Рішення
від 17.09.2013 по справі 5011-14/16949-2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/16949-2012 17.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Союздрук»

до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання договорів недійсними

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Бондарчук В.В.

Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача: Невечера С.І. за довіреністю № 28 від 04.01.2013 р.;

від відповідача: Шевчук Г.С. за довіреністю № 997/0/06/27-13 від 29.01.2013 р.

В судовому засіданні присутній вільний слухач Нікітіна А.Я.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство Союздрук» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання недійсними укладених між сторонами Договорів пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні благоустрою міста Києва № 000111-11 від 25.05.2011 р.; №№ 001535-11, 001530-11, 001536-11, 001538-11, 001539-11, 001540-11, 001541-11, 001534-11, 001529-11, 001445-11, 001446-11, 001447-11, 001455-11, 001444-11, 001450-11, 001449-11, 001452-11 від 18.07.2011 р.; № 001453-11 від 20.07.2011 р.; №№ 001920-11, 001914-11, 001912-11, 001903-11, 001901-11, 001899-11, 001897-11, 001895-11, 001893-11, 001888-11 від 26.07.2011 р.; №№ 001838-11, 001837-11 від 27.07.2011 р.; №№ 001537-11, 001933-11, 001930-11, 001926-11, 001916-11, 001919-11, 001915-11, 001918-11, 001921-11, 001924-11, 001924-11, 001972-11, 001945-11, 001949-11, 001968-11, 001939-11, 001879-11, 001869-11, 001867-11, 001862-11, 001881-11, 001887-11, 001892-11, 001894-11, 001904-11, 001911-11, 001909-11, 001910-11, 001905-11, 001907-11, 001908-11, 001906-11, 001902-11, 001898-11 від 28.07.2011 р.; №№ 001857-11, 001856-11, 001860-11, 001863-11, 001864-11, 001866-11, 001868-11, 001870-11, 001873-11, 001874-11, 001875-11, 001877-11, 001878-11, 001880-11, 001882-11, 001884-11 від 29.07.2011 р.; №№ 001531-11, 001871-11 від 01.08.2011 р.; №№ 001958-11, 001954-11, 001953-11, 001950-11, 001948-11, 001942-11, 001927-11, 001925-11, 001974-11, 001940-11, 001944-11, 001934-11, 001932-11, 001891-11, 001865-11 від 02.08.2011 р.; № 001938 від 12.09.2011 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 28.10.2010 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 176/4988 «Про деякі питання організаційної єдності з видачі тимчасових ордерів на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм)», відповідно до п. 13.2. п. 13 якого («Перехідні положення») дійсні документи, на підставі яких розміщені тимчасові споруди видані до моменту прийняття цього Положення, підлягають переоформленню у порядку, встановленому цим Положенням, до 01.05.2011 р. За змістом п. 13.3. та 13.04. вказаного Рішення заявник, який отримав дозвіл на розміщення тимчасової споруди та має намір замінити його на ордер для розміщення тимчасової споруди повинен звернутись до Головного управління містобудування з заявою про отримання ордера на розміщення тимчасової споруди взамін дозволу на розміщення тимчасової споруди. При цьому, як зазначає позивач, відповідно до п. 13.7. Рішення заміна Дозволу на розміщення тимчасових споруд на ордер на розміщення тимчасових споруд проводиться безкоштовно. Оскільки позивач здійснює у належних йому тимчасових спорудах - кіосках продаж друкованих засобів масової інформації, він звернувся до відповідача з заявами щодо погодження паспортів прив'язки розміщення тимчасових споруд в кількості 98 штук та деклараціями про наміри в кількості 98 штук. За змістом Декларацій, форма яких визначена відповідачем, вбачався обов'язок позивача укласти договори пайової участі та сплатити пайові внески, проте як, на думку позивача Рішення Київської міської ради № 56/5443 від 24.02.2011 р., яким було врегульовано порядок визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва, не передбачає сплати пайового внеску власниками тимчасових споруд, що були встановлені до прийняття вказаного рішення та які здійснюють заміну дозвільних документів на розміщення тимчасових споруд на ордер для розміщення тимчасових споруд. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави вимагати від позивача сплати пайового внеску, а отже, згідно з його твердженнями, укладені між сторонами Договори пайової участі не відповідають приписам вказаного Рішення. При направленні відповідних Декларацій відповідачу, зважаючи на вказані обставини, позивач викреслив пункти, які передбачали необхідність укладення договорів пайової участі, у відповідь на що відповідач видав приписи, згідно з якими позивач мав протягом семи днів надати укладені між сторонами договори пайової участі та ордери на розміщення тимчасових споруд, оскільки в протилежному випадку такі споруди будуть включені на демонтаж. Враховуючи те, що позивач не погодився на укладення вказаних договорів, належні йому тимчасові споруди були включені до списків на демонтаж, після чого три таких споруди були демонтовані. Як стверджує позивач, вказані дії відповідача призвели до того, що під дією тиску, а саме погроз демонтажу, він був змушений укласти з відповідачем відповідні договори. Таким чином, оскільки вказані обставини свідчать, на думку позивача, про те, що оспорювані Договори були укладені проти його справжньої волі, вони мають бути в судовому порядку бути визнані недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2012 р. (суддя Мельник С.М.) було порушено провадження у справі № 5011-14/16949-2012, розгляд справи призначено на 09.01.2013 р.

У судовому засіданні 09.01.2013 р. в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 23.01.2013 р.

22.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання, в якому він просить замінити відповідача - Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) на Департамент містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської адміністрації). Клопотання мотивоване зміною найменування відповідача на підставі Рішення КМР № 2052 від 16.11.2012 р.

Також, 22.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що п. 7.2.1. Рішення КМР № 56/5443 від 24.02.2011 р. було визначено, що у випадку відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких встановлені (розміщені) тимчасові споруди (малі архітектурні форми), для отримання ордеру їх власники укладають та виконують договори про пайову участь, для чого власники встановлених (розміщених) тимчасових споруд (малих архітектурних форм) звертаються до Головного управління із заявою щодо укладення договору про пайову участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що він мав право вимагати від позивача укладення оспорюваних договорів. При цьому, відмічає, що позивачем не було викреслено жодних пунктів у відповідних деклараціях, що свідчить про його намір укласти такі договори.

23.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та повторно клопотання, в якому він просить замінити відповідача - Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) на Департамент містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської адміністрації).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2013 р.

08.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на відзив, в яких він зазначає про те, що пайовий внесок не є регулярним (періодичним) платежем, а може однозначно тлумачитись як разовий внесок, який сплачується лише одноразово - при розміщенні тимчасової споруди. При цьому, звертає увагу на те, що Рішення № 56/5443 діє лише з моменту його прийняття та розповсюджується на відносини, що виникли з дня набуття ним чинності. Оскільки належні позивачу тимчасові споруди встановлювались у 1994 - 1997 роках з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, у відповідача, на думку позивача, не було правових підстав вимагати сплати ним пайових внесків. Крім того, позивач вказує на безпідставність посилання відповідача на п. 7.2.1. Рішення № 56/5443 щодо відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки, оскільки позивачем ще до прийняття вказаного рішення були укладені договори оренди земельних ділянок з районними у м. Києві радами.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.02.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Мельника С.М. у відрядженні, справу № 5011-14/16949-2012 передано на розгляд судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2013 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 5011-14/16949-2012 до свого провадження та призначено її, з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 27.02.2013 р. про виправлення описки, на 19.03.2013 р.

19.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву, в яких він зазначає про те, що Постановою Верховної Ради України № 901-VI від 16.01.2009 р. було заборонено безпідставно припиняти договори оренди, укладених з підприємствами з розповсюдження книг та преси, однак жодним чином не встановлено заборони на визначення обсягів пайової участі власників торгівельних споруд в утриманні об'єктів благоустрою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. було замінено найменування відповідача з Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 03.04.2013 р.

У судовому засіданні 03.04.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Також, від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву, повторно наголошує на безпідставності заявлених позовних вимог та додаткові документи у справі.

За наслідками судового засідання 03.04.2013 р., ухвалою господарського суду міста Києва, призначено колегіальний розгляд справи № 5011-14/16949-2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. справу № 5011-14/16949-2012 передано на розгляд колегією суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 5011-14/16949-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 21.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 11.06.2013 р.

У судовому засіданні 11.06.2013 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та додаткові письмові пояснення до відзиву проти позову, в яких він вказує на те, що представлені до матеріалів справи договори оренди земельних ділянок та дозволи на встановлення тимчасових споруд, паспорти прив'язки тимчасових споруд, датовані починаючи від 1997 року, не мають відношення до предмету спору у даній справі. Крім того вказує на те, що позивачем не визначено, в якій частині оспорювані договори мають бути визнані недійсними та наслідки цього.

У судовому засіданні 11.06.2013 р. судом було оголошено перерву до 18.06.2013 р.

13.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на додаткові письмові пояснення відповідача до відзиву, в яких він повторно зазначає про те, що оскільки належні йому кіоски були встановлені до прийняття Рішення Київської міської ради № 56/5443 від 24.02.2011 р. з дотриманням чинного на той момент законодавства, у відповідача були відсутні правові підстави вимагати від позивача сплати відповідних пайових внесків.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 18.06.2013 р., у зв'язку з великою завантаженістю судді Васильченко Т.В. та перебуванням судді Любченко М.О. у відпустці, справу № 5011-14/16949-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ломака В.С., судді Блажівська О.Є., Літвінова М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2013 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 5011-14/16949-2012 до свого провадження.

У судовому засіданні 18.06.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 19.08.2013 р.

13.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло правове обґрунтування щодо сплати ним судового збору до подання позовної заяви, в якому він зазначає, що 23.11.2012 р. ним було сплачено 1 073, 00 грн. на поточний рахунок ГУ ДКС України у м. Києві й за наслідками розгляду поданих до суду матеріалів позовної заяви було відкрито провадження у даній справі. Оскільки Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 7 була прийнята лише 21.02.2013 р., тобто через дев'ять місяців після подання позову до суду, у зв'язку з чим, на думку позивача, приписи п. 2.11. Постанови щодо необхідності сплати суми судового збору за кожну окрему вимогу немайнового характеру не поширюються на дану справу.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці справу № 5011-14/16949-2012 було передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Бондарчук В.В., Літвінова М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 5011-14/16949-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 19.08.2013 р.

У судовому засіданні 19.08.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 17.09.2013 р.

04.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відвід Головуючого судді Ломаки В.С., мотивована тим, що справа № 5011-14/16949-2012 розглядається з порушенням встановлених ст. 69 ГПК України процесуальних строків. Крім того, позивач звернув увагу на безпідставність вимог Головуючого судді щодо необхідності додаткової сплати судового збору, а саме: за кожну заявлену у даній справі немайнову вимогу.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці справу № 5011-14/16949-2012 було передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Бондарчук В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 5011-14/16949-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство Союздрук" про відвід Головуючого судді Ломаки В.С. залишено без задоволення.

У судовому засіданні 17.09.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Статуту позивача предметом його діяльності є оптова і роздрібна торгівля книгами, журналами, газетами та іншими періодичними і неперіодичними виданнями.

Відповідно до пояснень позивача у період 1994 - 1997 р.р. відповідно до чинного на вказаний час законодавства ним було отримано дозволи на встановлення та встановлено тимчасові споруди - кіоски, через які ним здійснювалась реалізація поліграфічної продукції.

28.10.2010 р. Київською міською радою було прийнято Рішення № 176/4988 від «Про деякі питання організаційної єдності з видачі ордерів на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм)», яким в тому числі затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві.

Згідно з п. 13.2. Перехідних положень вказаного Рішення дійсні документи, на підставі яких розміщені ТС (в тому числі дозволи на розміщення ТС), видані до моменту прийняття цього Положення (далі - Дозвіл на розміщення ТС), підлягають переоформленню у порядку, встановленому цим Положенням, до 01.05.2011 р.

За змістом п. 13.3. Перехідних положень заявник, який отримав Дозвіл на розміщення ТС та має намір замінити його на Ордер для розміщення ТС, звертається до Головного управління містобудування з заявою щодо отримання Ордера на розміщення ТС взамін Дозволу на розміщення ТС.

До заяви на отримання Ордера на розміщення ТС додаються виключно документи, що свідчать про виконання умов, на яких цей Дозвіл є дійсним (п. 13.4).

Протягом п'яти робочих днів Головне управління містобудування видає Ордер на розміщення ТС або відмовляє у його видачі (п. 13.5.).

При цьому, відповідно до п. 13.7. Перехідних положень заміна Дозволу на розміщення ТС на Ордер на розміщення ТС проводиться безкоштовно.

Як зазначає позивач, він звернувся до відповідача з заявами щодо погодження паспортів прив'язки розміщення тимчасових споруд в кількості 98 штук та деклараціями про наміри в кількості 98 штук.

За змістом Декларацій, форма яких визначена відповідачем, вбачався обов'язок позивача укласти договори пайової участі та сплатити пайові внески, проте як, на думку позивача Рішення Київської міської ради № 56/5443 від 24.02.2011 р., яким було врегульовано порядок визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва, не передбачало сплати пайового внеску власниками тимчасових споруд, що були встановлені до прийняття вказаного рішення та які здійснюють заміну дозвільних документів на розміщення тимчасових споруд на ордер для розміщення тимчасових споруд.

Так, 24.02.2011 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утримання об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради», відповідно до ч. 1 п. 1.2. якого пайова участь (внесок) власників тимчасових споруд (МАФ) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва є внеском на фінансування заходів з благоустрою м. Києва (утримання, ремонту та будівництва об'єктів благоустрою), який сплачують до бюджету м. Києва власники тимчасових споруд (МАФ) у грошовому виразі (гривнях) у цінах поточного року, і який залучається у тому числі з метою надання власникам тимчасових споруд (МАФ) права реалізувати свій проект встановлення (розміщення) тимчасової споруди (МАФ) на території м. Києва (п. 1.4.).

Відповідно до п. 1.5. Порядку останній застосовується для визначення обсягів пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою власників тимчасових споруд (МАФ), що встановлюються (розміщуються) в м. Києві, в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва незалежно від їх форми власності.

Пунктом 4.3.1. зазначеного Порядку було визначено порядок сплати пайового внеску в утриманні об'єктів благоустрою, згідно з яким такий пайовий внесок мають сплачувати фізичні особи, фізичні особи-підприємці та юридичні особи або уповноважені ними особи, які оформлюють дозвільні документи на встановлення (розміщення) тимчасової споруди (МАФ).

На думку позивача, формулювання приписів про порядок сплати пайового внеску свідчить про те, що зазначений платіж не є регулярним (періодичним) платежем, а може однозначно тлумачитись як разовий внесок, який сплачується лише одноразово - при розміщенні тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (МАФ) та оформленні на неї дозвільної документації.

Враховуючи зазначене, позивач вважав, що у відповідача були відсутні підстави вимагати від позивача сплати пайового внеску.

В подальшому, як зазначає позивач, він при направленні відповідних Декларацій відповідачу, зважаючи на вказані обставини, викреслив пункти, які передбачали необхідність укладення договорів пайової участі, у відповідь на що відповідач видав приписи, згідно з якими позивач мав протягом семи днів надати дозвільну документацію на розміщення тимчасових споруд, оскільки в протилежному випадку такі споруди будуть включені на демонтаж.

Як стверджує позивач, вказані дії відповідача призвели до того, що під дією тиску, а саме погроз демонтажу, він був змушений укласти з відповідачем відповідні договори пайової участі.

Так, зокрема, між сторонами було укладено Договори пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні благоустрою міста Києва № 000111-11 від 25.05.2011 р.; №№ 001535-11, 001530-11, 001536-11, 001538-11, 001539-11, 001540-11, 001541-11, 001534-11, 001529-11, 001445-11, 001446-11, 001447-11, 001455-11, 001444-11, 001450-11, 001449-11, 001452-11 від 18.07.2011 р.; № 001453-11 від 20.07.2011 р.; №№ 001920-11, 001914-11, 001912-11, 001903-11, 001901-11, 001899-11, 001897-11, 001895-11, 001893-11, 001888-11 від 26.07.2011 р.; №№ 001838-11, 001837-11 від 27.07.2011 р.; №№ 001537-11, 001933-11, 001930-11, 001926-11, 001916-11, 001919-11, 001915-11, 001918-11, 001921-11, 001924-11, 001924-11, 001972-11, 001945-11, 001949-11, 001968-11, 001939-11, 001879-11, 001869-11, 001867-11, 001862-11, 001881-11, 001887-11, 001892-11, 001894-11, 001904-11, 001911-11, 001909-11, 001910-11, 001905-11, 001907-11, 001908-11, 001906-11, 001902-11, 001898-11 від 28.07.2011 р.; №№ 001857-11, 001856-11, 001860-11, 001863-11, 001864-11, 001866-11, 001868-11, 001870-11, 001873-11, 001874-11, 001875-11, 001877-11, 001878-11, 001880-11, 001882-11, 001884-11 від 29.07.2011 р.; №№ 001531-11, 001871-11 від 01.08.2011 р.; №№ 001958-11, 001954-11, 001953-11, 001950-11, 001948-11, 001942-11, 001927-11, 001925-11, 001974-11, 001940-11, 001944-11, 001934-11, 001932-11, 001891-11, 001865-11 від 02.08.2011 р.; № 001938 від 12.09.2011 р.

Предметом вказаних Договорів відповідно до п. 1.1. визначено сплату платником пайової участі (позивач) внеску в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва.

За змістом п. 1.5. Договорів пайові внески сплачуються для встановлення тимчасових споруд площею по 8,2 кв.м. за адресами: вулиця Ялтинська 20/18, вулиця Мельникова 2/10, проспект Перемоги 96, вулиця Артема 1-5, вулиця Татрська 38, вулиця Багговутівська ріг з вулицею Овруцька, вулиця Ольжича 6, вулиця Олени Теліги 17, вулиця Володимирська 24, проспект Перемоги 86 (станція метро "Нивки"), вулиця Ревуцького 26, Харківське шосе 172, Харсківське шосе 164, вулиця Драгоманова 19, Харківське шосе 144А, Харківське шосе 168Ж, вулиця Драгоманова 27, вулиця Ревуцького перетин з вулицею Декабристів, вулиця Срібнокільська 18, бульвар Амвросія Бучми 2, вулиця Павла Тичини 20, вулиця Луначарського 5, вулиця Гродненська 1/35, бульвар Верховної Ради 27, вулиця Ентузіастів 7/2, бульвар Праці 2/27, вулиця Луначарського 22, проспект Юрія Гагаріна 3, бульвар Перова 20/2, бульвар Чоколівський 12, бульвар Чоколівський 3, вулиця Щербакова 45 (ринок "Нивки"), вулиця Феодори Пушиної 23/25, вулиця Наумова 23А, вулиця Семиренка 17А, вулиця Картвелішвілі 7, вулиця Гната Юри 9, бульвар Ромена Ролана 7, бульвар академіка Вернадського 79, бульвар Кольцова 13, вулиця Якуба Колоса 8, проспект Правди 66 (Універсам "Сільпо"), проспект Сводоби 13, вулиця Маршала Гречка 20, проспект Радянської України 20, проспект Свободи 28, вулиця Червоноарміська 104, вулиця Тельмана 2/114, вулиця Героїв Оборони 2, проспект 40-річчя Жовтня 19, проспект Науки 4, вулиця Лятошинського 14, проспект Глушкова 3 (автовокзал "Південний"), проспект Глушкова 31А, вулиця Вишгородська 56/2, вулиця Героїв Сталінграду 27, вулиця Фрунзе 166, вулиця Полярна 15, вулиця Вишгородська 44, вулиця Маршала Тимошенка 14, вулиця Мате Залки 6, проспект Героїв Сталінграду 46, проспект Героїв Сталінграду 65, вулиця героїв Дніпра 30 (ринок "Оболонь"), проспект Кірова 28, проспект Перемоги 45, вулиця авіаконструктора Антонова 4, вулиця Лебедєва-Кумача/вулиця Землячки, бульвар Івана Лепсе 29, вулиця Курська 1, вулиця Головка 1/28, вулиця Борщагівська 195/43, вулиця Донецька 30/14, вулиця Народного Ополчення 2, вулиця Олексіївська 3, проспект Відрадний 16/50, вулиця Героїв Севастополя 36, проспект Повітрофлотський 15-17, проспект Повітрофлотський 20/1, вулиця Пост-Волинська 2, площа Перемоги 3 (біля Універмагу "Україна"), вулиця Єреванська 14, проспект Лісовий 39, проспект Маяковського 75/2, проспект Маяковського 17, вулиця Оноре де Бальзака 64, вулиця Теодора Драйзера 8, вулиця Бастіонна 10, бульвар Лесі Українки 26, вулиця Патріса Лумумби/вулиця Івана Кудрі,вулиця Інституцька 24, вулиця Січневого повстання 16, бульвар Лесі Українки 24, вулиця Хрещатик, 29/1, вулиця Хрещатик 17, станція метро "Дарниця", проспект Науки 24 ріг з вулицею Стратегічне шосе, вулиця Вишгородська 69.

Оскільки наведені обставини укладення вказаних Договорів свідчать, на думку позивача, про те, що вони були укладені проти його справжньої волі, він звернувся до суду з даним позовом про визнання їх недійсними.

Також, під час провадження у даній справі судом на підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень було з'ясовано, що на розгляді господарського суду міста Києва у 2012 році перебував спір між ТОВ «Агенство Союздрук» та Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про розірвання договорів пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва № 000111-11 від 25.05.2011 р.; №№ 001535-11, 001530-11, 001536-11, 001538-11, 001539-11, 0015440-11, 0015441-11, 001534-11, 001529-11, 001445-11, 001446-11, 001447-11, 001455-11, 001444-11, 001450-11, 001449-11, 001452-11 від 18.07.11; № 001453-11 від 20.07.2011 р.; №№ 001920-11, 001914-11, 001912-11, 001903-11, 001901-11, 001899-11, 001897-11, 001895-11, 001893-11, 001888-11 від 26.07.2011 р.; №№ 001838-11, 001837-11 від 27.07.2011 р.; №№ 001537-11, 001904-11, 001911-11, 001909-11, 001910-11, 001905-11, 001907-11, 001908-11, 001906-11, 001902-11, 001898-11, 001968-11, 001939-11, 001972-11, 001945-11, 001949-11, 001933-11, 001930-11, 001918-11, 001924-11, 001921-11, 001919-11, 001915-11, 001916-11, 001926-11, 001879-11, 001869-11, 001867-11, 001862-11, 001881-11, 001887-11, 001892-11, 001894-11 від 28.07.2011 р.; №№ 001857-11, 001856-11, 001860-11, 001863-11, 001864-11, 001866-11, 001868-11, 001870-11, 001873-11, 001874-11, 001875-11, 001877-11, 001878-11,001880-11, 001882-11, 001884-11 від 29.07.2011 р.; №№ 001531-11, 001871-11 від 01.08.11.; №№ 001891-11, 001925-11, 001927-11, 001932-11, 001934-11, 001940-11, 001942-11, 001944-11, 001974-11, 001948-11, 001950-11, 001953-11, 001954-11, 001958-11, 001865-11 від 02.08.2011 р.; № 001938 від 12.09.2011 р.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач вказував на те, що між сторонами було укладено ряд договорів пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва під примусом демонтажу кіосків з боку структур КМДА. Крім того, позивач посилаючись на висновок науково-правової експертизи № 126/160С від 08.11.2011 р., стверджував, що обставини, якими сторони керувалися при укладанні договорів змінилися, а тому, на думку позивача, вищевказані договори пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва підлягають розірванню в порядку ст. 652 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2012 р. у справі № 5011-30/3269-2012 (суддя Ващенко Т.М.) у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд міста Києва виходив з того, що висновок науково-правової експертизи № 126/160С від 08.11.2011 р. не є доказом у розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, а тому не був прийнятий судом до уваги при вирішенні спору. Крім того, суд відзначив, що Цивільний кодекс України пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, вказаних у ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, проте як позивач обставин, які б підтверджували сукупність і наявність таких чотирьох умов не встановив і доказів, у розумінні ст. 33 ГПК України - не надав. У свою чергу, твердження позивача про те, що договори були укладені під примусом демонтажу кіосків з боку структур Київської міської державної адміністрації, судом були відхилені, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33-34 Цивільного кодексу України, що підтверджують наявність викладених обставин.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. (головуючий суддя Тищенко А.І., судді Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012 р. у справі № 5011-30/3269-2012 було змінено, вирішено резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: «Визнати недійсними договори пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва № 000111-11 від 25.05.11.; № 001535-11, № 001530-11, № 001536-11, № 001538-11, № 001539-11, № 0015440-11, № 0015441-11, № 001534-11, № 001529-11, № 001445-11, № 001446-11, № 001447-11, № 001455-11, 001444-11, 001450-11, 001449-11, 001452-11 від 18.07.11; № 001453-11 від 20.07.2011.; № 001920-11, № 001914-11, № 001912-11, № 001903-11, № 001901-11, № 001899-11, № 001897-11, № 001895-11, № 001893-11, № 001888-11 від 26.07.11.; № 001838-11, № 001837-11, від 27.07.2011.; № 001537-11, № 001904-11, № 001911-11, № 001909-11, № 001910-11, № 001905-11, № 001907-11, № 001908-11, № 001906-11, № 001902-11, № 001898-11, № 001968-11, № 001939-11, № 001972-11, № 001945-11, № 001949-11, № 001933-11, № 001930-11, № 001918-11, № 001924-11, № 001921-11, № 001919-11, № 001915-11, № 001916-11, № 001926-11, № 001879-11, № 001869-11, № 001867-11, № 001862-11, № 001881-11, № 001887-11, № 001892-11, № 001894-11 від 28.07.11.; № 001857-11, № 001856-11, № 001860-11, № 001863-11, № 001864-11, № 001866-11, № 001868-11, № 001870-11, № 001873-11, № 001874-11, № 001875-11, № 001877-11, № 001878-11, № 001880-11, № 001882-11, № 001884-11 від 29.07.11.; № 001531-11, № 001871-11 від 01.08.11.; № 001891-11, № 001925-11, № 001927-11, № 001932-11, № 001934-11, № 001940-11, № 001942-11, № 001944-11, № 001974-11, № 001948-11, № 001950-11, № 001953-11, № 001954-11, № 001958-11, № 001865-11 від 02.08.11; № 001938 від 12.09.11, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство Союздрук» та Головним управлінням містобудування архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Приймаючи зазначену постанову суд апеляційної інстанції відзначив, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, оскільки місцевий суд дійшов правильного висновку, що Цивільний кодекс України пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а за наявністю чотирьох умов, вказаних у ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, а твердження позивача про те, що договори були укладені під примусом демонтажу кіосків з боку структур Київської міської державної адміністрації, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність викладених обставин. Крім того, експертиза інституту Корецького, на яку посилається позивач не є істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність таких договорів чинному законодавству та керуючись приписами ст. 83 ГПК України вирішив визнати їх недійсними, відзначивши, що формулювання приписів про порядок сплати пайового внеску свідчить про те, що зазначений платіж не є регулярним (періодичним) платежем, а може однозначно тлумачитись як разовий внесок, який сплачується лише одноразово - при розміщенні тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (МАФ) та оформленні на неї дозвільної документації, а приписи Порядку, затвердженого рішенням Київської міської ради № 56/5443 від 24.02.2011 р. діють лише з моменту його прийняття та розповсюджуються на відносини, що виникають з дня набуття ним чинності. Оскільки, кіоски ТОВ «Агентства Союздрук» встановлювались до прийняття 24.02.2011 р. Київською міською радою було прийнято рішення від 24.02.2011 р. «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утримання об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» та з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, і при їх встановленні у відповідності з чинним на той час рішеннями органів місцевого самоврядування Агентством сплачувались визначені столичним законодавством відповідні внески на розвиток інфраструктури міста (після їх запровадження), суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для вимог про сплату позивачем як власником тимчасових споруд (МАФ) пайових внесків на утримання об'єктів благоустрою м. Києва згідно рішення Київської міської ради від 24.02.2011р. № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утримання об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» за вже розміщені кіоски з розповсюдження преси, що були встановлені до набуття чинності зазначеним рішенням Київської міської ради та були розміщені у відповідності з чинним на момент їх встановлення рішеннями органів місцевого самоврядування та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2012 р. (Головуючий суддя Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.) постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-30/3269-2012 від 13.09.2012 було скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012 р. залишено без змін.

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції відзначив, що місцевим господарським судом в даному випадку правомірно взято до уваги приписи ч. 5 ст. 42 ГПК України, згідно з якою висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарськими судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу, та що місцевий господарський суд обґрунтовано не визнав в якості належного доказу в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України наданий позивачем висновок науково-правової експертизи. При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що, як вбачається з оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду, в основу останньої покладено саме положення названого вище висновку, а сама постанова апеляційного господарського суду не містить достатньо мотивованого обґрунтування обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, натомість, суд констатує факт відсутності у відповідача правових підстав для вимог про сплату позивачем як власником тимчасових споруд (МАФ) пайових внесків на утримання об'єктів благоустрою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як наголошено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Згідно зі ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських відносин, що не суперечать законодавству України.

Приписи зазначених статей кореспондуються з положеннями ст. 627 ЦК України, якою передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує на те, що під час укладення оспорюваних Договорів у нього було відсутнє вільне волевиявлення щодо вчинення таких правочинів, і відповідні дії не відповідали його внутрішній волі.

Однак, суд не знаходить такі твердження належним чином доведеними та звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Волевиявлення у даному випадку відображає волю не самого учасника правочину, а волю будь-якої іншої особи, яка здійснює вплив на учасника правочину.

Насильство може мати прояв психічного насильства (залякування, насильство дією) і з позицій цивільного права завжди є неправомірним і на практиці пов'язано із поняттям зловживання впливом.

Позивачем у ході розгляду даного спору не надано належних та допустимих доказів, які в сукупності свідчили б про застосування до нього в особі його керівних органів та посадової особи, яка підписала оспорювані договори, психічного тиску або фізичного впливу з боку відповідача при укладенні оспорюваних договорів.

Так, якщо позивач вважав, що вимоги відповідача щодо необхідності укладення оспорюваних договорів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства або ж не мав внутрішнього волевиявлення до таких дій, він був не позбавлений права не укладати з відповідачем відповідні договори та оскаржити можливі дії відповідача, в тому числі до суду, щодо демонтажу належних йому тимчасових споруд.

Однак, як свідчать обставини справи, позивач підписав з відповідачем оспорювані договори й звернувся до суду з даним позовом лише через рік, до того намагаючись розірвати такі договори, посилаючись на зміну обставин, якими сторони керувались при їх укладенні.

Слід зазначити, що відповідні вимоги про визнання правочинів недійсними з підстав, визначених ст. 231 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи, вчинення правочину проти справжньої волі та наявність причинного зв'язку між фізичним або психічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

При цьому, позивач має довести, що відповідний правочин не було б вчинено за умов, коли б до нього не було б застосовано заходів, які ним ототожнюються з психологічним чи фізичним тиском.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин укладення оспорюваних договорів проти його волі.

При цьому, що стосується посилань на невідповідність укладених договорів чинному законодавству, а саме: на неможливість ретроспективної дії рішення Київської міської ради № 56/5443 від 24.02.2011 р., суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними укладених між сторонами договорів, а не питання правомірності вимог відповідача щодо їх укладення.

Так, предметом доказування у справах даної категорії за загальним правилом, як зазначалось вище, є обставини того, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідних обставин позивачем суду не доведено, проте як питання застосування до спірних між сторонами правовідносин приписів рішення Київської міської ради № 56/5443 від 24.02.2011 р. не стосується предмету спору, оскільки незалежно від того, чи створює вказане рішення обов'язок для позивача укласти з відповідачем договори пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні благоустрою міста Києва чи ні, - можливість укладення таких договорів передбачена незалежно від зазначеного рішення органу місцевого самоврядування й самі по собі такі договори не суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

При цьому, враховуючи те, що при зверненні до суду з позовом у даній справі позивачем було невірно визначено суму судового збору, суд вважає за необхідне достягнути з нього відповідну різницю між сумою, яка підлягала сплаті та фактично сплаченим під час розгляду справи розміром судового збору.

Так, суд зауважує, що в даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними 98-ми договорів пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди (малої архітектурної форми) в утриманні благоустрою міста Києва, кожен з яких укладений відносно окремої тимчасової споруди та є самостійним договором.

І хоча заявлені позовні вимоги є однорідними, на думку суду, позивачем під час розгляду справи не було доведено того, що вони пов'язані між собою підставами виникнення.

Джерелом і підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб'єктний склад, породжує взаємні права та обов'язки відносно різних об'єктів та відповідно вони мають відмінності в предметі їх регулювання.

У свою чергу, за змістом п. 4.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», яке було чинним до 21.02.2013 р., визначалось, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

Таким чином, в силу зазначеного, суд вважає, що позивачем мало бути сплачено при поданні даного позову судовий збір за кожну вимогу про визнання договору недійсним, а саме на загальну суму 105 154, 00 грн., а відповідно з нього з урахуванням сплаченого судового збору в сумі 1 073, 00 грн. має бути достягнуто в спеціальний фонд Державного бюджету України 104 081, 00 грн. (105 154, 00 грн. - 1 073, 00 грн.).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Союздрук» (03113, м. Київ, Святошинський район, вул. Дружківська, будинок 10, код ЄДРПОУ 01191166) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 104 081 (сто чотири тисячі вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2013 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді В.В. Бондарчук

В.П. Босий

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення17.09.2013
Оприлюднено02.10.2013
Номер документу33832608
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5011-14/16949-2012

Ухвала від 03.06.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Вовк І.В.

Постанова від 29.01.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Полянський А.Г.

Ухвала від 16.01.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Полянський А.Г.

Рішення від 17.09.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ломака В.С.

Ухвала від 27.02.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мельник С.М.

Ухвала від 30.11.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мельник С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні