Рішення

від 21.05.2013 по справі 359/966/13-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.05.2013

21.05.2013

Справа № 2/359/768/2013р.

359/966/13-ц.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 21» травня 2013р.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

Головуючого судді Криворучко І.В.

при секретарі Бердник О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали цивільної справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Ятесс", приватного підприємства „Ятес", товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Укркомстрах" про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов зазначений позов обґрунтовуючи який, позивач просить суд стягнути з відповідачів ПП „Ятес", ТзДВ „Страхової компанії „Укпкомстрах" грошові кошти, сплачені на їх рахунки відповідно до укладених угод, також покласти судові витраи на відпоівідчів солідарно. При цьому позивач в судове засідання не з'явився, у своїй письмовій заяві на адресу суду позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить слухати справу за його відсутності.

Представники відповідачів ТОВ „Ятесс", ПП „Ятес", ТзДВ „Страхова компанія „Укркомстрах" в судове засідання не зявилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, свої заперечення чи пояснення по суті справи суду не надали.

Суд дослідив, проаналізував і оцінив всі зібрані по справі докази у їх сукупності і дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 09.01.2013р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ „Ятесс" було укладено угоду № 013350.

У засобах масової інформації (а саме у місцевій газеті «Передмістя Київ») позивач ОСОБА_1 знайшов рекламне оголошення ТОВ «ЯТЕСС», в якому йшлося про швидке отримання грошей, під низький відсоток з мінімальним пакетом документів, та вказувалась адреса офісу: м. Київ, вул. Марії Раскової, 11, корпус Б, офіс 727, поверх 7, та номери телефонів: (044) 223-60-62; НОМЕР_1; НОМЕР_2. Під час консультації в офісі відповідача в м.Київ, консультант ОСОБА_2 пояснила, що компанія може надати позивачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 150 000 грн., під 4,8 % річних, на строк 10 років (120 місяців), зі щомісячною сплатою 1/120 від 150 000, тобто позика ділиться на 120 рівних частин, також зі щомісячною сплатоюю винагороди компанії у вигляді відсотків, та оплатою першого внеску в розмірі 5 250грн. Дані умови повністю влаштовували позивача він вніс платіж згідно наданих йому реквізитів.

Працівники офісу в м.Київ зазначили, що позивач ОСОБА_1 повинен якнайшвидше відкриш рахунок в банку, на який відразу ж будуть нараховані кошти. Відкривши рахунок, позивач на протязі декількох днів очікував перерахунку, але гроші на рахунок не надійшли. Позивач отримав, але в ньому лише йшла мова про те, що укладену ним угоду розглянуто та зареєстровано, однак гроші знову не надійшли. Пояснень щодо ситуації яка виникла позивачу ОСОБА_1 так ніхно і не надав, однак при цьому йому пояснили, що він має сплачувати щомісячні платежі у розмірі 850,00 грн., при цьому також позивачу вказали, що у разі розірвання договору коштів він не отримає, а сплачені ним кошти йому повернуті не будуть.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що на волевиявлення позивача ОСОБА_1 при укладанні цього договору вплинули два чинники - це реклама і консультація.

Реклама говорить конкретну інформацію, і будь-який споживач - потенційний клієнт, який бажає взяти грошовий кредит, побачить в ній інформацію щодо видачі доступних кредитів під низький відсоток та на дуже вигідних умовах, без довідок про доходи, застав та поруки. Згідно чинного законодавства така реклама є забороненою, вона вводить в оману споживачів реклами внаслідок своєї неточності, недостовірності, двозначності, замовчуванні неправдивої інформації. Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про рекламу» визначено основними принципами реклами законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про рекламу» дає визначення недобросовісної реклами - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Введення в оману споживачів реклами являє собою розповсюдження реклами, що за своїм змістом не відповідає дійсності, містить неправдиву інформацію про рекламований об'єкт чи іншу неправдиву інформацію.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає право споживача на належну якість продукції: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до ч.8 ст.15 даного Закону, що збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.

Також, в ст.21, ч.1 п.5 ЗУ «Про захист прав споживачів» вказано, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Відповідно до ч.1 ст.15-1 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначає, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.15-1 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають.

Реклама відповідача ТОВ „Ятесс" є недобросовісною, порушує своїм змістом та формою чинне Законодавство України, вводить в оману та завдає шкоду споживачу внаслідок неточності, недостовірності її змісту, двозначності висловлювань і тверджень, що подаються у ній, перебільшення переваг рекламованого об'єкта, а також замовчування його недоліків.

На консультації з ОСОБА_3 було узгоджено, що позивач ОСОБА_1, оплативши перший внесок в розмірі 5 250.00 грн. і підписавши договір, на протязі декількох днів отримає грошову суму 150 000 грн., при цьому йому було надано роз'яснення щодо призначення першого внеску, а саме: дана сума є показником моєї платоспроможності, цей перший внесок є захистом від інфляції, і буде використаний в разі виникнення тимчасових проблем з платоспроможності, або непереборних обставин, які можуть трапитись під час виконання договору.

До оплати першого внеску позивача не ознайомили з повним текстом договору. Крім того, йому було вказано, що основний договір.

Однак метою позивача ОСОБА_1 було отримання конкретної грошової суми в обумовлений термін, про що знала працівник відповідача ТОВ «ЯТЕСС» ОСОБА_3

Ще однією обов'язковою умовою для отримання заявлених позивачем 150 000 гривень було укладання договору добровільного страхування від нещасного випадку. В іншому разі, за словами консультанта, отримання грошей було б неможливе. Таким чином, між позивачем та ТзДВ «Страхова компанія «Укркомстрах» було укладено договір № 19497/12 від 09.01.2013 p., на виконання якого позивач також оплатив Відповідачу № 3 суму у розмірі 555,00 грн.

Умови договору та Програми «Б.А.Н.К. Платинум» є несправедливими та такими, що порушують чинне законодавство України.

Всупереч конституційному принципу рівності (ст.21,22 Конституції України) для вчинення переважної більшості дій Учасником програми встановлено строк у 5 днів (п.5.2(а) Програми «Ренессанс»), а для підприємства виконання окремих процедурних актів Програми розтягується у часі від 10 днів, 15 днів, до 30 днів (п.5.1 Програми «Гроші на прокат»), що є очевидним і протиправним відходженням від принципу рівності сторін у цивільних правовідносинах.

Також, має місце неспівмірний обсяг прав і обов'язків сторін, відповідно до якого тільки підприємство має право самостійно визначати, кого з учасників допускати до участі в Програмі тощо. Це суперечить ч.3 ст.509 ЦК України, яка закріплює, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п.3.4., 4.2, 4.5, 4.10, 4.11, 4.12 Прогами «Ренессанс»).

Окремі терміни конкретизовані на початку Програми діяльності «Ренессанс» (далі - Правила). Проте їх вживання у тексті Правил часто відрізняється від загальновживаних понять у чинному законодавстві України. Це ускладнює використання ст. 213, ст. 637 ЦК України для встановлення справжнього змісту вищевказаних документів.

Відповідно до п.2 ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачі до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Згідно ч.З ст.203 ЦК, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.3 п.6 ЦК України, передбачено загальні принципи цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність.

Також, ст.7 ЦК України визначає, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеними у певній сфері цивільних відносин.

Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснюс у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб'єктивних прав виражена у ст.68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ушпгів фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги, як зокрема адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Таким чином, відповідач здійснює операції з «адміністрування придбання у групах», така діяльність має ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб, тому в даному випадку має місце саме надання фінансових послуг в понятті, визначеному вищезазначеним законом.

Водночас, відповідно до ст.34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

З огляду на вищевикладене, дана угода була укладена під впливом обману і вечесної підприємницької практики. Вона прямо суперечить вимогам низки законів. Конституції України та міжнародним документам.

Відповідно до ч.5 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.230 ЦК України, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до розяснень п.7 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, а також Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI, котрий набрав чинності з 1 листопада 2011 року позивачі за цивільними справами звільняються від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ „Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3-х розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, оскільки ціна позову становить 5805,00 грн., то з відповідачів солідарно слід стягнути судовий збір у розмірі 114,70 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.1, ч.1 ст.7 ЗУ «Про рекламу», п.4 ч.1 ст.4, ч.1 ст.6, ч.ч.1,8 ст.15, ч.1 ст.18, ч.2, п.3 ч.3 ст.18, п.2 ч.1, п.7 ч.3 ч.5, ч.6, ч.7 ст.19; ч.1 п.5 ст.21 ЗУ «Про захист прав споживачів», ч.ч.1,2 ст.15-1 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції», ч.3 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.6 ст.3; ст.7; ст.13; ч.3 ст.133; ч.ч.1,3 ст.203; ч.2 ст.215; ч.ч.1,2,3 ст.216; абз. 2, ч.1 ст.230; ч.3 ст.509 ЦК України, Конституцією України, ст.ст.4,10,60,130, 174,213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Ятесс", приватного підприємства „Ятес", товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Укркомстрах" про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином- задовольнити повністю.

Стягнути з Відповідача приватного підприємства «ЯТЕС»(код 38280992, м.Харків, пр.Московський, 247, оф.1313) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошові кошти, сплачені відповідно до угоди № 013350 від 09.01.2013 року між ОСОБА_1 та ПП «ЯТЕС», сумі 5 250,00 грн.(п'ять тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з Відповідача товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Укркомстрах"(код 35428561, м.Харків, вул.Олімпійська, 11) на користь ОСОБА_1(АДРЕСА_1) грошові кошти, сплачені відповідно до угоди № 19497/12 від 09.01.2013 року, у сумі 555,00 грн.(п"ятсот п'ятдесят п'ять грн. 00 коп).

Стягнути солідарно з приватного підприємства «ЯТЕС»(код 38280992, м.Харків, пр.Московський, 247, оф.1313) та товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Укркомстрах"(код 35428561, м.Харків, вул.Олімпійська, 11) судовий збір в розмірі 114,70 (сто чотирнадцять грн.. 70 коп) в дохід держави.

Апеляційнц скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайсуд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя І.В. Криворучко