Постанова

від 23.08.2013 по справі 826/9327/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року 12:02 № 826/9327/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Захарченко О.В.,

представника відповідача - Дирда І.Є,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баубізнес» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Баубізнес» (далі - позивач, ТОВ «Баубізнес») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0000141530/0.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки, зроблені в акті перевірки є хибними та безпідставними, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення - незаконне та таке, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем за серпень 2012 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Метрос» у відповідності до вимог діючого законодавства на підставі отриманих податкових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення законним та обґрунтованим, оскільки позивачем безпідставно задекларовано суму податкового кредиту у податковій звітності на підставі отриманих податкових накладних, виписаних контрагентом, у якого відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Баубізнес», згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 372148, зареєстроване Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 12.04.2005 року за № 10681070007004586 та взято на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС. Код ЄДРПОУ 33442411.

Відповідно до довідки АБ № 621607 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, друкування іншої продукції, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, неспеціалізована оптова торгівля, видання журналів і періодичних видань.

Як платник податку на додану вартість, ТОВ «Баубізнес», зареєстроване в органах державної податкової служби з 13.06.2005 року, що підтверджується, наявною в матеріалах справи, копією свідоцтва № 100338286.

ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ «Баубізнес», за результатами якої складено акт від 01.02.2013 року №88/1-15-30-33442411.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198 3. п. 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 2512,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0000141530/0, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58 та згідно п.п78.1.8 п.78.1 ст. 7 Податкового кодексу України ТОВ «Баубізнес» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3140 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2512 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 628 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ТОВ «Баубізнес» подало до Державної податкової служби у м. Києві скаргу від 05.03.2013 року № 05/3-02, в якій просило переглянути та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0000141530/0.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 02.04.2013 року № 3030/10/12-4-09 залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу ТОВ «Баубізнес» - без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням Державної податкової служби у м. Києві, позивач звернувся зі скаргою від 15.04.2013 року № 15/4-02 на податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0000141530/0 до Міністерства доходів і зборів України.

За результатами розгляду скарги позивача, Міністерство доходів і зборів України рішення № 2147/6/99-99-10-01-15 вище вказане рішення залишив без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0000141530/0 має бути визнано нечинним, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п. 75.1.1. Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В контексті наведеного п. 76.1. Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, - правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом, ТОВ «Баубізнес» 06.09.2012 року подано до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року з додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за серпень 2012 року, відповідно до якої позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Метрос» (код ЄДРОПОУ 31238263) у розмірі 2512,12 грн.

При проведенні перевірки відповідачем використано, зокрема, податкову звітність позивача за серпень 2012 року, Єдиний реєстр податкових накладних ДПС України за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 08.11.2012 року № 909/2/22-6/31238263 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Метрос» (код ЄДРОПОУ 31238263) за період: серпень 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Метрос» (Продавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 30.07.2012 року.

На виконання умов, передбачених зазначеним Договором, ТОВ «Метрос» виписано податкові накладні, в матеріалах справи міститься копія накладної від 28.08.2012 року № 138 на виготовлення фотографій та ілюстрацій до каталогу «ОВВК» № 5/2012 на загальну суму 2244,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 374,00 грн.

Відповідачем в ході проведення перевірки встановлено, що згідно поданої податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ «Баубізнес» включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Метрос» у розмірі 2512,12 грн.

Також, при проведенні перевірки відповідачем отримано акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС від 08.11.2012 року № 909/2/22-6/31238263 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Метрос» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

З даного акту вбачається, що податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Метрос», відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг), не встановлено факту передачі товарів (послуг) від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, доказів поставок товарів від підприємств-постачальників в період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Метрос» з підприємствами-постачальниками здійсненні без мети настання правових наслідків. Крім того, з акту вбачається, що ТОВ «Метрос» має стан платника «7» - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Метрос» анульоване 13.11.2012 року.

Із зазначеного акту вбачається, що ТОВ «Метрос» задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2012 року на загальну суму ПДВ 1446675 грн. з контрагентами-постачальниками, зокрема, з ТОВ «Баубізнес» на суму 2617,33 грн.

Таким чином, враховуючи зміст акту про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача, а також проведеного аналізу даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» податковим органом встановлено, що зазначена вище сума за серпень 2012 року задекларована ТОВ «Баубізнес» не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих підприємством ТОВ «Метрос».

Тобто, оплата податку на додану вартість відповідно до податкової звітності ТОВ «Баубізнес» є свідченням того, що позивачем неправомірно задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період та податковим органом встановлено відхилення на суму 105,21 грн.

Також слід відмітити, що позивач міг скористатися своїм правом на подання уточнюючого розрахунку до податкової звітності за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку з метою виправлення помилок. Однак, таким правом він не скористався.

Відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пунктом 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві твердження позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що податковий орган дійшов вірного висновку про порушення позивачем законодавства та довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Баубізнес» задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Баубізнес» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.08.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко