому товару позивачем неналежної якості, судом розглянуті та відхилені як такі, що не мають відношення до предмету позову по даній справі, за якою вирішується питання стягнення заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар. Питання неналежної або належної якості отриманого товару не є предметом розгляду даної справи, а можуть бути вирішені в іншому позовному провадженні.

Наразі факт отримання неякісного товару не встановлений рішенням суду.

Крім того, посилання відповідача на те, що факт невідповідності поставленого позивачем товару заявленій якості підтверджується листом Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПАТ Акціонерна компанія «Київводоканал» №550/06-01-37/35 від 10.04.2012р. суд не приймає до уваги, оскільки з вказаного листа не вбачається, що, по-перше, він має відношення саме до товару, який був поставлений позивачем відповідачу за договором № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р., по-друге, за змістом вказаного листа у нього йдеться мова лише про промислові випробування, дослідження флокулянту.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Саме підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 4.3 договору товар (партія товару) оплачується покупцем протягом 45 календарних днів з дати отримання товару (партії товару).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач стверджує, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, внаслідок чого заборгованість склала 92363грн.20коп.

На вимогу суду позивач надав довідку за підписом директора ТОВ «СЛАФ РЕАГЕНТ» № 624 від 09.08.2013р., відповідно до якої відповідно до бухгалтерського обліку позивача товар, поставлений за видатковою накладною №114 від 04.04.2012р. був оплачений на загальну суму 20765грн.00коп. (платежами на суму 6675грн.00коп. від 01.06.2012р., 6090грн.00коп. від 22.06.2012р., 3000грн.00коп. від 25.09.2012р., 5000грн.00коп. від 26.10.2012р.), інші спірні поставки за накладними №139 від 24.04.2012р. та №175 від 23.05.2012р. залишилися повністю неоплаченими відповідачем. Вказані обставини не спростовані відповідачем під час судового засідання 03.09.2013р. та у відзиві на позов.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, грошові кошти у загальному розмірі 20765грн.00коп. перераховані з призначенням платежу за флокулянт згідно рахунку № 118 від 03.04.2012р. Вказаний рахунок виставлявся позивачем для оплати товару за накладною №114 від 04.04.2012р.

Таким чином, отриманий від позивача товар залишився неоплаченим відповідачем в сумі 92363грн. 20коп.

Враховуючи передбачені п.4.3 умови договору щодо строків оплати, за видатковою накладною №114 від 04.04.2012р. строк оплати товару для відповідача наступив 19.05.2012р., а вже з 20.05.2012р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з його оплати; за видатковою накладною №139 від 24.04.2012р. строк оплати товару для відповідача наступив 08.06.2012р., а вже з 09.06.2012р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з його оплати; за видатковою накладною №175 від 23.05.2012р. строк оплати товару для відповідача наступив 07.07.2012р., а вже з 08.07.2012р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з його оплати.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт отримання спірного товару відповідачем підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу в сумі 92363грн.20коп. суду не представлені, розмір боргу підтверджується в тому числі довідкою за підписом директора ТОВ «СЛАФ РЕАГЕНТ» №624 від 09.08.2012р., у зв'язку з чим на момент прийняття рішення господарське зобов'язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 92363грн. 20коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 6934грн. 72коп., яка за наданими суду 13.09.2013р. уточненнями остаточно розрахована наступним чином: за накладною №114 від 04.04.2012р. за період з 20.05.2012р. по 20.11.2012р., за накладною №139 від 24.04.2012р. за період з 09.06.2012р. по 20.12.2012р., за накладною №175 від 23.05.2012р. за період з 08.07.2012р. по 20.01.2013р.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Так, сторони у п. 8.2 договору № 0711/2011 (2011_KV_70) від 16.11.2011р. передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати вартості партії товару, покупець виплачує постачальникові за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну затримки платежу, від недоплаченої в термін суми за поставлений товар.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто спеціальним законодавством встановлено присікальний строк нарахування штрафних санкцій. Після закінчення вказаного строку їх нарахування припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Так, оскільки прострочення виконання зобов'язання з оплати товару:

- за накладною №114 від 04.04.2012р. виникло з 20.05.2012р., то граничним днем нарахування пені за цією накладною є 20.11.20012р.

- за накладною №139 від 24.04.2012р. виникло з 09.06.2012р., то граничним днем нарахування пені за цією накладною є 09.12.2012р.;

- за накладною №175 від 23.05.2012р. виникло з 08.07.2012р., то граничним днем нарахування пені за цією накладною є 08.01.2013р.;

Суд, здійснивши власних розрахунок пені за кожною спірною поставкою, за формулою: С х 2УСД х Д : 100, де- С - сума заборгованості за період, 2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ за день прострочки, Д - кількість днів прострочки, дійшов висновку:

- за поставкою від 04.04.2012р. на суму боргу 46000грн.00коп. за період з 20.05.2012р. по 20.11.20012р. сума пені становить 3487грн.70коп.;

- за поставкою від 24.04.2012р. на суму боргу 27940грн. 80коп. за період прострочки з 09.06.2012р. по 09.12.2012р. пеня складає суму у розмірі 2107грн.01коп.;

- за поставкою від 23.05.2012р. на суму боргу 18422грн.40коп. за період прострочки з 08.07.2012р. по 08.01.2013р. пеня складає 1396грн.95коп.,

Загалом 6991грн. 66коп.

Враховуючи те, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, заявлена позивачем сума пені у розмірі 6934грн. 72коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований, заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2887грн.63коп., які остаточно нараховані за кожною спірною поставкою окремо за ти ж самі періоди, що і пеня.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", вважає, що заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 2887грн.63коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4500грн.00коп.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до вищезазначеного, в підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надані суду наступні докази: копія договору 14/6 від 14.06.2013р. на надання правових послуг між адвокатом Карабут Г.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент», Додаток № 1 до договору 14/6 від 14.06.2013р. щодо узгодження вартості послуг, копії платіжних доручень №573 від 04.07.2013р., №514 від 18.06.2013р., акт приймання-передачі виконаних робіт від 03.09.2013р., копія свідоцтва №3415 від 26.05.2010р. про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія ордеру №45660 від 14.06.2013р. про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Карабут Г.Л. підтверджуються письмовим договором 14/6 від 14.06.2013р. на надання правових послуг, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання підготувати та подати до господарського суду Донецької області позовну заяву про стягнення суми заборгованості за договором постачання № 0711/2011 (2011_KV_70) та у подальшому представляти інтереси клієнта в господарському суді Донецької області в усіх інших судових установах, незалежно від форм власності з приводу зазначеного питання.

Згідно із п. 2.1 договору, оплата за надані послуги проводиться відповідно до Додатка 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Уклавши Додаток 1 до договору №14/6 від 14.06.2013р. сторони вказаного договору дійшли згоди, що гонорар адвоката за угодою сторін встановлюється в розмірі 4500грн.00коп.

Позивач відповідно до платіжних доручень №573 від 04.07.2013р., №514 від 18.06.2013р. перерахував Карабут Г.Л. грошові кошти у загальному розмірі 4500грн.00коп.

Між сторонами договору №14/6 від 14.06.2013р. складений акт приймання-передачі виконаних робіт від 03.09.2013р., згідно з яким виконавець надав, а позивач прийняв послуги адвоката з проведення правової експертизи наданих документів, адвокатом підготовлена позовна заява, здійснено представництво інтересів клієнта у господарському суді Донецької області, всього надано послуги на загальну суму 4500грн.00коп.

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, слід враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що за підписом адвоката Карабут Г.Л. поданий позов, розрахунок заявлених до стягнення пені та 3% річних, пояснення на відзив до позовної заяви, письмові уточнення щодо періоду нарахування 3% річних та пені, адвокат особисто приймав участь у судових засіданнях 03.09.2013р. та 17.09.2013р. Інших доказів на підтвердження зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу він затратив на її підготовку суду не надано.

Приймаючи до уваги незначну складність розглядуваних в межах справи 905/5447/13 правовідносин, незначну кількість судових засідань, в яких був присутній адвокат, розумну необхідність судових витрат для даної справи, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою наданих за договором послуг у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 3000грн. 00коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАФ РЕАГЕНТ», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «В.І.Т.О.», м.Донецьк, про стягнення 102185грн.55коп., які складаються з суми боргу у розмірі 92363грн. 20коп., 3% річних в сумі 2887грн. 63коп., пені в сумі 6934грн. 72коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «В.І.Т.О.» (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, пр-т Театральний,21 код ЄДРПОУ 36379767) на користь «СЛАФ РЕАГЕНТ» (юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок, 3а; поштова адреса: 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 13; код ЄДРПОУ 33303061) суму основного боргу в розмірі 92363грн.20коп., пеню у розмірі 6934грн. 72коп., 3% річних у розмірі 2887грн.63коп., витрати на оплату судового збору за звернення з позовом в розмірі 2043грн.71коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 17.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2013р .

Суддя Ю.В. Макарова